1)Материки

2)океани,

їхнє утворення зумовлено будовою земної кори.

На ма­териках і в океанах виділяють менші за рангом природні комплекси.

На матери­ках виділяють: природні країни,

у Світовому океані - природні комплекси окремих океанів, морів, заток, проток тощо.

На суходолі, залежно від географічної широти, виділяють природні комплекси екваторіальних лісів, тропічних пустель, степу, тайги та ін. Прикладами більш дрібних природних комплексів можуть бути яр, озеро, річкова долина.

У напрямі від екватора до полюсів на рівнинних територіях у зміні природних комплексів спостерігається закономірність, що дістала назву широтної, або фізико- географічної, зональності. Широтна зональність є наслідком кулястості Землі. Зональними вважаються всі компоненти географічної оболонки. Тому зональність виявляється в кожному природному комплексі незалежно від площі, яку він займає.

Найбільшими одиницями широтної зональності є географічні пояси. Вони збігаються з кліматичними поясами і мають такі ж назви.

У межах природних поясів на суходолі чітко виділяються

природні зони - великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природ­них зон насамперед зумовлено типом клімату.

Так, у результаті високих температур повітря та значних опадів на екваторі утворилась зона вологих екваторіальних лісів. Якщо ж змінюється хоча б один з цих показників (наприклад, різко зменшується кількість опадів), то вже формується зона тропічних пустель. Зміни окремих компонентів одразу позначаються на характері рослинного покриву. Саме тому назви природних зон суходолу збігаються з пану­ючим типом рослинності. Наприклад, зони тундри, тайги, мішаних лісів, степів, пу­стель тощо.

Природні комплекси суходолу частково змінюються також і в довготному напрямі. Адже повітряні маси, що сформувалися над океаном, проходячи суходо­лом, поступово змінюють свої властивості. Вони втрачають вологу та залежно від підстилаючої поверхні змінюють температуру. При цьому істотно зростає амплітуда коливань температур за сезонами року. Кліматичні умови зумовлюють відповідні зміни у природних комплексах. Ця закономірність одержала назву природна (фізико- географічна) секторність.

Висотна поясність = з підняттям у гори змінюються температура повітря, тиск і вологість. Тобто з висо­тою швидко відбуваються зміни кліматичних умов, що призводить до зміни природ­них комплексів. Висотні пояси в горах набагато вужчі, ніж природні зони на рівнинах.

Природні комплекси Світового океану також змінюються залежно від широ­ти та наближення до суходолу. Тут виділяють природні пояси.

Вони розрізняються типом водних мас та особливостями органічного світу. Океанічні природні комплек­си змінюються також і з глибиною.

Отже, зміна природних комплексів у Світовому океані відбувається внаслідок різниці температури, солоності, прозорості та насиченості киснем водних мас. Межі між природними комплексами океану простежуються не так чітко, як на суходолі. Це пов'язане із значною рухливістю водних мас.

Природні комплекси Землі дуже швидко змінюються під впливом господарської діяльності людини: розорювання земель, видобування корисних копалин, ви­рубування лісів, освоєння шельфової зони. Усе це призводить до перетворення або навіть руйнування окремих природних комплексів. Як наслідок - утворюють­ся так звані антропогенні (від грецького «антропос» - людина) ландшафти. Це - сільськогосподарські угіддя, міста, кар'єри, шляхи сполучення, водосховища тощо.

Для збереження рівноваги в природі необхідно дуже обережно ставитись до ви­користання її багатств та ресурсів.

Чисельність та розміщення людей на планеті;

Зміна чисельності населення світу.

Лише у 1820 р. населення Землі досягло 1 млрд. чол. Це стало початком стрімкого зростання чисельності населення, яке було викликане подоланням голоду та хвороб, стрімким збільшенням виробництва необхідних для життя товарів та покращенням побутових умов. Усе це призвело до зниження смертності й зростання середньої тривалості життя. Для досягнення другого мільярда людству знадобилося 107 років (1927 р.), третього - 32 роки (1959 р.), четвертого - 15 років (1974 р.), п'ятого - 13 років (1987 р.), шостого - 12 років (1999 р.), а сьомого - лише за 11 років (2011 р.). Тобто зростання людства нині відбувається стрімкими темпами.

Для визначення кількості населення окремої країни проводять переписи. Перші

з них відбулися ще в Давньому Римі. У XIX ст. були одержані перші офіційні дані про чисельність населення більшості країн Європи та ряду країн Америки. В африкансь­ких та азіатських країнах (крім Індії та Японії) перші переписи населення відбулися лише у другій половині XX ст. Тепер у більшості країн вони проводяться регулярно: раз на 5-10 років. Останній перепис населення України відбувся в грудні 2001 року.

Зараз у світі проживає понад 7млрд. чол. (2011 р.). Чи безмежно зростатиме на­селення Землі? На це запитання немає однозначної відповіді. Але більшість фахівців переконані, що протягом найближчих ста років збільшення землян продовжиться, але більш повільними темпами. Вважають, що на початку XXII ст. зростання кількості населення планети зупиниться на позначці 11-12 млрд. чол.

Розселення людей по планеті.

лише на 7% площі суходолу сконцентровано 70% всього населення планети. 15% територій зовсім не освоєні.

Густота населення. Люди, що живуть на певній території, складають її населен­ня. Наскільки щільно заселена територія, показує густота населення. Щоб її обчис­лити, слід розділити чисельність жителів на площу території. Одержимо показник у чол/км².

Середня густота населення в світі становить майже 48 чол/км². Але цей по­казник значно коливається.

Дуже високим вважається показник густоти населення понад 200 чол./км². Він характерний для ряду країн Європи та Азії. Вкрай низькою вважається густота насе­лення менша, ніж 3 чол/км². Такі її значення спостерігаються, зокрема, в Австралії та Канаді, а мінімальні в світі - на острові Гренландія - 0,03 чол/км².

Проте, в межах як окремих країн, так і частин світу існують сильні контрасти густоти населення. Що ж їх викликає? З давніх-давен головним обмежувачем роз­селення людей був

1)природний чинник. Й нині 80% людей живе на рівнинах, понад 50% - на відстані від моря не більше 200 км. У той же час малозаселеними є пустелі, вкриті льодовиками простори, тундра, вологі екваторіальні ліси. Впливає на розміщення людей й

2)історичний чинник. Найбільш густо заселені райони давнього освоєння, де існували могутні цивілізації минулого: Європа, Південна та Східна Азія. Нарешті, густота населення залежить від

3)економічного чинника, тобто рівня розвитку країн. Тому осередками підвищеної густоти населення є Європа, схід Північної Аме­рики, Японія, де розміщені найбільш економічно розвинені країни світу.

Під дією всіх чинників у світі склалися три великих ареали найбільшої густоти населення: