Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження

1.1. Аналіз стану теоретичної розробленості впровадження автоматизованих технологій у бібліотеки

На шляху реалізації головної функції бібліотеки – інформаційної – наукові бібліотеки ВНЗ обрали пріоритетний напрямок її розвитку – інформатизацію [36, с. 25].

Проблемам інформатизації та окремим аспектам автоматизації бібліотек присвячені дисертаційні дослідження, що були захищені в Україні. У своїй докторській дисертації Л. Філіпова досліджувала теорію, організацію та технології бібліографічних систем України в інформаційно-комп’ютерному середовищі. Кандидатська дисертація І. Ляшенко була присвячена автоматизації бібліотечних процесів з використанням інформаційних мережевих технологій. Кандидатська дисертація Т. Павлуші була присвячена вдосконаленню бібліотечно-бібліографічного обслуговування на основі електронних каталогів, а І. Павлуші – аналізові бібліотекознавчих актів створення та розвитку електронних бібліотек в Україні [56, с. 5–6].

Ярошенко Т. О. у своїй дисертації комплексно дослідила процес становлення та розвитку електронного журналу як засобу наукової комунікації та складової інформаційних ресурсів сучасної бібліотеки. Проаналізувала еволюцію наукового журналу, розглянула передумови його виникення й основні етапи розвитку (модернізації, інновації, трансформації) у контексті світових тенденцій. Визначила основні функції, характеристики та переваги наукового електронного журналу, розглянула існуючі стандарти його створення та розповсюдження. Обгрунтувала концептуальні, науково-методичні та практичні напрями роботи бібліотек з електронними журналами на всіх етапах їх розвитку. Розкрила особливості управління колекціями електронних журналів у бібліотеках. На підставі вивчення практичного досвіду провідних бібліотек світу за останні 10 – 15 років розробила технологічну схему й основні принципи управління колекціями електронних журналів [90].

Історію автоматизації бібліотек в історико-бібліотекознавчому аспекті другої половини ХХ – початку ХХІ ст. досліджує у своїй кандидатській дисертації О. М. Пашков [56].

Деякі етапи впровадження автоматизованих технологій у діяльність бібліотек та забезпечення комфортних умов працівникам у процесі впровадження автоматизованої бібліотечної інформаційної системи (АБІС) розглядає у своїх працях Л. І. Альошин [2; 3].

Проблему автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів досліджують такі бібліотекознавці, як Я. Л. Шрайберг [86–88], Ф. C. Воройський [17].

Автоматизація бібліотек набула незворотнього характеру. Формується ринок АБІС. Складається і відповідна термінологічна база. Разом з тим, аналіз спеціальної літератури, нормативно-технічної та організаційно-технологічної документації, словників, довідників, навчальної літератури в галузі бібліотечно-інформаційної діяльності показує на відсутність однозначного трактування термінів, які входять в системне поняття „автоматизація бібліотек”.

Певне місце в дослідженнях сучасних авторів приділено термінології, оскільки ця проблема на сьогодні залишається невирішеною. Зокрема, у відношенні до бібліотечно-інформаційної діяльності використовуються різні терміни: „комп'ютеризація бібліотек”, „інформатизація бібліотек”, „автоматизація бібліотек”, „автоматизація бібліотечно-інформаційних систем”, „автоматизація бібліотечно-інформаційних процесів”, „автоматизація бібліотечно-бібліографічних процесів”, „впровадження інформаційних технологій” та ін. Більш того, багато з них необґрунтовано використовуються в якості синонімів.

З усіх перерахованих термінів в якості родового доцільно запропонувати „автоматизація бібліотек”, виключивши з його змісту згадку про створення бібліотек-автоматів (заміні роботи людини машиною). Всі інші входять в дане понятійне поле, крім поняття „інформатизація”.

Прийнято вважати, що інформатизація є більш широким поняттям, яке включає у себе і автоматизацію. Особливо широко цей термін закріпився в нормативно-правових і урядових документах: законах, концепціях, програмах. Так, у законі України „Про національну програму інформатизації” (1998 г.) [63] інформатизація трактується як „сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки”.

Можна погодитися з Я. Л. Шрайбергом, що цей термін „придуманий на зорі комп'ютерної ери в СРСР” і від якого „злегка пахне нафталіном, особливо при спробах назвати так процеси бібліотечної автоматизації” [87, с. 23]. Дійсно, наприклад, у довіднику (2001) автоматизація бібліотек розглядається, по суті, в якості синоніма інформатизації. У предметному покажчику цього довідника від рубрики „автоматизація бібліотечних процесів” йде посилання на с. 52, на якій дається визначення інформатизації бібліотек, що розуміється як „автоматизація (комп'ютеризація) бібліотечно-інформаційних процесів у створенні інформаційних ресурсів на основі нових інформаційних технологій” [70; 71].

Необхідно зауважити, що термін «інформатизація» у словниках і довідниках з інформатики та комп'ютерної техніки відсутня, що підтверджує проведений нами аналіз.

Не можна погодитися і з тим, що терміни «автоматизація» і «комп'ютеризація» також є синонімами. Автоматизація базується на використанні сучасних засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій, але як відомо, можна встановити в бібліотеці цілий парк комп'ютерів і периферійного обладнання, але все це ще не можна назвати автоматизацією, якщо в ній не функціонує інтегрована АБІС, що має інтернет-доступ у всесвітній інформаційний простір.

У цьому зв'язку АБІС можна розглядати, з одного боку, як одну з різновидів інформаційних технологій, а з іншого боку АБІС є середовищем для інших інформаційних технологій: електронної доставки документів, електронної бібліотеки та ін.

Ф. С. Воройський розглядає поняття «автоматизація бібліотеки», «автоматизація інформаційних і бібліотечних процесів», «комп'ютеризація бібліотеки» як єдине ціле і визначає його як комплекс наукових, проектних, технічних робіт та організаційних заходів щодо переведення процесів обробки та пошуку інформації в бібліотеці на обчислювальну основу, а результат комп'ютеризації – створення АБІС, окремих банків даних або електронної бібліотеки [17, с. 18].

Можна відзначити, що комп'ютеризація бібліотеки та автоматизація інформаційних і бібліотечних процесів є основними складовими поняття «автоматизація бібліотеки», а електронні бібліотеки можуть бути однією з підсистем АБІС.

Свій погляд на термін „автоматизація бібліотек” має Л. І. Альошин, який вважає, що використання цього терміна не завжди є коректним, тому що можна подумати, що „мова йде про створення бібліотек-автоматів, про що сьогодні відсутні згадки в спеціальній літературі”. Він вважає, що краще було б говорити про „автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів”, завдання якої, на його погляд, створити комфортні умови для роботи бібліотекарів та полегшити конвеєрну обробку документів, видачу релевантної і пертінентної інформації користувачам в мінімально короткі терміни [2, с. 36].

Таким чином, поняття „автоматизація бібліотеки” є збірним і включає в себе такі основні поняття: комп'ютеризація бібліотеки, автоматизація бібліотечно-інформаційних процесів, у тому числі і бібліографічних, інформаційні технології (із зазначенням, яких конкретно).

Як уже зазначалося, результатом автоматизації є створення АБІС. Виходячи з цього, під автоматизацією бібліотек будемо розуміти комплекс заходів по впровадженні в роботу бібліотек автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи певного масштабу і призначення, що визначається самою бібліотекою або її корпоративним об'єднанням.

У спеціальній літературі, в назвах самих автоматизованих систем, які використовуються в бібліотеках, також можна зустріти різні термінологічні версії поняття „АБІС”: автоматизовані бібліотечні системи (АБС), автоматизовані інформаційно-бібліотечні системи (АІБС), бібліотечні програмні комплекси (наприклад, „Мамонт”, „Серіал”) і раніше, навіть, бібліотечні автоматизовані станції („БАРС”). У довідниках по професіях, а також у стандартах по бібліотечно-інформаційної діяльності терміни „автоматизація бібліотек” і „АБІС” взагалі відсутні.

У роботах зарубіжних фахівців термін АБС був уживаний у 70–80-ті роки. Пізніше в обіг почало входити поняття інтегрованої бібліотечної системи (ІБС). Однак у даному випадку більш доцільнішим є вживання звичайного терміна – АБІС.

Наукове обґрунтування поняття „АБІС” зроблено Я. Л. Шрайбергом [87 с. 27]. Тепер цей термін став загальновживаним. АБІС в широкому сенсі слова – це складний організаційно-функціональний, технологічний та програмно-технічний комплекс (що вимагає різноманітних засобів забезпечення), призначений для здійснення в автоматизованому режимі бібліотечно-інформаційних процесів, обслуговування користувачів бібліотеки та забезпечення їх доступу до зовнішніх електронних інформаційних ресурсів, а також для забезпечення життєдіяльності систем.

АБІС виступає в якості електронної версії традиційної бібліотеки і тому має ту ж компонентну структуру, що і остання, яка розроблена Ю. Н. Столяровим [72, с. 118]. АБІС також складається з чотирьох компонентів: матеріальної бази – система є складним програмно-технічним комплексом і вимагає відповідної інфраструктури (приміщень, комп'ютерів, периферійних пристроїв, систем зв'язку, офісного устаткування і т. і., ергономічних умов) для забезпечення роботи персоналу і користувачів бібліотеки; інформаційних ресурсів – найбільш розвинені АБІС можуть містити в своїх базах даних (БД) повнотекстову, бібліографічну, фактографічну, графічну і мультимедійну інформацію або забезпечити доступ до віддалених БД; працівники бібліотеки – представники різних професій (бібліотекарі, бібліографи, інженери, програмісти, адміністратори БД та мереж тощо), які забезпечують функціонування системи; користувачі бібліотеки – локальні (читачі бібліотеки) і віддалені, обслуговувані з використанням мережевих технологій. Сама АБІС окремої бібліотеки незалежна і є частиною корпоративної, національної та глобальної автоматизованої бібліотечної системи.

На наш погляд термін „АБІС” є найбільш вдалим з усіх перерахованих вище. У ньому після слова „автоматизовані” відразу вказується об'єкт – бібліотека, слово „інформаційна” підкреслює, що АБІС є однією з різновиду автоматизованої інформаційної системи (АІС).

Як правило, основними складовими АБІС є реляційна база даних, спеціалізоване програмне забезпечення, що дає змогу взаємодіяти з цією базою даних, і графічні користувацькі інтерфейси (інтерфейс адміністратора, бібліотекаря та користувача).

Основна функціональність системи представлена окремими блоками – автоматизованими робочими місцями (АРМ), що можуть бути впроваджені незалежно один від одного. В основному історія ІБС розпочалася зі створення систем для автоматизації бібліотек у 70–80-х роках минулого століття. Перед епохою широкого використання комп’ютерів для обліку фондів бібліотеки зазвичай використовувалися каталоги. Насамперед комп’ютери використовувалися для автоматизації каталогів. Починаючи з кінця 80-х років, поява нових операційних систем і розширення апаратних можливостей комп’ютерів дали змогу значно розширити функціональні можливості АБІС.

Історичні та технологічні аспекти запровадження автоматизованих систем розкривають у своїх статтях О. Пашков [55; 57], Н. Редькіна [64; 65]. Історію створення онлайнових бібліотек – С. Кругових [42].

З поширенням використання Інтернету розробники АБІС запропонували ще більше функціональності, пов’язаної з Інтернетом, необхідним функціональним елементом цих систем став онлайновий каталог. Більшість цих систем сьогодні пропонують, як частину основного рішення, веб-портали, де користувачі бібліотеки можуть реєструватися, щоб відновлювати термін використання книг, замовляти нову літературу, отримувати доступ до електронних ресурсів бібліотеки тощо.

Як справедливо зазначає Н. Стрішинець [73], з появою пошукових систем Інтернету значно змінилась роль бібліотечних каталогів, сучасний користувач інформації починає пошук інформації через Google.

Розвиток інформаційних і комунікаційних технологій впливає на виробництво бібліографічної продукції, зумовлює структурні кількісні та якісні зміни в системі бібліографічних ресурсів. Сучасні автоматизовані технології відкривають нові можливості для підвищення ефективності використання великих масивів інформації, яка надається провідними бібліографічними, реферативними, повнотекстовими базами даних шляхом створення нових спеціалізованих інформаційних продуктів.

Одним з основних видів бібліографічних інформаційних ресурсів бібліотеки є електронний каталог, який є самостійним пошуковим апаратом й істотно відрізняється своїм власним пошуковим середовищем, формою і принципом роботи від традиційного каталогу й карткової системи.

Електронний каталог (ЕК) – це машиночитний бібліотечний каталог, що працює в реальному часі та доступний читачам [92].

Пошук здійснюється за будь-якою ознакою – за автором, за заголовком, за предметною рубрикою, за роком видання, за ключовими словами тощо. Електронний каталог є складовою частиною довідково-бібліографічного апарату бібліотеки наряду з традиційним каталогом.

Важливим моментом при створенні ЕК є якість процесу каталогізації, адже слід пам’ятати, що „електронна картка” слугує не лише для видачі літератури, але й для її пошуку. Чим повніша буде надана інформація при каталогізації, тим ефективним стане результат пошуку. [75, с. 30].

Цілком очевидно, що ЕК бібліотеки на відміну від попередніх десятиліть є лише одним з багатьох пошукових засобів, що охоплює порівняно вузький спектр інформаційних ресурсів, однак і сьогодні він залишається головною бібліотечною послугою та єдиним засобом для доступу й використання бібліотечних фондів [26, с. 24].

Комп'ютерні технології надають бібліотекам унікальний шанс розвитку нових напрямків в їх діяльності. Створення БД електронного каталогу, підтримуючи усі класичні підходи до каталогізації документів, надає користувачам більш широкі можливості для пошуку, створює додаткові, нетрадиційні пошукові елементи, дозволяє пошук за декількома елементами одночасно.

Як показує досвід, еволюція функціональних можливостей АБІС з появою нового інструментарію ІКТ відбувається у двох основних напрямах, які відповідають найважливішим інформаційним завданням бібліотек у сучасному суспільстві:

• глобалізація бібліотечних інформаційних ресурсів: інтеграція ресурсів та кооперативна робота бібліотек;

• формування власних електронних інформаційних ресурсів: створення електронних бібліотек та архівів відкритого доступу [25, с. 130].

Найбільш детально типологію корпоративних АБІС розглянуто Ф. Воройським та Я. Шрайбергом [86, с. 39], які виокремлюють такі основні види корпоративних бібліотечно-інформаційних систем і принципів їх реалізації: зведені каталоги; бібліотечні системи корпоративної каталогізації; корпоративні бібліотечно-інформаційні системи.

Зведені каталоги – найстаріший клас корпоративних бібліотечних систем, що успішно використовуються в масштабах від міжнародних до регіональних і локальних.

Існує дві основні моделі створення і представлення доступу до зведених каталогів:

• єдина база даних, у рамках якої містяться коди (адреси, сігли) фондоутримувачів;

• розподілена система локальних каталогів учасників (віртуальний зведений каталог), у якій кожен каталог учасника залишається й ведеться самостійно, але для користувача подається вся система як єдиний зведений каталог.

Основними цілями створення й функціонування бібліотечних систем корпоративної каталогізації є:

• скорочення витрат на каталогізацію;

• забезпечення інформаційної та лінгвістичної сумісності електронних каталогів і БД бібліотек для реалізації повноцінного доступу до бібліотечних ресурсів, як окремих країн, так і світового співтовариства в цілому;

• досягнення високої якості бібліографічного та аналітичного опису первинних документів в електронних каталогах бібліотек;

• підвищення ефективності обслуговування користувачів, у тому числі через системи міжбібліотечного абонементу (МБА) та електронної доставки документів (ЕДД).

Одним із вдалих рішень корпоративної каталогізації доступним бібліотекам України (користувачам САБ „ІРБІС”) є рішення „ІРБІС-Корпорація”, що реалізовано на засадах розподіленої каталогізації, інтегровано в модуль „Каталогізатор” та використовує Google-подібний інтерфейс для швидкого пошуку елементів бібліографічного опису.

Для підключення власного каталогу до системи корпоративної каталогізації бібліотеці необхідно мати доступ до Інтернету та онлайновий каталог, реалізований засобами веб-ІРБІС [66, с. 125].

„Реформування бібліотечної діяльності – необхідно…”. – наголошує Т. Вилегжаніна та розглядає комплекс завдань, спрямованих на збереження та подальший розвиток єдиного культурного простору в умовах реформ, зокрема, на підвищення рівня бібліотечного обслуговування також торкається нормативно-правової бази бібліотечної галузі [15, с. 4].

Л. Михальчук зауважила, що впровадження новітніх технологій в діяльність бібліотеки вимагає підвищення рівня професійності всього персоналу. Маючи на увазі стрімкий характер комп’ютеризації суспільства, бібліотекарі й самі повинні докласти максимум зусиль для власної освіти. Вільний доступ до мережі та достатня кількість спеціальної літератури легко вирішують це завдання. Окрім того, на перший план виходить організація взаємного навчання. Кожний користувач всесвітньої мережі постійно набуває унікальної інформації, корисної й для своїх колег [51, с. 17].

Важливим наслідком автоматизації стала трансформація професії бібліотекаря [33, с. 31]. Новими функціями бібліотекарів стали: надання доступу до електронних ресурсів, навігація в Інтернеті, ведення домашніх сторінок бібліотек, каталогізація веб-сайтів, автоматизація довідково-бібліографічного обслуговування.

Співробітники сучасних наукових бібліотек – це не тільки традиційні зберігачі та розповсюджувачі постійно зростаючого інформаційного потоку, вони є аналітиками інформації, провайдерами, інформаційними менеджерами [58]. А бібліотеки поступово починають виконувати функції інформаційних центрів, використовуючи різноманітні електронні ресурси.

Досвід зарубіжних бібліотек та деякі питання штрих-кодування документів, питання створення електронного каталогу розглядають у своїх статтях такі автори як, Р. Ахметзянова [4], О Москаленко [52], та І. Красільнікова [41].

Проблеми вибору АБІС до конкретної бібліотеки розглянуті в доповідях Б. І. Маршака [50], Є. П. Ільїній [27], Е. В. Ковязина [35]. Проблемні аспектів впровадження автоматизованих технологій в окремій бібліотеці досліджують В. Воропаєва [18] та М. Чала [81]. Г. Євстигнєєва [24] розглядає економічні та кадрові проблеми в процесі автоматизації книгозбірень та проблеми інформатизації.

Впровадження в практику роботи бібліотеки автоматизованої системи є складною, комплексною, за словами Я. Л. Шрайберга, „багатоповерховою” [87, с. 12] проблемою, яка пов'язана з поняттям життєвого циклу системи, починаючи з передпроектного обстеження бібліотеки як об'єкта автоматизації та закінчуючи її експлуатацією, супроводом та адмініструванням.

Н. Коржик [39], та О. Опарина [53], наголошують, що в умовах інформаційного суспільства професіоналізм бібліотечних фахівців потребує не тільки теоретичного знання фахових дисциплін, а й високого рівня умінь та навичок користування технічними засобами, знання необхідного програмного забезпечення для автоматизації процесів комплектування, обслуговування на абонементі та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів тощо.

С.  Дригайло [22; 23], вважає що автоматизація бібліотечних процесів потребує від бібліотекарів вміння працювати з електронними БД, володіння комп’ютерними технологіями, що стає обов’язковими умовами професійної підготовки співробітників бібліотечно-інформаційної діяльності. Тому стає проблема адекватного підвищення інформаційної культури бібліотечних працівників, які сьогодні повинні бути не тільки „лоцманами книжкових морів”, але й навігаторами комп `ютерних мереж, чия діяльність формує нову інформаційну середу.

У зв’язку з масовим розповсюдженням та використанням електронних ресурсів особливо актуальним є питання інформаційної безпеки. Основна мета захисту інформації в бібліотеках – це забезпечення цілісності, доступності та конфіденційності її електронних ресурсів.

У бібліотеках існують такі види інформації, що підлягають захисту:

• повнотекстові та інші бази даних відкритого доступу;

• бази даних, що містять персональні дані користувачів бібліотеки;

• електронні каталоги фондів бібліотеки як різновид баз даних;

• програмні засоби, що забезпечують роботу та безпеку автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем;

• колекції документів, переформатованих з паперових носіїв у цифрову форму, та документів, то існують тільки в цифровій формі;

• управлінська, фінансова та інші види внутрішньої документації бібліотеки; – інформаційна структура сайту бібліотеки, що забезпечує доступ віддалених та локальних користувачів до бібліотечно-інформаційних ресурсів, а також сервісів та служб [9, с. 23–24].

Дослідниця О. Бобришева вважає доцільним розробити Концепцію інформаційної безпеки бібліотеки – документ, що відображає систему поглядів, цілей та завдань, основних принципів та засобів досягнення необхідного рівня захищеності інформації бібліотечно-інформаційної установи. Концепція має містити результати інформаційно-аналітичної діяльності з виявлення загроз об’єктам, що підлягають захисту, визначення осіб та підрозділів, відповідальних за безпеку інформації, перелік нормативних актів, що забезпечують правову основу інформаційної безпеки бібліотеки, методи, засоби та заходи, за допомогою яких формується комплексна система захисту інформації бібліотеки [9, с. 25].

Таким чином, Концепція інформаційної безпеки бібліотеки стане важливим внутрішнім інструктивно-методичним документом бібліотеки, забезпечить комплексний підхід до вирішення проблеми формування системи захисту інформації на основі дотримання чинного законодавства України, сприятиме підвищенню ролі бібліотеки як суспільно значущого, загальнодоступного інформаційного центру.