3. Не змінюється

4. має хвилеподібний характер

5.Зменшується лише при «шунтовій» печінковій дисфункції.

17. Печінкова дисфункція характеризується всім, за винятком:

1. порушення вуглеводного обміну

2. підвищення в крові ароматичних амінокислот

3. гіпокоагуляції

4. гіпоальбумінемії

5. гіперхолестеринемії

18. В печінці синтезуються нижче наведені, окрім:

1. провонвертин

2. фібриноген

3. гепарин

4. протромбін

5. проакцелерин

19. У якій з перерахованих внутрішньоклітинних структур гепатоцита відбувається ензиматична інактивація більшої частини гормонів, лікарських речовин, токсичних речовин та отрут?

1. в комплексі Гольджі

2. у мітохондріях

3. у гладкому ретикулумі

4. у лізосомах

5. у зернистому ретикулумі

20. Вкажіть найбільш гепатотоксичний лікарський засіб з перерахованих нижче:

1. антибіотики тетрациклінової групи

2. дібазол

3. пеніцилін

4. тіотріазолін

5. ГОМК

21. У хворого з тривалою гемолітичною жовтяницею почала збільшуватися фракція прямого білірубіну в крові. Це може свідчити про:

1. підвищення всмоктуваності уробіліногенових тіл з травного каналу

2. посилення дезінтоксикаційної функції печінки та активація процесів глюкуронізації білірубіну

3. появу паренхіматозного компоненту жовтяниці та виникненням шунтування жовчі

4. сприятливий перебіг захворювання

5. являється нормою в перебігу захворювання

22. Для лікування хворого з гострою печінковою дисфункцією при концентрації альбуміну плазми крові 32 г/л доцільно призначити:

1. розчини глюкози

2. альбумін або плазму крові

3. жирові емульсії

4. препарати амінокислот

5 все вірно

23. Яке з наступних формулювань які стосуються печінки є вірним:

1. в печінці відбувається повна інактивація недеполяризуючих релаксантів

2. діклофенак може викликати некроз гепатоцитів

3. сукцинілхолін частково руйнується в печінці

4. сукцинілхолін повністю руйнується в печінці

5. в нирках активно синтезуються білки плазми

24. Трансаміназа (АСТ) є ферментом який:

1. визначається тільки в тканинах головного мозку

2. з'являється в крові тільки при деяких захворюваннях

3. визначається тільки в серцевому м'язі

4. приймає участь в окислювальному циклі Кребса

5. в нормі визначається в крові і скелетних м'язах

1. Найбільш ефективний метод усунення азотемії при гострій нирковій недостатності:

1. прийом анаболічних гормонів

2. обмеження в раціонв вуглеводів

3. обмеження білків в раціоні

4. пероральний прийом глюкози

5. гемодіаліз

2. Стадія гострої ниркової недостатності, в якій має місце загроза гіпергідратації:

1. початкова

2. олігоанурічна

3. поліурічна

4. реконвалісценції

5. люба

3. Що є абсолютним показанням для гемодіалізу при гострій нирковій недостатності:

1. гіпонатріємія

2. гіперкаліємія

3. гіперазотемія

4. ацидоз

5. гіпернатріємія

4. Початковою дією в/в введення манітолу є:

1. збільшення об'єму крові

2. підвищення гематокриту

3. підвищення в'язкості крові

4. гемоліз

5.зменшення осмолярності крові

5. Яка доза допаміну приводить до поліпшення перфузії нирок:

1. 1-3 мкг/кг/хв.

2. 5-10 мкг/кг/хв.

3. 10-15 мкг/кг/хв.

4. більше 20 мкг/кг/хв.

5.жодна відповідь не правильна.

6. Найбільш ефективним способом видалення води у хворих з гострою нирковою недостатністю в стадії анурії є:

1. діарея

2. стимуляція потовідділення

3. промивання шлунку

4. перитонеальний діаліз

5. ультрагемофільтрація

7. Вкажить причину ренальної ГНН:

1. зневоднення організму

2. порушення відтоку сечі

3. гостра крововтрата

4. гострий гломерулонефрит

5. аденома простати

8. При анурії протипоказана:

1. оглядова рентгенографія органів сечової системи

2. екскреторна урографія

3. цистоуретрографія

4. ретроградна пієлографія

5. цистоскопія

9. У хворого 48 років з діагнозом гостра ниркова недостатність на фоні краш синдрому, анурії розвинулись зміни на ЕКГ у вигляді підвищення зубця Т, подовження інтервалу P-Q, з'явились деформовані комплекси QRS, К+ плазми 6,7 ммоль/л. В першу чергу хворому слід призначити: 1. 7% р-н сорбітола per os по 20мл кожну годину, лазікс 100мг в/в 2. нічого не вводити і швидко готувати хворого до гемодіалізу 3. 100мл 40% глюкози в/в + інсулін 10од. п/ш, CaCl 10% 10мл в/в, 100мл 4% NaHCO3 в/в, готувати хворого на гемодіаліз 4. стимуляція діурезу, р-н манітолу 15г в/в 5. поляризуюча суміш, строфантин 0,05% 0,5мл

10. У хворого після операції резекції шлунку розвинулась олігурія з питомою вагою сечі 1040,. Екскреція натрію і його вміст в сечі низькі. Кліренс сечовини знижений. Яке ускладнення розвинолось у хворого?

1. органічна ГНД

2. функціональна ГНД

3. постренальна ГНД

4. гостра печінково-ниркова недостатність

5. поліорганна недостатність

11. Назвіть першу ознаку гострої ниркової дисфункції, що починається при гострому

гломерулонефриті.

1. артеріальна гіпертонія

2. поліурія

3. сухість в роті

4. нудота

5. олігурія

12. Хворий 20 років переводиться з приймального відділення лікарні до відділення інтенсивної терапії з гострою нирковою недостатністю, яка розвинулася в результаті отруєння

пестицидами. Об’єктивно: стан тяжкий. Шкіра блідо-сіра, суха. Язик сухий, обкладений

брудно-білим нальотом. Температура 38,5°С. Дихання поверхневе, частота 25 за 1 хв.

Тони серця приглушені, синусова тахікардія, ЧСС 100 за 1 хв., АТ 100/70 мм рт. ст. Діурез

за добу – 170 мл. Який необхідно проводити об’єм інфузійної терапії за добу?

1. 160 мл

2. 560мл

3. 870 мл

4. 2500 мл

5. 1500 мл

13. Загальний печінковий кровообіг знижується:

1. під час анестезії фторотаном

2. при застосуванні РЕЕР

3. при інфузії вазопрессину

4. всі відповіді вірні

14. До препарата який стимулює мікросомальні ферменти печінки відносять:

1. фенобарбітал

2. альмагель

3. поліміксин А

4. MgSO4

5. неоміцин

15. Хворому з цирозом печінки з порушенням зсідання крові( протромбіновий індекс 50%, Лі-Уайт- 16хв.) в наслідок печінкової дисфункції, показана холецистектомія за ургентними показами. Планується трансфузія свіжозамороженої плазми для зниження ризику кровотечі, яка може бути пов'язана з операцією. Вкажіть оптимальний час переливання.

1. за 12 годин до операції

2. під час початку наркозу

3. під час операції

4. після операції

5. за 24 години до операції

16. Який метод детоксикації не застосовується при печінковій дисфункції:

1. пламаферез

2. пламасорбція

3. ультрафільтрація

4. гемосорбція

5.MARS

17. У нормі перфузія печінки здійснюється артеріальною і венозною кров'ю відповідно:

1. 20 і 80%

2. 40 і 60%

3. 50 і 50%

4. 60 і 40%

5. 80 і 20%

18. У нормі утворення амонія відбувається в наступних органах та системах, окрім:

1. м'язів

2. кишок

3. нирок

4. печінки

5. ЦНС

19. Синтез сечовини в організмі людини відбувається у:

1. ЦНС

2. нирках

3. м'язах

4. кишці з наступним всмоктуванням в кров

5. печінці

20. Найчастіше медикаментозний гепатит розвивається після застосування з перерахованих нижче, окрім:

1. нейролептиків

2. протитуберкульозних засобів

3. цефалоспоринів

4. фторотану

5. парацетамолу

21. Для пригнічення аміногенезу у травному каналі у хворих із захворюваннями печінки можна призничити:

1. лактулозу

2. бактисубтил

3. стрептоміцин per os

4. неоміцин per os

5. все вірно

22. Хворму з гострим гепатитом:

1. можна проводити планову операцію за умови задовільного загального стану

2. можна проводити операцію за ургентними показаннями, незважаючи на гострий патологічний процес

3. як компонент анестезії слід призначити тіопентал натрію

4. ні за яких обставин не можна проводити загальну анестезію, доки не припиниться патологічний процес в печінці

5. як компонент анестезії слід призначити фторотан

23. Найбільш ймовірною причиною підвищення в крові рівня трансамінази (АСТ) після операції є травма:

1. печінки

2. міокарда

3. ЦНС

4. скелетних м'язів

5. нирок

24. Кровопостачання печінки здійснюється через:

1. дугу Ріолана

2. верхню брижову артерію

3. нижню брижову артерію

4. портальну вену та печінкові артерії

5. внутрішні клубові артерії

1. Антагоністом фентанілу є:

1. тіопентал натрію;

2. омнопон;

3.натрію оксибутират;

4. налоксон.

2. Яку речовину застосовують як антидот при отруєнні блідою поганкою:

1. пеніцилін;

2. атропін;

3. етанол;

4. унітіол.

3. Для отруєння фосфорорганічними сполуками характерно:

1. гіперсалівація, порушення з боку ЦНС, брадикардія, міоз;

2. судоми, тахікардія, гіперсалівація;

3. сухість слизових оболонок, брадикардія, судоми;

4. мідріаз, брадикардія.

4. Застосування гемодіалізу при гострих отруєннях найбільш ефективно:

1. через 12 годин після отруєння;

2. через 24 годин після отруєння;

3. через 3 доби після отруєння;

4. протягом перших 4-6 годин.

5. Лабораторна діагностика з метою діагностики отруєння фосфорорганічними сполуками включає:

1. визначення pH крові;

2. визначення активності холінестерази;

3. визначення рівня електролітів;

4. загальний аналіз крові.

6. Специфічною антидотною терапією при отруєнні СО є:

1. гемодіаліз;

2.гіпербарична оксигенація;

3. гемотрансфузія;

4. форсований діурез.

7. Антидотом тіопенталу натрію є:

1.флумазеніл;

2. промедол;

3. унітіол;

4. сібазон.

8. До барбітуратів відноситься:

1. сібазон;

2. нембутал;

3. омнопон;

4. натрію оксибутират.

9. До похідних бензодіазепіну відносяться:

1. атропін;

2. фентаніл;

3. сібазон;

4. натрію оксибутират.

10. Втрата зору патогномонічна для отруєння:

1. метанолом;

2. етанолом;

3. отруєння чадним газом;

4. отруєння фосфорорганічними сполуками.

11. При отруєнні оцтовою кислотою шлунок промивають:

1. чистою водою;

2. промивання шлунка протипоказане;

3. промивання розчином соди;

4. промиваня розчином слабкої кислоти.

12. Специфічна терапія при укусах змій включає:

1. гемодіаліз;

2. форсований діурез;

3.накладання джгута;

4. введення специфічної проти зміїної сироватки.

13. Внутрішньочерепний тиск підвищується за умови:

1. гіперкапнії;

2. алкалоз;

3. гіпервентиляції;

4. гіпокапнії.

14. Яка ознака ступеня тяжкості коми за шкалою ком Глазго не свідчить про коматозний стан:

1. відсутність цілеспрямованої захисної реакції;

2. тонічне згинання кінцівок на больове подразнення;

3. 13 балів за ШКГ;

4. відсутність свідомості.

15. Для гіпоглікемічної коми характерно:

1. вологі шкірні покриви, артеріальна гіпотензія;

2. повільний розвиток;

3. запах ацетону з рота;

4. цукор крові більше 4,4 ммоль/л.

1 Для отруєння опіатами характерно:

1. брадикардія, брадіпноє, міоз;

2. тахіпноє, тахікардія:

3. тахікардія, мідріаз;

4. тахіпноє, брадикардія, міоз.

2. Зондове промивання шлунка у хворих в коматозному стані потребує:

1. введення бемегриду;

2. інкубації трахеї;

3. введення морфіну;

4. проведення трахеотомії.

3. Концентрація етанолу в плазмі крові хворого 5 ммоль/л відповідає:

1. легкому ступеню отруєння;

2.ступеню отруєння середньої тяжкості;

3. тяжкому ступеню отруєння;

4. ступеню отруєння несумісному з життям.

4. При отруєнні фосфорорганічними сполуками атропінізація проводиться до появи:

1. брадикардія, мідріаз;

2. сухості шкіри та слизових, мідріаз, тахікардія;

3. міоз, брадикардія;

4. гіперсалівація, тахікардія.

5. Вкажіть шляхи потрапляння фосфорорганічних сполук в організм:

1.дихальна система, шкірні покриви, ШКТ;

2. трансконюнктивальний;

3. парентеральний;

4. ентеральний.

6. Який вид гіпоксії виникає при отруєнні СО:

1. гіпоксична;

2. циркуляторна;

3. циркуляторна, гемічна;

4. тканинна, гемічна.

7. До специфічних методів терапії при отруєннях відноситься:

1. форсований діурез;

2. антидотна терапія;

3. промивання шлунка;

4. сифонна клізма.

8. До похідних бензодіазепіну відносяться:

1. морфіну гідро хлорид;

2. промедол;

3. тіопентал натрію;

4. еленіум.

9. До похідних бензодіазепіну відносяться:

1. налоксон;

2. оксазепам;

3. кордіамін;

4. фентаніл.

10. За допомогою якого ферменту відбувається метаболізм етанолу в печінці:

1. амілази;

2. ацетилхоліну;

3. алкогольдегідрогенази;

4. холінестерази.

11. За допомогою якого ферменту відбувається метаболізм метанолу в організмі:

1. амілази;

2. холінестерази;

3. під дією соляної кислоти;

4.алкогольдегідрогенази.

12. При отруєнні кислотами шлунок промивають:

1. чистою водою;

2. промивання шлунка протипоказане;

3. промивання розчином соди;

4. промиваня розчином слабкої кислоти.

13. Внутрішньочерепний тиск підвищується за умови:

1. гіпокапнії;

2. гіпервентиляції;

3. алкалоз;

4. гіпоксемії.

14. Який клінічний симптом свідчить про коматозний стан:

1. ейфорія;

2. відсутність свідомості;

3. тахікардія;

4. збудження.

15. При гіпоглікемічній комі показано введення:

1. введення інсуліну;

2. промивання шлунку;

3. 40% розчину глюкози;

4. введення наркотичних анальгетиків.

1 Антагоністом морфіну є:

1. унітіол;

2. налоксон;

3. сібазон;

4. промедол.

2. Етанол є антидотом:

1. токсинів грибів;

2. оцтової кислоти;

3. метанолу;

4. фосфорорганічних сполук.

3. Реактиваторами холінестерази є:

1. діпіроксим;

2. атропін;

3. галантамін;

4. ізонітрозин.

4. При отруєнні фосфорорганічними сполуками антидотна терапія передбачає застосування:

1. сібазону;

2. галантаміну;

3. ізонітрозину;

4. атропіну.

5. До речовин, які утворюють продукти летального синтезу належить:

1. метанол;

2. етанол;

3. оцтова кислота;

4. барбітурати.

6. При взаємодії СО з гемоглобіном утворюється:

1. метгемоглобін;

2. оксигемоглобін;

3. карбоксигемоглобін;

4.карбгемоглобін.

7. До екстракорпоральних методів детоксикації відноситься:

1. гемодіаліз;

2. форсований діурез;

3. клізма;

4. промивання шлунка, ентеросорбція.

8. До барбітуратів відноситься:

1. натрію оксибутират;

2. сібазон;

3. люмінал;

4. промедол.

9. До похідних бензодіазепіну відносяться:

1. седуксен;

2. прозерин;

3. флумазеніл;

4. тіопентал натрію.

10. До похідних бензодіазепіну відносяться:

1. промедол;

2. тіопентал натрію;

3. нітразепам;

4. оксибутират натрію.

11. Вкажіть речовини, які утворюються в організмі внаслідок метаболізму метанолу:

1. формальдегід, мурашина кислота;

2. ацетальдегід;

3. оцтова кислота;

4. вуглекислий газ, вода.

12. При отруєнні лугами шлунок промивають:

1. чистою водою;

2. промивання шлунка протипоказане;

3. промивання розчином соди;

4. промиваня розчином слабкої кислоти.

13. Внутрішньочерепний тиск підвищується за умови:

1. гіпокапнії;

2. появи пухлини головного мозку;

3. гіпервентиляції;

4. алкалозу.

14. Для гіпоглікемічної коми характерно:

1. швидкий розвиток;

2. повільний розвиток;

3. запах ацетону з рота;

4. цукор крові більше 4,4 ммоль/л.

15. Для гіпоглікемічної коми характерно:

1. розвиток коми після введення інсуліну;

2. повільний розвиток;

3. запах ацетону з рота;

4. цукор крові більше 4,4 ммоль/л.

