22. Зовнішня політика, її цілі, функції та засоби.

Зовнішня політика — це діяльність держави й інших політичних інститутів суспільства по здійсненню своїх інтересів і потреб на міжнародній арені. До найважливіших функцій зовнішньої політики держави належать: 1. Оборонна—протидія будь-яким проявам агресії з боку інших держав, захист прав та інтересів країни і її громадян за кордоном. 2.Представницько-інформаційна — має подвійне призначення: інформування свого уряду про положення й події в тій або іншій країні й інформування керівництва інших країн про політику своєї держави. Ця функція відіграє важливу роль у формуванні правильних уявлень про місце держави в розміщенні сил на міжнародній арені й дає можливість проведення реалістичної зовнішньої політики. 3. Переговорно-організаторська — спрямована на встановлення й зміцнення торгово-економічних, науково-технічних, культурних та інших зв’язків з різними державами. У своїй зовнішньополітичній діяльності держави переслідують такі основні цілі: • Захист державного суверенітету проти зовнішніх намірів і постійну турботу про безпеку країни. • Збереження цілісності державної території. • Створення зовнішніх умов, сприятливих для економічного співробітництва, культурних зв’язків з іншими країнами, розвиток іноземних інвестицій, туризму й т. ін. • Вплив на зовнішнє оточення, контроль за небажаними відносно даної держави діями, їхня нейтралізація. • Внесення свого вкладу в побудову стабільних міжнародних відносин, заснованих на фундаменті міжнародного права.

22. Напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності України.

На даному етапi можна визначити такi три основнi напрями зовнiшньої полiтики України:

·         розвиток двостороннiх мiждержавних вiдносин;

·         європейська iнтеграцiя;

·         багатостороння дипломатiя.

У двостороннiх вiдносинах прiоритетними є два напрями дiяльностi української дипломатiї:

·         вiдносини з сусiднiми країнами;

·         стосунки з стратегiчно важливими партнерами та впливовими державами свiту.

Європейська iнтеграцiя в першу чергу означає:

·         подальше полiтичне та iнституцiйне зближення з ЄС та еволюцiйне просування до кiнцевої мети

·         iнтеграцiї України до Європейського Союзу;

·         адаптування українського законодавства до норм ЄС та Ради Європи як ключовий iнтеграцiйний елемент;

·         поглиблення вiдносин України з НАТО як однiєю з основних складових всеохоплюючої системи європейської стабiльностi та безпеки.

В рамках багатосторонньої дипломатiї можна видiлити такi прiоритетнi напрями зовнiшньополiтичної дiяльностi:

·         забезпечення ефективної участi держави у дiяльностi мiжнародних органiзацiй;

·         налагодження ефективного регiонального та субрегiонального спiвробiтництва, посилення ролi України в регiональних та субрегiональних органiзацiях, форумах i об'єднаннях;

22. Поняття геополітики. Вплив географічних чинників на життєдіяльність української держави.

Геополітика (від грец.γη — земля + πολιτική — мистецтво управління державою) — політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічнихфакторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженістьприродних ресурсів, клімат, кількість населення.