1. Які із препаратів застосовують для корекції синусової брадикардії?

A. Адреналін, папаверин

B.Мезатон, барію сульфат

C. Дофамін, мезатон

D. Атропіну сульфат, глікопіролат

E.Кордіамін, етакринова кислота

2. Який метод терапії показаний пацієнту при пароксизмі шлуночкової тахікардії з артеріальним тиском 60/30?

A. Електрична кардіоверсія

B.Тимчасова ендокардіальна стимуляція

C.Електрична дефібриляція

D.Імплантація постійного водія ритму

E. Вагусні проби

3. Протипоказом до дефібриляції є:

A. АВ-блокада ІІІ ступеня

B. Синусова брадикардія

C. Асистолія

D. Ідіовентрикулярний ритм

E. Все перелічене

4. Який препарат належить до ІІІ класу антиаритмічних препаратів згідно класифікації Williams?

A. Пропранолол

B. Аміодарон

C.Дилтіазем

D.Пропафенон

E.Етацизин

5. При якій з перелічених аритмій показані вагусні проби?

A. АВ-блокада ІІІ ступеня

B. Шлуночкові тахіаритмії

C. Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія

D. АВ-блокада І ступеня

E. Синусова брадикардія

6. Який метод терапії показаний при пароксизмальній шлуночковій

тахікардії, що рефрактерна до медикаментозного лікування?

A. Імплантація постійного водія ритму

B. Тимчасова ендокардіальна стимуляція

C. Електрична дефібриляція

D. Електрична кардіоверсія

E.Вагусні проби

7. Як в першу чергу слід коригувати артеріальну гіпотензію на фоні шлунково-кишкової кровотечі?

A. Інфузійною терапією

B. Застосуванням мікродоз допаміну

C. Застосуванням мікродоз добутаміну

D. Введенням глюкокортикостероїдів

E. Застосуванням кровоспинних препарати

8. Про що може свідчити рівень ЦВТ 220 мм вод ст?

A. Гіповолемія

B. Перевантаження правих камер серця

C. Периферійна вазодилятація

D. Внутрішньочерепна гіпертензія

E. Гостра судинна недостатність

9. Який метод лікування показаний пацієнту з пароксизмом фібриляції передсердь, ЧСС = 185/хв., задишкою, АТ= 70/30 мм рт. ст., болем за грудиною?

A. Електрична кардіоверсія

B. Введення нітратів

C. Інфузія колоїдів та кристалоїдів

D.Імплантація постійного водія ритму

E. Вагусні проби

10. Який метод терапії показаний при гострій атріовентрикулярній блокаді з гіпотензією та розладами свідомості?

A.Тимчасова електрокардіостимуляція

B.Електрична кардіоверсія

C.Медикаментозна кардіоверсія

D.Електрична дефібриляція

E.Вагусні проби

1. З чим синхронізується розряд дефібрилятора під час кардіоверсії?

A. Із систолою шлуночків

B. Із зубцем R на ЕКГ

C. Із зубцем Р на ЕКГ

D.Із зубцем S на ЕКГ

E. Із пульсосою хвилею

2. Якими препаратами слід лікувати набряк легень на фоні гострого інфаркту міокарда з артеріальною гіпертензію?

A Допамін, мезатон, кисень

B. Нітрати, діуретики, кисень

C.Добутамін, преднізолон, кисень

D.Мезатон, целекоксиб, кисень

E. Метоксифлюран, флюдрокортизон,

3. Що з переліченого свідчить про перевантаження правого шлуночка рідиною?

A. ЦВТ = 200 мм вод ст

B. ЦВТ = 100 мм вод ст

C. АТ = 136/85 мм рт ст

D. АТ = 85/40 мм рт ст

E.Жодне з переліченого

6. Тиск заклинювання легеневої артерії відображає:

A. Тиск наповнення лівого передсердя

B. Тиск наповнення правого передсердя

C. Тиск в аорті під час систоли

D. Все перелічене

E.Жодне з переліченого

7. Ознакою правошлуночкової недостатності серця є:

A. Зниження ЦВТ, набряк легень

B. Анемія, повна блокада ЛНПГ

C. Зниження АТ, гіперспленізм

D. Підвищення ЦВТ, гепатомегалія

E. Підвищення АТ, алкалоз

8. Який із перелічених синдромів є проявом лівошлуночкової недостатності?

A. Бронхіальна астма

B. Набряк легень

C.Гепатомегалія

D.Периферичні набряки

E.Набряк головного мозку

4. Передозування яких лікарських засобів може призвести до виникнення колапсу?

A. Кристалоїди

B. Серцеві глікозиди

C. Нітрати

D. Препарати кальцію

E. Адреноміметики

5. Який метод терапії показаний при гострій атріовентрикулярній блокаді з гіпотензіїю та розладами свідомості?

А.Тимчасова електрокардіостимуляція

В.Електрична кардіоверсія

С.Медикаментозна кардіоверсія

D.Електрична дефібриляція

E.Вагусні проби

9. Як слід коригувати артеріальну гіпотензію при гострому інфаркті міокарда лівого шлуночка?

A.Інфузія ізотропних препаратів

B.Інфузія кристалоїдів

C.Електрокардіостимуляція

D.Інфузія простагландинів

E.Нітрати

10. Як слід коригувати артеріальну гіпертензію на фоні гострого інфаркту міокарда з набряком легень?

A. Допамін

B. Інфузія колоїдів та кристалоїдів

C.Добутамін

D.Мезатон

E. Нітрати

1. Препаратом вибору для фармакологічного лікування загрозливих шлуночкових аритмій є:

A. Бісопролол

B. Манітол

C. Аміодарон

D. Перидоприл

E. Кальцію хлорид

2. Очікуваним ефектом вагусних проб є:

A. Підвищення ЧСС

B. Розвиток гострої блокади ЛНПГ

C. Бронходилятація

D. Зниження ЧСС

E. Все перелічене

3. Що з переліченого свідчить про перевантаження правого шлуночка рідиною?

A. Гіперкапнія

B.Зниження ЦВТ

C.Зростання АТ

D.Зниження АТ

E. Зростання ЦВТ

4. Виберіть протипокази до інфузії метопрололу при гострому інфаркті міокарда:

A. АТ = 70/40

B.ЧСС = 48 /хв

C. Гостра АВ-блокада ІІІ ступеню

D.Бронхіальна астма в анамнезі

E. Все перелічене

5. Гостра серцева недостатність ІV класу згідно класифікації Killip характеризується:

A. Наявністю кардіогенного шоку

B. Наявністю дельта-хвилі на ЕКГ

C. Наявністю фібриляції передсердь

D. Бронходилятацією

E. Жодне з переліченого

6. При якому з перелічених розладів ритму ефективні вагусні проби?

A.Пароксизмальна атріовентрикулярна тахікардія

B.Шлуночкові тахіаритмії

C.АВ-блокада І ступеня

D.АВ-блокада ІІІ ступеня

E.Синусова брадикардія

7. Очікуваними ефектами застосування бета-адреноблокаторів при інфаркті міокарду є:

A. Підвищення ЧСС, зменшення потреби міокарду в кисні

B. Зниження ЧСС, зменшення потреби міокарду в кисні

C. Бронходилятація, розвиток фібриляції передсердь

D. Розвиток шлуночкової екстрасистолії

E. Все перелічене

8. Протипоказом до дефібриляції є:

A. АВ-блокада ІІІ ступеня

B. Синусова брадикардія

C. Асистолія

D. Ідіовентрикулярний ритм

E. Все перелічене

9. З чим синхронізується розряд дефібрилятора під час кардіоверсії?

A. Із систолою шлуночків

B. Із зубцем Р на ЕКГ

C. Із зубцем R на ЕКГ

D.Із зубцем S на ЕКГ

E. Із пульсосою хвилею

10. Який із перелічених синдромів є проявом гострої лівошлуночкової недостатності?

A. Гепатомегалія

B. Бронхіальна астма

C. Синдром нічного апное

D. Периферійні набряки

E. Набряк легень

1. В основі патогенезу гіповолемічного шоку є:

А. значний дефіцит об’єму циркулюючої крові;

Б. зниження скоротливої здатності міокарда;

В. гостра дихальна недостатність;

Г. метаболічний алкалоз;

Д. вазодилятація.

2. Шоковий індекс Альговера це:

А. Співвідношення ЦВТ до АТ;

Б. Співвідношення частоти серцевих скорочень до систолічного АТ;

В. Співвідношення середнього АТ до систолічного АТ;

Г. Співвідношення частоти дихання до частоти серцевих скорочень;

Д. Співвідношення темпу діурезу до систолічного АТ.

3. У дорослої людини в нормі ОЦК становить:

А. 8,5 – 9 % від маси тіла;

Б. 5 – 10% від маси тіла;

В. 15 – 20% від маси тіла;

Г. 20 – 30% від маси тіла;

Д. 30 – 40 % від маси тіла.

4. Для швидкого збільшення ОЦК у хворого з шоком слід застосувати інфузію:

А. 5% розчину глюкози;

Б. розчину Рінгера;

В. 0,9% розчину NaCl;

Г. гідроксиетилкрохмалів;

Д. перфторану.

5. Площу опікової поверхні у хворого з опіковим шоком можна оцінити за :

А. шкалою Глазго;

Б. шоковим індексом Альговера;

В. номограмою Абердіна;

Г. ,,правилом дев’яток”;

Д. класифікацією NYHA.

6. Септичний шок належить до :

А. гіповолемічного шоку;

Б. дестрибутивного шоку;

В. кардіогенного шоку;

Г. обструктивного шоку;

Д. до інших видів шоку.

7. У випадку рефрактерної до інфузійної терапії артеріальної гіпотензії,

у хворого з септичним шоком слід застосувати :

А. допамін;

Б. нітропрусид натрію;

В. еуфілін;

Г. фуросемід;

Д. наркотичні анальгентики.

8.Для покращення скоротливої здатності міокарда хворому з кардіогенним

шоком можна застосувати:

А. добутамін;

Б. морфін;

В. налоксон;

Г. манітол;

Д. рефортан

9. Які з нижченаведених біологічно активних речовин відіграють основну роль в патогенезі анафілактичного шоку:

А. Адреналін, норадреналін

Б. гістамін, серотонін

В. окситоцин

Г. АКТГ

Д. ацетилхолін

10. Лікування напруженого пневмотораксу слід почати з:

А. застосування гемостатиків;

Б. відкритої торакотомії;

В. катеризації центральної вени;

Г. постановки назогастрального зонда;

Д. дренування плевральної порожнини.

11. У хворого з черепно-мозковою травмою ІТ слід скерувати на:

А. зменшення ОЦК і згущення крові;

Б. досягненнення керованої артеріальної гіпотензії;

В. гіпервентиляції хворого і зменшення мозкової перфузії;

Г. застосування глюкокортикостероїдів для протизапальної і протинабрякової дії;

Д. забезпечення адекватного центрального перфузійного тиску і оксигенації .

12. При ЧМТ першочергові заходи на догоспітальному етапі починаються з:

А. відновлення прохідності дихальних шляхів, адекватної вентиляції і підтримки кровообігу;

Б. застосування гемостатиків і сечогінних;

В. застосування церебропротекторів;

Г. аналгоседації;

Д. застосування гіпотермії.

13.Транспортування хворого зі спінальною травмою слід проводити в положенні:

А. на боку у вакуумному матраці;

Б. на животі;

В. на спині на твердій поверхні;

Г. в положенні Тренделенбурга;

Д. на спині з піднятим на 75⁰ головним кінцем.

14. Наявність у хворого вільного газу в черевній порожнині при рентгенологічному обстеженні свідчить про:

А. внутрішньочеревну гематому;

Б. розрив порожнистого органу;

В. парез кишечника;

Г. розрив діафрагми;

Д. позаочеревинну гематому.

15. Найчастішими ускладненнями електротравми є:

А. опіки, ниркова недостатність;

Б. кардіогенний набряк легень;

В. порушення серцевого ритму, ушкодження нервових волокон, опіки;

Г. гострий гемоліз;

Д. ішемічний інсульт.

1. В основі патогенезу кардіогенного шоку є:

А. зниження скоротливої здатності міокарда;

Б. значний дефіцит об’єму циркулюючої крові;

В. гостра дихальна недостатність;

Г. метаболічний алкалоз;

Д. вазодилятація.