1. Який вид гіпоксії виникає внаслідок порушення утилізації кисню тканинами через розлади процесів тканинного дихання :

А. гемічна;

Б. цитотоксична;

В. респіраторна;

Г. гіпоксична;

Д. циркуляторна.

2. Гостра недостатність зовнішнього дихання супроводжується таким порушенням газового складу артеріальної крові:

А. Ра О2 < 80 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 45 мм рт. ст.;

Б. Ра О2 > 70 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 15 мм рт. ст.;

В. Ра О2 < 100 мм рт. ст. та/або Ра СО2 < 15 мм рт. ст.;

Г. Ра О2 < 180 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 50 мм рт. ст.;

Д. Ра О2 > 50 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 50 мм рт. ст.

3. Основними лабораторними показниками тяжкості гострої дихальної недостатності є:

А. вентиляційна ГДН – гіперкапнія (РаСО2 > 45 мм рт. ст.),

паренхіматозна ГДН – гіпоксемія (РаО2 < 80 мм. рт. ст.);

Б. вентиляційна ГДН – гіпоксемія (РаО2 < 80 мм. рт. ст.) ,

паренхіматозна ГДН – гіперкапнія (РаСО2 > 45 мм рт. ст.);

В. паренхіматозна ГДН – гіперкапнія (РаСО2 > 80 мм рт. ст.),

вентиляційна ГДН – гіпоксемія (РаО2 < 80 мм. рт. ст.) ;

Г. паренхіматозна ГДН – гіпоксемія (РаО2 < 80 мм. рт. ст.),

вентиляційна ГДН – гіперкапнія (РаСО2 > 45 мм рт. ст.);

Д. вентиляційна ГДН – гіпоксемія (РаСО2 > 45 мм рт. ст.),

паренхіматозна ГДН – гіперкапнія (РаО2 < 80 мм. рт. ст.).

4. Який вид дихальної недостатності розвивається у хворого з стороннім тілом у дихальних шляхах: А. змішана; Б. гіпоксемічна; В. паренхіматозна; Г. рестриктивна; Д. гіперкапнічна.

5. При якій формі гіпоксії оксигенотерапія не ефективна: А. респіраторна; Б. гемічна; В. гістотоксична; Г. циркуляторна; Д. ефективна завжди.

1. При асфіктичному утопленні зупинка дихання виникає внаслідок:

А. рефлекторного ларингоспазму без аспірації рідини;

Б. рідина аспірується в дихальні шляхи і веде до набряку легень;

В. рефлекторної зупинки серця без розвитку набряку легень;

Г. вираженого гемолізу з геморагічним набряком легень;

Д. всього вище зазначеного.

6. Під час проведення оксигенотерапії безпечною вважається концентрація кисню:

А. FiO2 > 100%;

Б. FiO2 < 21%;

В. FiO2 < 60%;

Г. FiO2 > 60%;

Д. FiO2 < 80%;

6. Лікування напруженого пневмотораксу слід починати з: А. накладання герметизувальної пов`язки з наступним дренуванням плевральної порожнини; Б. інтубації трахеї та ШВЛ; В. фібробронхоскопії; Г. конікотомії та ШВЛ; Д. декомпресії шляхом пункції плевральної порожнини.

6. Гіпербарична оксигенація протипоказана при: А. отруєнні чадним газом; Б. отруєнні ФОС; В. анаеробних флегмонах; Г. підвищеному ВЧТ; Д. септикопіємії.

6. Стратегія проведення ШВЛ у хворих з гострим респіраторним дистрес – синдромом є такою: А. агресивна стратегія примусової ШВЛ з високим ДО і без опору в кінці видиху; Б. допоміжний (тригерний) режим ШВЛ з постійним позитивним тиском; В. протективна стратегія примусової ШВЛ з невеликим дихальним об’ємом та позитивним тиском кінця видиху; Г. підтримка повітряним потоком в режимах допоміжної вентиляції; Д. неінвазивна вентиляція в режимі негативного тиску.

11. У пацієнта з закритою травмою грудної клітки на шиї з`явилася підшкірна емфізема з поширенням в ділянці грудної клітки. Який механізм такого розвитку підшкірної емфіземи? А. розрив діафрагми; Б. розрив легені; В. забій серця; Г. закритий пневмоторакс; Д. множинні переломи ребер.

1. Підвищення РаСО2 можна очікувати при:

А. масивній легеневій емболії;

Б. астматичному приступі середньої тяжкості;

В. печінковій недостатності;

Г. діабетичній комі;

Д. правильно все перечислене.

12. Наслідками альвеолярного розриву при вентиляції під високим тиском можуть бути:

А. підшкірна емфізема;

Б. легенева інтерстиційна емфізема і емфізема середостіння;

В. пневмоперитонеум;

Г. пневмоторакс;

Д. правильні всі відповіді.

12. У хворого двостороння пневмонія. Свідомість потьмарена, збуджений, температура 39.2°C, частота дихання 50 за хв., аускультативно – дихання ослаблене з двох сторін, пульс 125 за хв. АТ - 90/60 мм рт. ст. рН-7.24; BE- -10; pCO2 - 66 мм рт. ст., pO2 - 55 мм рт. ст. Найефективнішим методом лікування гострої дихальної недостатності буде:

А. мікротрахеостомія;

Б. інгаляція зволоженого кисню через лицеву маску;

В. інтубація трахеї та ШВЛ;

Г. бактеріостатична антибіотикотерапія;

Д. гіпербарична оксигенація.

12. При набряку легень має місце:

А. порушення прохідності дихальних шляхів;

Б. підвищення гідростатичного тиску в судинах малого кола кровообігу;

В. підвищення проникності судинної стінки;

Г. всі відповіді правильні;

Д. зниження онкотичного тиску.

1. Який вид гіпоксії виникає при низькій концентрації кисню в повітрі, що вдихається:

А. респіраторна;

Б. циркуляторна;

В. гіпоксична;

Г. цитотоксична;

Д. змішана.

2. Гостра недостатність зовнішнього дихання супроводжується таким порушенням газового складу артеріальної крові:

А. Ра О2 < 90 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 15 мм рт. ст.;

Б. Ра О2 > 70 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 45 мм рт. ст.;

В. Ра О2 < 50 мм рт. ст. та/або Ра СО2 < 50 мм рт. ст.;

Г. Ра О2 < 80 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 45 мм рт. ст.;

Д. Ра О2 > 250 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 150 мм рт. ст.

1. Паренхіматозна (гіпоксемічна) форма гострої дихальної недостатності є наслідком: А. порушення механіки дихання; Б. порушення дифузії газів через альвеоло-капілярну мембрану; В. порушення передачі імпульсу в нейром`язевому синапсі; Г. порушення передачі імпульсу до дихальних м`язів; Д. порушення функції дихального центру.

4. Який вид дихальної недостатності розвивається у хворого з тяжкою міастенією: А. паренхіматозна; Б. гіпоксемічна; В. рестриктивна; Г. гіперкапнічна; Д. змішана.

1. В якому міжребер`ї та по якій лінії слід робити пункцію при напруженому пневмотораксі: А. у 2 міжребер`ї по задній пахвовій лінії; Б. у 5 міжребер`ї по задній пахвовій лінії; В. у 2 міжребер`ї по середньоключичній лінії; Г. у 7 міжребер`ї по лопатковій лінії; Д. у 7 міжребер`ї по середньоключичній лінії.

2. Негативними наслідками застосування кисню у високих дозах (> 60%) при виконанні оксигенотерапії можуть бути, окрім: А. виникнення ателектазів внаслідок порушення синтезу сурфактанту; Б. виникнення ателектазів внаслідок руйнування сурфактанту; В. розвиток синдрому гострого ушкодження легенів; Г. руйнування мембран пневмоцитів внаслідок впливу вільних радикалів кисню; Д. порушення бар`єрної функції слизової оболонки дихальних шляхів з розвитком хімічного пневмоніту.

5. Тиск у легеневій артерії в нормальних умовах у здорової людини становить: А. 20-23/10-12мм рт. ст.; Б. 40-43/ 20-12мм рт. ст.; В. 60-63/30-32мм рт. ст.; Г. 80-83/40-42мм рт. ст.; Д. 100-103/50-52мм рт. ст.

5. Невідкладну допомогу при відкритому пневмотораксі слід починати з: А. інтубації трахеї та ШВЛ; Б. накладання герметизувальної пов`язки з наступним дренуванням плевральної порожнини за Бюлау; В. конікотомії з наступною фібробронхоскопією; Г. відкритої торакотомії та ШВЛ; Д. декомпресії шляхом пункції плевральної порожнини.

6. Що з нижче перерахованого є показником неефективності ШВЛ:

А. прогресування гіпоксії;

Б. прогресування гіперкапнії;

В. відсутність екскурсії грудної клітки;

Г. наростання ціанозу;

Д. все нижче перераховане.

5. До основних критеріїв діагностики гострого респіраторного дистрес – синдрому належать всі нижче перераховані, окрім:

А. рентгенологічно зміщення органів середостіння;

Б. двобічні інфільтративні зміни на рентгенограмі грудної клітки;

В. тиск заклинювання в легеневій артерії < 18 мм рт. ст. або відсутні ознаки гіпертензії лівого передсердя; Г. респіраторний індекс ( РаО2/FiО2) < 200 мм.рт.ст;

Д. гострий початок.

5. Хворий, госпіталізований після ДТП, скаржиться на біль у лівому боці, задишку. Рентгенологічно - просвітлення лівого легеневого поля з відсутністю легеневого малюнка, зміщення органів середостіння вправо. Ліва легеня підтиснута до лівого кореня, синуси контуруються чітко. Який діагноз можна встановити: А. ушкодження діафрагми; Б. напружений пневмоторакс; В. забій лівої легені; Г. тотальний гемоторакс; Д. тампонада серця.

12.До пізніх ускладнень тривалої інтубації через рот не відноситься:

А. стеноз трахеї

Б. пошкодження поворотного гортанного нерва;

В. гранульома;

Г. дисфонія;

Д. бронхоплевральна фістула

13.При гострому респіраторному дистрес – синдромі дорослих:

А. функціональна залишкова ємність легень підвищена;

Б. легеневий артеріальний тиск підвищений;

В. загальна легенева вода зменшена;

Г. дифузія газів та функція легеневого сурфактанту не змінені;

Д. всі відповіді правильні.

14.У пацієнта після приступу кашлю зявився різкий біль в грудній клітці, затруднене дихання, задишка. Дихальні шуми не вислуховуються, перкуторно – високий тимпанічний звук. Йому необхідно:

А. трахеостомія;

Б. дихання з позитивним змінним тиском 100% О2;

В. дренування плевральної порожнини;

Г. аспірація слизової пробки з верхніх дихальних шляхів;

Д. ШВЛ з позитивним тиском в кінці видиху.

15.Парадоксальне дихання найчастіше спостерігається:

А. при ларингоспазмі;

Б. при емфіземі легень;

В. при пневмотораксі;

Г. при пневмонії;

Д. під час сну.

2. Який вид гіпоксії виникає при отруєнні чадним газом (СО):

А. циркуляторна;

Б. гемічна;

В. гіпоксична;

Г. респіраторна;

Д. цитотоксична.

3. Гостра недостатність зовнішнього дихання супроводжується таким порушенням газового складу артеріальної крові:

А. Ра О2 < 100 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 25 мм рт. ст.;

Б. Ра О2 > 70 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 50 мм рт. ст.;

В. Ра О2 < 80 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 45 мм рт. ст.;

Г. Ра О2 < 60 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 35 мм рт. ст.;

Д. Ра О2 > 50 мм рт. ст. та/або Ра СО2 > 50 мм рт. ст.

