Висновок

Отже висновок. З чого можна розпочати… Напевно розпочнемо з освіти та науки. Як бачимо історія розвитку української освіти сповнена своїми, важливими, для цієї науки фактами. Відзначається те, що розвиток в освіту вносили визначні постаті, які народжувались на території України в різні часи. Вони створювали фундамент сучасної української освіти, вони вносили свій вклад у літературу, мистецтво, культуру. Створювали та засновували школи, академії, інститути, університети для того щоб люди могли здобувати знання та обирати свій професійний, життєвий шлях. Без «засновників» нічого б не відбулося тому особливу увагу приділяємо саме їм. І в сьогоднішньому часі суспільство та народ України чекає на таких творців. Але ж вони вже є, вони вже будують новий вклад у розвиток освіти, культури, історії, різноманітних наук. Вони намагаються зберегти ті культурні цінності нашого народу, зберегти пісні і вишиванки, народні танці та мистецтво яких на Україні досить багато. Жодна країна в Європі (окрім Великобританії) не може похвалитися такою збагаченою культурною історією. Тільки от суспільство їм не допомагає… Починаючи з керівних посад в державі і закінчуючи простими селянами. Тільки одиницям цікава доля людей «Творців» історії. Зараз ми не бачимо їх, а після їхньої смерті будемо величати та ставити їм пам’ятники, вписувати їх в підручники історії, згадувати при написанні контрольних робіт.

Освіта України щиро кажучи не встигає за розвитком освіти в Європі, якщо встигає хоча б за розвитком чогось? Цікавить питання чому? Де помилки? Якщо помилки у «керівництвах» то чому суспільство не хоче змінити це! Якщо помилки у викладачах? То виникає питання чому ми не маємо підготовлених педагогів. Тому, що самі студенти не відносяться до свого навчання серйозно. Але ж не всі, хоч більша кількість із них навчається тільки для «корочки». Це проблематично не тільки для студентів технічних наук, алей для студентів які в свій час будуть навчати інших студентів. Думки досить заплутані але я намагаюсь висловити те, що хочу висловити і ще не факт, що мене зрозуміють так як я хотів, ще й не факт, що цей висновок до цього місця хтось прочитає. Але якщо це прочитано то викладач ставиться до своєї роботи відповідально. Так як і творець цього висновку ставиться до своєї майбутньої професії. Ось тільки замість десятка тон знань саме по спеціальності задають декілька тон матеріалу з різних гуманітарних наук, які є досить важливими в житті і це факт, але не для всіх. Тобто хтось мріє про роботу ботаніка, любить рослини, життя б віддав за вивченням нових біологічних форм (дещо перебільшено), а тут для здобуття диплому по подальшій професії задають вивчити столярний верстат, його можливості та функції, як він має працювати. Можливо майбутньому ботаніку не є це складним або незрозумілим. З яким відношенням до матеріалу він буде його вивчати? Це буде йому цікаво? Однозначно ні. Тому навіть на простих прикладах і на простій, можна сказати, короткій життєвій практиці сама система освіти не бездоганна. Педагог намагається вкласти, донести знання в студента, тратить на це багато зусиль, а студент не хоче виконувати дані завдання. Педагог намагається знайти підхід зменшуючи або переписуючи плани уроків – а студенту все одно не цікаво. Після цього Педагог відвертається від студента ( хоча справжній Педагог в житті цього не зробить) і ставить йому погані оцінки. Цей випадок можливий якщо студент не знайшов себе, або якщо він уже давно зрозумів, що йому принесе користь в житті, які знання йому потрібно вивчати, а які просто ігнорувати для того щоб вкладати всі зусилля у вивчення того матеріалу який несе користь не тільки для нього але й для суспільства. У якій галузі цей студент принесе користь для суспільства.