42. Розробка к. Ушинським принципу народності виховання («Про народність у суспільному вихованні», «Рідне слово»)

В основі педагогічної системи К.Ушинського лежить ідея народності. "Всяка жива історична народність є найпрекраснішим створінням Господа на землі, і вихованню залишається тільки черпати з цього багатого і чистого джерела" , - писав він у статті "Про народність в громадському вихованні".

Під народністю К.Ушинський розумів своєрідність кожного народу, зумовлену його історичними та географічними умовами.

Характерною рисою для народності, в розумінні К.Ушинського, є громадськість. Він був переконаний у тому, що народна ідея виховання вимагає широкої громадської атмосфери навколо себе і не може бути здійснена без залучення найширших громадських сил. К.Ушинський писав: "Сам народ і його великі люди прокладають шлях в майбутнє: виховання тільки йде по цій дорозі...".

Керуючись ідеєю народності, К.Ушинський прийшов до висновку, що народна освіта повинна знаходитися в руках народу, а навчання дітей здійснюватися рідною мовою, яка є найяскравішим виявом народності. Навчання дітей рідною мовою, на думку К.Ушинського, має на меті: розвиток "природженої душевної здібності, яку називають даром слова", введення дітей у свідоме володіння скарбами рідної мови, пояснення їм логіки цієї мови, тобто граматичних законів у її логічній системі. Ці три цілі, зауважував педагог, досягаються не одна за одною, а разом.

Загальна оцінка ролі та значення мови в громадському житті дана К.Ушинським в його чудовій статті "Рідне слово". "Мова народу - найкращий цвіт усього його духовного життя, який ніколи не в´яне". Він вважав, що основними завданнями народної школи у вихованні особистості є виховання патріотизму засобами рідної мови, яка не тільки виражає духовні якості народу, а й являється найкращим його наставником, що вчив народ ще тоді, коли не було ні книжок, ні школи.

43. К. Ушинський «Людина як предмет виховання»

У своїх поглядах на природу, людину Ушинський дотримувався еволюційного вчення Ч.Дарвіна. Вважаючи людину частиною живої природи, в роботі "Людина як предмет виховання" Ушинський розпочинає свій виклад з характеристики організму взагалі, його зв´язку з середовищем, і переходить далі до особливостей тваринного і людського організмів.

Йдучи за Ч.ДарвІном, він розглядає живі організми як предмет і продукт біологічного їх розвитку, вказує на зміну спадковості під впливом зміни умов існування, виступає проти віталізму, хоч і зберігає це поняття "сила розвитку". Водночас Ушинський зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх походження, вказує на значення праці в житті людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в історичному становленні її природи. В своїй статті"Праця в ЇЇ психічному і виховному значенні" підходить до оцінки праці з етико-релігійної точки зору.

У теорії пізнання в психології у нього багато матеріалістичних елементів. У протилежність метафізичним абстрактним елементам психології І.Гербарта, К.Ушинський намагався побудувати психологію на основі фізіології. Він докладно розглядає будову і функції нервової системи, її значення в житті й діяльності організму, пізнання людиною навколишнього світу.

Він поділяв думку І.М.Сєченова про те, що вся діяльність нервової системи є рефлекторною, відтворюючою діяльністю, висуває ідею "засвоєних рефлексів", тобто таких, що набуваються в процесі індивідуального життя і справедливо вважає їх фізіологічною основою навичок і звичок , виховання яких є одним з найважливіших завдань педагога. К.Ушинський розглядає великі півкулі головного мозку як орган свідомої діяльності людини; зі своєї точки зору про будову і функції нервової системи він робить ряд важливих педагогічних висновків про фізичне виховання дітей, раціональну організацію режиму їх праці і відпочинку, про потребу організму в сні, як засобі відновлення його сил.

Широке використання К.Ушинським даних анатомії і фізіології в ряді розділів праці "Людина як предмет виховання" свідчать про його матеріалістичний підхід до висвітлення проблем психології пізнання. Проте, будучи неспроможним зрозуміти перехід від матерії до свідомості і, вважаючи, що останню не можна вивести з жодних законів інертної матерії, Ушинський зупинився на дуалістичному розв´язанні цієї психофізичної проблеми.

За своїми суспільно-політичними поглядами Ушинський був буржуазним демократом. Як просвітитель, він бачив в освіті основний засіб досягнення вільного та щасливого життя свого народу.

44. К. Ушинський про зміст освіти.

45. К. Ушинський «Проект учительської семінарії»

46. Громалсько – педагогічний рух в Україні (60 – ті роки XІX ст.)

47. Послідовники К. Ушинського у розробці проблем методики початкової освіти (М. Корф, П. Лубенець)

48. Національно – освітнє питання у XІX ст. (Т. Шевченко, М. Грушевський, М. Драгоманов, С. Русова)

49. Громалсько – педагогічна діяльність в Україні в середині XІX ст.

50. Демократичні ідеали М. Пирогова, Х. Алчевської, Т. Лубенця та ін. діячів другої пол. XІX ст.

51. Б. Грінченко, І. Франко, Леся Українка та ін. відомі українці про національну освіту (кін. XІX - поч. XX ст.)

52. Просвітницька культурно – освітня і духовно – моральна діяльність І. Огієнка (після 1917р.)

53. Університетська освіта в Україні (XІX - поч. XX ст.). Відкриття університетів та їх вплив на загальноосвітній стан і національно – освітній процес в Україні. Педагогічна думка (Капніст, Каразін, Максимович, Куліш, Редкін)

54. 1917р. Центральна Рада. Започаткування першої української системи освіти. Перший міністр освіти України І. Стешенко. Громадська і педагогічна позиція.

55. Перші декрети Радянського уряду про освіту. Традиції, новації,ідеологія. І – а Всеукраїнська нарада з питань освіти.

56. Підготовка учителя в Україні в 20 – ті роки. ІНО.

57. Перетворення в галузі освіти. Кодекс про народну освіту (1922р.)

58. 20 – ті роки. Національно – освітнє питання.

59. Ліквідація не писемності (20 – 30 – ті роки) як фактор зміни загальної культури суспільства.

60. Співвідношення принципів демократизму і дисципліни в педагогічному методі А. Макаренка. «Педагогічна поема»

61. Особистість і колектив у педагогічній системі А. Макаренка.

62. Альтернативні оцінки педагогічного експерименту А. Макаренка вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою.

63. 30 – ті роки. Деструктивні прояви суспільного та освітнього життя. Зміст і форма загальної освіти в Україні в 30 – ті роки.

64. Альтернативність оцінки педології. Постанова «Про педологічні перекручення у системі Наркомосів» у рецепції дослідників кінця XX ст.

65. Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в УРСР (1959р., ківтень)»

66. Освіта в Україні (період ВВв).

67. Педагогічна наука в Україні в 40 – 70 – тих рр.. Особистісно орієнтована педагогічна концепція В. Сухомлинськогою.