4. До розвитку гіперкапнічної (вентиляційної) дихальної недостатності можуть призвести такі стани, за винятком:

А. порушення центральної регуляції зовнішнього дихання;

Б. порушення передачі імпульсу до дихальних м`язів;

В. порушення передачі імпульсу в нейром`язевому синапсі;

Г. порушення каркасності грудної клітки;

Д. гострий респіраторний дистрес - синдром.

1. Який вид дихальної недостатності розвивається у хворого з пневмонією:

А. гіперкапнічна;

Б. вентиляційна;

В. паренхіматозна;

Г. змішана;

Д. обструктивна.

4. Для нападу бронхіальної астми характерна:

А. ядуха з інспіраторною задишкою;

Б. ядуха з експіраторною задишкою;

В. ядуха із змішаною формою задишки;

Г. брадипное без задишки;

Д. брадипное з виділенням кров’янистої піни.

4. При первинному (справжньому) утопленні зупинка дихання виникає внаслідок:

А. рефлекторної зупинки серця без розвитку набряку легень;

Б. рідина аспірується в дихальні шляхи і надходить в кров, розвитку набряку легень;

В. рефлекторного ларингоспазму без аспірації рідини;

Г. порушення герметичності та цілісності паренхіми легень;

Д. всього вище зазначеного.

4. Терапію дихальної недостатності у хворого з с-м П`єра Робена слід почати з: А. оксигенотерапії; Б. носового СРАР; В. відновлення прохідності ВДШ; Г. ШВЛ; Д. конікотомії.

4. Причиною гіпоксемії при пневмонії є:

А. шунтування венозної крові через вогнище запалення зі зменшеною вентиляцією та збільшеною перфузією;

Б. шунтування артеріальної крові через вогнище запалення зі збільшеною вентиляцією та зменшеною перфузією;

В. порушення передачі імпульсу до дихальних м`язів;

Г. порушення механіки дихання;

Д. все вище перечислене.

4. Для відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів використовують такі методи, окрім: А. проведення туалету ротової порожнини; Б. потрійного прийому Сафара для виведення нижньої щелепи; В. екстреної конікотомії; Г. ШВЛ через лицеву маску; Д. інтубації трахеї, використання ларингеальної маски чи комбітюба.

10. Одним з основних критеріїв діагностики гострого респіраторного дистрес – синдрому є: А. тиск заклинювання в легеневій артерії < 108 мм рт. ст. з наявними ознаками гіпертензії лівого передсердя; Б. тиск заклинювання в легеневій артерії > 10 мм рт. ст. з наявними ознаками гіпертензії лівого передсердя; В. тиск заклинювання в легеневій артерії < 18 мм рт. ст. або відсутні ознаки гіпертензії лівого передсердя; Г. респіраторний індекс ( РаО2/FiО2) > 1000 мм.рт.ст; Д. респіраторний індекс ( РаО2/FiО2) > 300 мм.рт.ст;

1. Хворий віком 60 років госпіталізований зі скаргами задишку, відчуття стискання за грудиною, що раптово виникли. Об’єктивно: ціаноз губ, частота дихання – 34 за 1 хв, АТ – 90/60 мм рт. ст., частота серцевих скорочень – 110 за хв. На ЕКГ – ознаки перенавантаження правих відділів серця. Який діагноз найбільш імовірний: А. гострий інфаркт міокарда; Б. випітний перикардит; В. тромбемболія гілок легеневої артерії; Г. ексудативний плеврит;

Д. тампонада серця.

11. Порушення дихання при кислотно-аспіраційному синдромі пов’язане:

А. з обструкцією дихальних шляхів аспіраційними масами;

Б. з емфіземою легень;

В. з розвитком синдрому Меллорі-Вейса;

Г. зі спонтанним пневмотораксом;

Д. всі відповіді вірні.

11. При тяжких травмах грудної клітки порушення газообміну обумовлене всіма перечисленими причинами, окрім:

А. порушення кровопостачання в системі мікроциркуляції;

Б. порушення прохідності трахеобронхіального дерева;

В. порушення центральних механізмів регуляції дихання;

Г. порушення каркасності грудної клітки;

Д. жирової емболії легеневих судин.

11. У пацієнта множинні переломи ребер, гостра дихальна недостатність. Після інтубації трахеї і переведення на ШВЛ відмічено збільшення ціанозу, зниження АТ. Найімовірнішою причиною може бути:

А. розрив грудної аорти;

Б. напружений пневмоторакс;

В. тяжкий забій серця;

Г. аспірація шлункового вмісту;

Д. зупинка серцевої діяльності.

11. Приступ бронхіальної астми супроводжується:

А. зменшенням об’єму і швидкості форсованого видиху;

Б. збільшення залишкового об’єму;

В. збільшення опору до видиху;

Г. вірні всі відповіді;

Д. зниженням Ра О2 та підвищенням РаСО2.

1. Причинами дихальної недостатності в післяопераційний період у хворих є:

А. центральне пригнічення дихання –гіповентиляція ( залишкова дія анестетиків);

Б. залишкова міоплегія після впливу міорелаксантів;

В. ускладнення анестезії-наслідки травматичної інтубації трахеї, ларингоспазм;

Г. порушення дренування мокротиння-обструкційний синдром;

Д. усі перераховані пункти;

2. В яких випадках виникає обмеження вентиляції у пацієнта, повязане з оперативним

втручанням:

А. біль, торакотомія, висока лапаротомія;

Б. метеоризм;

В. збільшення печінки;

Г. ожиріння;

3. Під час проведення в/в наркозу на спонтанному диханні у хворого виникла масивна аспірація шлункового вмісту. Доцільним буде:

А. негайна інтубація трахеї; проведення санації дихальних шляхів; постановка н/г зонда

Б. створення позитивного тиску на видосі за допомогою лицевої маски

В. збільшити концентрацію кисню у повітрі, що вдихається

Г. утриматись від інтубації, щоб запобігти подальшій аспірації

Д. виконати трахеотомію.

4. . З метою профілактики аспіраційного синдрому доцільно:

А. призначити прозерин

Б. положенння Транделенбурга

В. відмінити харчування за 15 хвилин до операції;

Г. застосувати тривалу гіпервентиляцію і преоксигенацію

Д. застосувати прийом Селіка при інтубації

5. Що належить до універсальних методів профілактики та лікування ДН в післяопераційний

період:

А. своєчасне переведення пацієнта на спонтанне дихання, екстубація трахеї;

Б. все перераховане;

В. раннє відновлення рухової активності, дихальна гімнастика;

Г. підтримання прохідності дихальних шляхів(фібробронхоскопія);

Д. профілактика тромбоемболійних ускладнень;

6. Астматичний стан супроводжується завжди:

А. дегідратацією, гіповолемією, алкалозом

Б. нормоволемією, алкалозом

В. гіпергідратацією, гіперволемією, ацидозом

Г. дегідратацією, гіповолемією, ацидозом

Д. гіпергідратацією, гіперволемією, алкалозом

7. У комплексі лікуваних заходів Б.А.не ефективно:

А. епідуральна блокада;

Б. корекція ацидозу та водно-електролітного балансу;

В. переведення пацієнта на штучну вентиляцію легень;

Г. Бета-блокатори;

Д. системне застосування глюкокортикоїдів;

8. Першочерговими заходами І.Т. ТЕЛА є:

А. Інфузійна терапія великими об»ємами;

Б. Базова підтримка життєдіяльності;

В. емболектомія після тромболізису;

Г. переливання одногрупної крові;

9. Хворий віком 35 років госпіталізований після автомобільної аварії зі скаргами на задишку,біль у лівому боці.На оглядовій рентгенограмі органів грудної порожнини визначається просторе просвітлення лівого легеневого поля з відсутністю легеневого малюнка, зміщення органів середостіння вправо. Ліва легеня підтиснута до лівого кореня, діафрагма зміщена на одне міжребер’я донизу, синуси контуруються чітко, зліва розширені міжреберні проміжки. Який діагноз можна встановити?

А. Забій лівої легені;

Б. Ушкодження діафрагми;

В. Тотальний гемоторакс;

Г. Напружений пневмоторакс;

Д. Нічого із зазначеного;

10. В якому між ребер”ї та по якій лінії слід робити пункцію при напруженому пневмотораксі?

А. У ІІ міжребер”ї по середньоключичній лінії;

Б. У VIІ міжребер”ї по середньоключичній лінії;

В. У VII міжребер”ї по задній пахвовій лінії;

Г. У II міжребер “ї по задній пахвовій лінії;

Д. У ІV міжребер”Ї по середньоключичній лінії;

11. Пацієнт віком 52 роки доставлений у приймальне відділення зі скаргами на задишку, ядуху, відчуття стискання за грудиною, що раптово виникли. Об”ективно: помірний ціаноз губ, частота серцевих скорочень – 106 за 1 хв., артеріальний тиск – 90/60 мм рт ст.., частота дихання-32 за хв..На ЕКГ – ознаки перевантаження правих відділів серця. Який діагноз найбільш ймовірний?

А. ексудативний плеврит;

Б. гостра позашпитальна пневмонія;

В. гострий інфаркт міокарда;

Г. тромбоемболія гілок легеневої артерії;

Д. випітний перикардит;

1. Причиною післяопераційної ДН можуть бути:

А. залишкова дія опіоїдів

Б. всі перераховані пункти

В. залишкова дія міорелаксантів

Г. інтраопераційний аспіраційний синдром

Д. післяінтубаційний набряк гортані.

2. Серед методів дігностики астматичного статусу не важливо це:

А. клінічна симптоматика;

Б. рентгенологічне дослідження грудної клітки;

В. спірометрія;

Г. допплерівське ультразвукове обстеження;

Д. аналіз газового складу артеріальної крові;

3. Причиною післяопераційної ДН можуть бути:

А. залишкова дія опіоїдів

Б. всі перераховані пункти

В. залишкова дія міорелаксантів

Г. інтраопераційний аспіраційний синдром

Д. післяінтубаційнй набряк гортані.

4. Ящо аспірація відбулася у горизонтальному положенні хворого, то аспіраційна пневмонія

розвивається:

А. в задніх сегментах верхніх часток та верхніх сегментах нижніх часток легень;

Б. в нижніх частках, переважно справа;

В. в нижніх сегментах нижніх часток легень;

Г. в лівих сегментах верхніх та нижніх часток;

5. При гідростатичному набряку легенів з підвищеним артеріальним тиском внаслідок передозу-

вання рідини першим терапевтичним заходом є введення:

А. 20 % розчину альбуміну внутрішньовенно;

Б. допаміну внутрішньовенно;

В. строфантину внутрішньовенно;

Г. нітрогліцерину внутрішньовенно;

Д. фуросеміду внутрішньовенно;

6. Ефективність емпіричної антибактеріальної терапії при лікуванні пацієнтів з пневмонією

оцінюють:

А. через 24 год терапії;

Б. через 72 год терапії;

В. через 10 діб терапії;

Г. через 5 діб лікування;

Д. через 36 год терапії;

7. Найчастіше джерелом емболів у легеневій артерії не є:

А. судини нижніх кінцівок(особливо проксимальні венозні тромби);

В. праве передсердя;

Г. артеріальні мальформації;

Д. вени тазу;

8. Золотим стандартом діагностики ТЕЛА є:

А. ангіопульмонографія;

Б. звичайна рентгенографія;

В. звичайна ЕКГ;

Г. КТ грудної клітки;

9. Пацієнт віком 18 років доставлений бригадою швидкої допомоги без свідомості, дихання поверхневе, частота дихання 8 за хв. , артеріальний тиск 100/60 мм рт ст., частота серцевих скорочень 56 за хв.Після внутрішньовенного введення налоксону у хворого відновилась свідомість та дихання ? Отруєння якою речовиною привело до дихальної недостатності?

А. бензодіазепіни;

Б. клонідином;

В. опіатами;

Г. дімедролом;

Д. аміназином;

10. У хворого віком 62 роки з гострим переднім інфарктом міокарда виник напад ядухи.

При огляді: дифузний ціаноз. У легенях – велика кількість вологих різнокаліберних хрипів,

ЧСС -100 за хв., АТ – 120/100 ммрт ст.. Яке ускладнення найбільш вірогідне в даному

випадку?

А.набряк легенів;

Б. розрив міжшлуночкової перегородки;

В. тромбоемболія легеневої артерії;

Г. кардіогенний шок;

Д. нічого із зазначеного;

11. Чоловік 40 років під час фізичного навантаження зненацька відчув ядуху, біль у лівій частині грудної клітки, підвищене серцебиття. Об”єктивно: стан важкий, АТ -100/ 70 мм рт ст.,

ЧСС – 100 за 1 хв., дихання – 28 за 1 хв.,ліва частина грудної клітки відстає в акті дихання,

перкуторно –зліва високий тимпаніт, аускультативно – в легенях зліва дихання значно ослаблене. Що може бути причиною такого стану?

А. тромбоемболія легеневої артерії;

Б. інфаркт міокарда;

В. міжреберна невралгія;

Г. спонтанний пневмоторакс;

Д. гіпотонічний криз;

1. Терапію приступу бронхіальної астми слід почати з:

А. введення еуфіліну;

Б. застосування інгаляційних β2-агоністів;

В. застосування глюкокортикостероїдів;

Г. седації;

Д. ШВЛ;

2. Механізм розвитку кардіогенного набряку легень:

А. збільшення онкотичного тиску в легеневих капілярах

Б. зниження онкотичного тиску в легеневих капілярах

В. збільшення гідростатичного тиску в легеневих капілярах

Г. зниження гідростатичного тиску в легеневих капілярах

Д. нічого з переліченого

3. При первинному виді утоплення не характерні такі ознаки:

А. гіперволемія з розвитком гемолізу;

Б. розлади електролітного балансу;

В. гемоглобінурійний нефроз;

Г. гіповолемія з розвитком ацидозу;

Д. набряк легенів;

4. При асфіктичному утопленні зупинка дихання виникає :

А. внаслідок рефлекторного ларингоспазму з аспірацією рідини;

Б. внаслідок рефлекторного ларингоспазму без аспірації рідини;

В. внаслідок бронхоспазму з потраплянням рідини в шлунок;

Г. внаслідок геморагічного набряку легенів;

5. ТЕЛА характеризується класичною тріадою симптомів

А. блідість обличчя, раптовий колапс, брадікардія

Б. брадіпное, гіпотонія, біль в грудній клітці

В. раптова задишка, біль у грудях, кровохаркання

Г. раптова задишка, акроціаноз, підвищення АТ, біль за грудиною

6. Критерії діагнозу гострого респіраторного дистрес-синдрому:

А.повільний початок;

Б. двобічні інфільтративні зміни на рентгенограмі грудної клітки;

В. ознаки гіпертензії лівого передсердя;

Г. респіраторний індекс > 200 мм рт ст;

Д. зменшення легеневого шунтування;

7. Аускультативна картина при гострому респіраторному дистрес-синдромі характеризується:

А. Різнокаліберними хрипами, у деяких відділах дихання ослаблене.

Б. На фоні жорсткого дихання прослуховуються поодинокі сухі свистячі хрипи

В. В нижніх відділах прослуховуються вологі велико- та середньопухірцеві хрипи, а у верхніх відділах дихання ослаблене.

Г. Відсутність дихання на стороні ураження.

8. Ефективним методом лікування та профілактики респіраторного дистрес-синдрому є

А. екстракорпоральна мембранна оксигенація в ранні періоди;

Б. протективна стратегія штучної вентиляції легень

В. променева терапія

Г. застосування нестероїдних протизапальних препаратів

Д. екстракорпоральний гемодіаліз

9. У хворого віком 38 років , що перебуває в стаціонарі, через тиждень підвищилась температура тіла до 39 С, з”явилися кашель з “іржавим” мокротинням, біль у грудній клітці,

повязаний з актом дихання, ЧД – 30 за хв. Рентгенологічно – затемнення нижньої

частки лівої легені. Які заходи необхідно вжити в першу чергу?

А. віконати фібробронхоскопію із взяттям мокротиння на бактеріологічне дослідження;

Б. не призначати антибіотикотерапію до отримання результату четливості мікрофлори;

В. призначити антибіотики широкого спектру дії;

Г. голод;

Д. спокій;

10. Потерпілого звільнено з-під завалу. Була здавлена верхня половина тулуба. Скаржиться на нестачу повітря, покритий холодним потом, виражений ціаноз шкіри і слизових оболонок, артеріальна гіпотензія, різка задишка. Спостерігається відставання при диханні правої половини грудної клітини. При перкусії – серце зміщено в лівий бік. Ваш діагноз? A. Напружений пневмоторакс Б..Гостра серцева недостатність В. Тромбоемболія легеневої артерії

Г. Жирова емболія Д. Обтурація головного бронха стороннім тілом.

11. У пацієнта віком 32 роки із закритою травмою грудної клітки , що виникла внаслідок ДТП

з”явилася підшкірна емфізема в ділянці яремної вірізки, яка швидко поширилась на шию,

обличчя, верхню частину тулуба та калитку. Який механізм такого розвитку підшкірної емфіземи?

А. розрив діафрагми;

Б. множинні переломи ребер;

В. закритий пневмоторакс;

Г. ушкодження дихальних шляхів з розвитком емфіземи середостіння;

Д. забій серця;