2. Шоковий індекс Альговера характеризує :

А. ступінь серцевої недостатності;

Б. дефіцит об’єму циркулюючої крові;

В. ступінь дихальної недостатності;

Г. рівень свідомості;

Д. метаболічні порушення.

3. У дорослої людини в нормі абсолютна кількість крові (мл) становить:

А. 2000 – 3000 мл;

Б. 3000 – 4000 мл;

В. 3000 – 4000 мл;

Г. 4500 – 5000 мл;

Д. 6000 – 7000 мл.

4. Трансфузію еритроцитарної маси слід проводити при:

А. крововтраті ≥ 5% ОЦК;

Б. . крововтраті ≥ 10% ОЦК;

В. крововтраті ≥ 15% ОЦК;

Г. крововтраті ≥ 20% ОЦК;

Д. крововтраті ≥ 50% ОЦК.

5. Критеріями ефективності терапії опікового шоку буде:

А. досягнення гематокриту ≥ 50 %;

Б. стабілізація центральної і периферійної гемодинаміки;

В. темп діурезу – 0,3 мл/кг/год;

Г. осмолярність плазми крові ≥ 350 мосм/л;

Д. все перераховане.

6. Терапію септичного шоку слід починати з:

А. агресивної інфузійної терапії;

Б. застосування кортикостероїдів;

В. еуфіліну;

Г. сечогінних;

Д. β - блокаторів.

7. Яка група антибіотиків є найбільш ефективною у хворих із септичним шоком:

А. пеніциліни;

Б. цефалоспорини I-III генерації;

В. карбапенеми;

Г. макроліди;

Д. аміноглікозиди.

8. Які з перерахованих препаратів мають вазопресорну дію:

А. норадреналін;

Б. строфантин;

В. дігоксин;

Г. еуфілін;

Д. левосимендан.

9. Анафілактичний шок відноситься до:

А. бактеріальної алергії;

Б. алергічних реакцій сповільненого типу;

В. алергічних реакцій негайного типу

Г. алергічних реакцій контактного типу;

Д. респіраторного алергозу

10. У випадку пневмотораксу дренування плевральної порожнини потрібно виконати в ділянці:

А. II – міжребер'я по середньоключичній лінії;

Б. IV – міжребер'я по середньоключичній лінії;

В. III – міжребер'я по лопаточній лінії;

Г. IV – міжребер'я по аксілярній лінії;

Д. Х – міжребер'я по середньоключичній лінії.

11. Для визначення глибини коми у хворого з ЧМТ використовують:

А. правило ,,дев’яток”;

Б. номограму Аберді㦖а;

В. шоковий індекс Альговера;

Г. шкалу Глазго;

Д. класифікацію NYHA.

12. З метою терапії посттравматичного набряку головного мозку слід використати:

А. осмодіуретики;

Б. сулуретики;

В. глюкокортикостероїди;

Г. вазодилятатори;

Д. антагоністи кальцію.

13. Ознакою спінальної травми шийного відділу хребта буде:

А. позитивний симптом Керніга;

Б. тетраплегія;

В. позитивні симптоми Брудзінського;

Г. парез погляду вверх;

Д. відсутність корнеального рефлексу.

14. Який вид анестезіологічного забезпечення слід застосувати у хворого з внутрішньочеревною кровотечею:

А. внутрішньовенний наркоз на спонтанному диханні.

Б. масковий інгаляційний наркоз;

В. спинномозкову анестезію;

Г. інфільтраційну анестезію;

Д. ендотрахеальний багатокомпонентний наркоз.

15. Надання невідкладної допомоги при електротравмі слід починати із:

А. знеболення;

Б. припиненні дії струму і по необхідності серцево-легеневоїґреанімації;

В. імобілізації пацієнта;

Г. краніо-церебральної гіпотермії;

Д. інфузії колоїдних розчинів.

1. В основі патогенезу анафілактичного шоку є:

А. значний дефіцит об’єму циркулюючої крові;

Б. патологічний перерозподіл судинного об’єму;

В. гостра дихальна недостатність;

Г. зниження скоротливої здатності міокарда;

Д. метаболічний ацидоз.

2. Дефіцит об’єму циркулюючої крові можна визначити за :

А. шоковим індексом Альговера;

Б. шкалою Глазго;

В. лейкоцитарною формулою;

Г. темпом діурезу;

Д. середнім АТ.

3. У дорослої людини в нормі в нормі величина ЦВТ становить:

А. 80 – 120 мм. Н₂О;

Б. 140 – 160 мм. Н₂О;

В. 160 – 200 мм. Н₂О

Г. 200 – 240 мм. Н₂О;

Д. 250 – 300 мм. Н₂О.

4. Трансфузію еритроцитарної маси у дорослої людини слід проводити при:

А. крововтраті ≥ 100 мл;

Б. крововтраті ≥ 200 мл;

В. крововтраті ≥ 300 мл;

Г. крововтраті ≥ 500 мл.

Д. крововтраті ≥ 1000 мл;

5. Критеріями ефективності терапії опікового шоку буде:

А. швидкий приріст маси тіла;

Б. досягнення гематокриту ≥ 50 %;

В. досягнення діурезу ≥ 1 мл/кг/год;

Г. осмолярність плазми крові ≥ 350 мосм/л;

Д. все перераховане.

6. Критеріями ефективності терапії септичного шоку буде:

А. зменшення температури тіла;

Б. нормалізація ЦВТ і середнього АТ;

В. темп діурезу – 0,3 мл/кг/год;

Г. осмолярність плазми крові ≥ 350 мосм/л;

Д. все перераховане.

7.Для швидкого збільшення ОЦК у хворого з септичним шоком слід застосувати інфузію:

А.синтетичних колоїдів;

Б. свіжозамороженої плазми;

В. 5% розчин глюкози;

Г. розчини амінокислот;

Д. перфторан.

8.Найбільш об’єктивним методом моніторингу гемодинаміки у хворих з кардіогенним шоком є:

А. ЕКГ;

Б. пульсоксиметрія;

В. визначення центральної гемодинаміки за допомогою катетера Сван-Ганса;

Г. комп’ютерна томографія;

Д. Ехо-КГ.

9. Першочерговими заходами при анафілактичному шоці є :

А. дефібриляція;

Б. довенне застосування адреналіну гідрохлориду;

В. проведення форсованого діурезу;

Г. застосування ентеросорбентів;

Д. плазмоферез.

10. У випадку гемотораксу дренування плевральної порожнини потрібно виконати в ділянці:

А. V – міжребер'я по середньоключичній лінії;

Б. II – міжребер'я по середньоключичній лінії;

В. III – міжребер'я по лопаточній лінії;

Г. VII – VIII міжребер'я по аксілярній лінії;

Д. Х – міжребер'я по аксілярній лінії.

11. При аналізі глибини коми за шкалою Глазго визначають:

А. відкривання очей + вербальні реакції + рухові реакції;

Б. наявність патологічних рефлексів + м’язевий тонус;

В. адекватність дихання і гемодинаміки + вербальні реакції;

Г. наявність патологічних рефлексів + м’язевий тонус;

Д. менінгіальні знаки + сухожильні рефлекси + вогнищеву симптоматику.

12. У хворих з ЧМТ є протипоказаним застосування:

А. осмодіуретиків;

Б. гідроксиетилкрохмалів;

В. розчинів глюкози;

Г. 0,9% розчину NaCl;

Д. 7,5% розчину NaCl.

13. У хворих з тяжкою спінальною травмою слід застосувати :

А. болюсне введення метилпреднізолону;

Б. низькомолекулярні гепарини;

В. петлеві діуретики;

Г. інгібітори АПФ;

Д. β – блокатори.

14. Першочергові заходи у хворого з внутрішньочеревною кровотечею слід починати з :

А. місцевої гіпотермії;

Б. знеболення;

В. антибіотикотерапії;

Г. гемостатичної терапії;

Д. інфузійної терапії для відновлення об’єму циркулюючої крові.

15.У випадку перенесеної важкої електротравми необхідно проводити:

А. моніторинг сечовини і креатиніну;

Б. спірометрію;

В. динамічний моніторинг ЕКГ;

Г. бактеріологічні обстеження;

Д. погодинне визначення цукру крові.