1)Вітрові хвилі,

2)Цунамі,

3)Припливи й відпливи,

4)течії.

Розглянемо причини ви­никнення кожного з них.

1)Вітрові хвилі виникають внаслідок дії вітру. При утворенні хвилі маса води не рухається горизонтально, змінюється тільки вертикальний рівень водної поверхні. В одних місцях пориви вітру ніби вдавлюють її, утворюючи підошву хвилі, в інших - поверхня підіймається у вигляді гребеня. Висотою хвилі вважається різниця відміток її гребеня та підошви, а довжиною - відстань між двома сусідніми гребенями або підошвами. У більшості випадків висота вітрових хвиль у відкритому морі досягає 4 - 6м. Найвища зафіксована на півночі Атлантичного океану вітрова хвиля сягала 34 м. Біля берега вітрові хвилі невисокі - до 1 м.

На межі моря і суходолу вітрові хвилі виконують велику роботу. В одних місцях вони руйнують гірські породи, в інших - відкладають зруйновані частинки, створюю­чи піщані і галькові пляжі.

2)Цунамі (з японської - хвиля в гавані) викликають підводні землетруси. Це величезні руйнівні хвилі, які у вузьких бухтах біля берегів набувають висоти 20- 40 м. Вони знищують усе на своєму шляху. Найвища хвиля, цунамі була зафіксована в затоці Аляска, де досягала 66 м. У відкритому морі, навпаки, цунамі ледь відчутне: висота хвилі не досягає й 1 м.

3)Припливи й відпливи. З давніх-давен було помічено, що через кожні шість годин рівень моря змінюється. Воно то наступає на берег, то відступає від нього. Люди здав­на використовували це явище. Перед відступом води моряки терміново виходили у відкрите море, а рибалки чекали відступу води, щоб зібрати рибу з розставлених у попередній відступ сіток.

Такі коливання води викликають небесні тіла: Місяць та меншою мірою Сонце. Усі планети і зорі мають величезне притягання. Чим більше небесне тіло і чим ближче воно розміщується до Землі, тим більший його вплив на нашу планету. Найбільшим і найближчим до Землі тілом є Місяць. Він впливає на рівень води океану.

Припли­в і відплив = періодичне підняття й падіння рівня води в морях і океанах, що виникає внаслідок притягання водної оболонки Землі Місяцем і Сонцем.

Приплив настає, коли Місяць проходить через меридіан даного місця. Те саме відбувається одночасно на протилежному боці Землі. Так, якщо Місяць проходить через нульовий меридіан, то припливи спостерігаються на меридіанах 0° та 180°, відпливи - на 90° обох довгот.

У відкритому морі чи океані припливи і відпливи майже не відчуваються, їхня ви­сота досягає 90 см. Слабо вони відчуваються і у внутрішніх морях. Наприклад, висота припливів і відпливів в Азовському та Чорному морях дуже мала - 20-30 см. Най­вищий рівень води буває у вузьких затоках відкритого моря чи океану. Наприклад, висота припливів у затоці Фанді на східному узбережжі Північної Америки досягає 18 м. Припливи й відпливи мають велику енергію, яку людина починає використову­вати у своїх цілях.

4)Океанічні течії - горизонтальне пере­міщення величезних мас води в певному напрямі на великі відстані.

Найчастіше океанічні течії виникають під дією постійних вітрів = вітрові.

Пасати = по обидва боки екватора від 30-х широт до нього дмуть постійні вітри, що виникають у приекваторіальній зоні всіх океанів. Течії, що викликані цими вітрами, дістали назву пасатних. Рухаючись зі сходу на захід, пасатні течії, натрапляючи на береги материків, відхиляються на північ і на південь. При цьому утворюються

стічні течії = викликані відтоком надлишків води, принесеної пасатними течіями.

У помірних широтах ці течії під впливом постійних західних вітрів і сили обертання Землі відхиляються на схід.

Дійшовши до берегів материків, вода повертається назад у тропічні широти, утворюючи знову стічні течії.

Таким чином, на північ і на південь від екватора в смугах 50° північної та південної широти виникає два великих кола руху океанічної води. Вони існують в усіх океанах, крім Північного Льодовитого. Залежно від напряму дії відхиляючої сили Землі (сили Коріоліса)

А) у Північній півкулі течії рухаються за годинниковою стрілкою,

Б )в Півден­ній - проти.

У Південній півкулі вздовж берегів Антарктиди, де майже немає суходолу, під впливом постійних вітрів помірних широт та сили обертання Землі утворюється най­довша у світі течія - течія Західних Вітрів (30 тис. км).

Розрізняють: