загальна географія

Склад гідросфери

Вода - найпоширеніший мінерал на Землі. Утворившись у глибинах Землі, вона вкрила 71 % площі земної поверхні. З-поміж усіх планет Сонячної системи тільки Зем­ля має такі великі запаси води.

Гідросфера - це водна оболонка Землі. Вона складається з трьох основних ча­стин:

1)Світового океану = зосереджено 96,5 % усієї води планети

2)вод суходолу (внутрішніх вод) = річки, озера, болота, підземні води, льодовики, багаторічна мерзлота.

3,5 % Води

3)води в атмосфері = водяна пара, хмари, опади

Вона може перебува­ти в трьох агрегатних станах і переходити з одного стану в інший:

1)у твердому (при температурі нижче від 0 °С),

2)рідкому (при температурі від 0 до 100 °С)

3)газоподібному (при температурі вище від 0 °С - у вигляді водяної пари).

Завдяки цій властивості в природі відбувається

світовий кругообіг води - безперервний процес переміщення води з Світового океану на суходіл через атмосферу і з суходолу - знову в Світовий океан.

Основною причиною утворення кругообігу води в природі є різниця темпера­тури повітря та сила тяжіння. Внаслідок цього вода змінює свій стан:

1)нагріваючись, випаровується з поверхні Землі,

2)охолоджуючись в атмосфері, конденсується,

3)а далі утворюються хмари і випадають опади,

4)які потім знову випаровуються.

Розрізняють малий і великий кругообіги води в природі.

І)Малий кругообіг починається з випаровування води з поверхні Океану. Внаслідок цього вода потрапляє в атмосферу, а далі знову повертається в Океан у вигляді опадів.

Тобто рух води відбувається за схемою: Океан - атмосфера - Океан.

ІІ)Великий кругообіг торкається ще й вод суходолу. Після випаровування з поверхні Океану через потоки повітря вода в атмосфері потрапляє на материки чи острови. Там випадають опади, після чого вода стікає назад в Океан з річками або підземними водами. Отже, вели­кий кругообіг відбувається на схемою: Океан - атмосфера - суходіл - Океан.

Вода, як і решта речовин Землі, при нагріванні розширюється, а при охолодженні стискається, але тільки до температури +4 °С; при дальшому охолодженні вона починає розширюватися. Тому, перетворюючись у лід, вода збільшується в об'ємі більш як на одну третину. Ця властивість води має велике значення при вивітрюванні. Замерзаючи в тріщинах гірських порід і розширюючись, вона руйнує їх. Отже, ця властивість води призводить до руйнування гірських порід та зміни рельєфу земної поверхні.

Вода - розчинник. Та не всі речовини вона розчинює. Пісок і глину, наприклад, вона тільки розмиває. Повністю розчиняються у воді солі, вапняки, гіпс. Завдяки цій властивості води в розчинних породах утворюються порожнини, з'являються лійки й провалля на поверхні земної кори, ідуть під землю річки й озера. Це явище називається карстом. Більша частина хімічних речовин, розчинених у річках, озерах, підземних водах, стікає разом з водою у Світовий океан. Отже, вода Світового океану містить у собі набагато більше розчинених речовин, ніж води суходолу. Води, яка не містить у собі солей, у природі не буває, її можна одержати тільки в лабораторних умовах.

Вода має здатність нагріватися і охолоджуватись. До того ж вона нагрівається й охолоджується значно повільніше суходолу. Це впливає на формування областей високого та низького атмосферного тиску, а значить, і на утворення вітрів. Темпе­ратура - одна з найважливіших характеристик води. Вона змінюється залежно від географічної широти місцевості, пори року, глибини. Крім того, вода має щільність, прозорість та інші властивості.

Світовий океан та його частини

Світовий океан становить основну частину гідросфери, вкриваючи 71 % поверхні нашої планети. Залежно від будови дна, обрисів берегів материків, розташування груп островів, руху води у Світовому океані розрізняють:

1)океани,

2)моря,

3)затоки,

4)про­токи.

1)Океани - найбільші частини Світового океану, обмежені материками. На Землі умовно виділяють чотири океани. Межами океанів є береги материків, і тільки в південних широтах їхніми межами прийнято вважати лінії меридіанів від крайніх то­чок материків.

Найбільший з океанів - Тихий, площа якого становить третину загальної поверхні земної кулі і половину площі Світового океану. У ньому розташована найглибша за­падина світу - Маріанський жолоб (11 022 м).

Атлантичний океан - другий за площею, становить 1/4 площі Світового океану. Із заходу він омиває береги Північної і Південної Америки, зі сходу - береги Європи й Африки.

Індійський океан - третій за площею. Його розміри становлять лише 1/5 частину Світового океану. Проте на його площі можна розмістити пів - Євразії.

Північний Льодовитий океан - найменший за площею і наймілкіший. Він стано­вить 1/20 площі Світового океану. Його межі проходять по північних узбережжях Євразії і Північної Америки.

2)Море - це частина океану, яка більш-менш відокремлена від нього ділянками суходолу, групами островів або підвищенням дна. Море відрізняється від океану, до якого воно входить, температурою і солоністю води, течіями, складом живих організмів тощо. Історично назви морів збереглися і за двома величезними озерами світу - Каспійським та Аральським, хоча вони й не сполучаються зі Світовим океаном.

Розрізняють моря:

А) внутрішні

Б) окраїнні.

А)Внутрішні - це ті, що глибоко вдають­ся в суходіл і сполучаються з океаном однією або кількома протоками. Наприклад, Азовське; Чорне, Середземне.

Б) Окраїнні моря - це ті, що трохи вдаються в суходіл і відокремлені від океану островами, півостровами і нерівностями дна. Наприклад: Саргасове, Берингове, Баренцове.

3)Затока - частина моря, океану (іноді річки, озера), що глибоко вдається в суходіл. Наприклад: біля берегів України - Одеська затока, в західній частині Європи - Біскайська, на півдні Євразії - Бенгальська, у Північній Америці - Мексиканська та Гуд­зонова, біля Африки - Гвінейська.

4)Протока - порівняно вузька смуга води, що розділяє які-небудь ділянки сухо­долу і сполучає суміжні водні басейни або їх частини. Наприклад, Берингова прото­ка розділяє Євразію та Північну Америку і сполучає два океани - Тихий і Північний Льодовитий. Керченська протока відділяє Керченський півострів від Таманського і сполучає Азовське і Чорне моря, протока Босфор відділяє Європу від Азії, Гібралтарська протока - Європу від Африки. Найширшою в світі є протока Дрейка (1120 км), яка сполучає Атлантичний та Тихий океани, найдовшою - Мозамбіцька про­тока між Африкою та островом Мадагаскар.

У безкрайніх просторах Світового океану розкидані різні за своїми розмірами ділянки суходолу - це материки і острови.

1)Материк - величезна ділянка суходолу, що з усіх або майже з усіх сторін ото­чена морями або океанами. На Землі 6 материків:

Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида та Австралія.

2)Острови - порівняно невеликі ділянки суходолу, з усіх боків оточені водою.

Архіпелаг = острови розташовані групою недалеко один від одного.

Найбільший острів - Гренландія. Його площа становить 2,2 млн км², тоб­то він в 3,5 рази більший за Україну.

За утворенням острови поділяють на

а)материкові,

б)вулканічні

в)коралові.

а)Материкові острови - це колишні частини материка, що відділились внаслідок руху земної кори. Розташовані в основному на материковому шельфі. Наприклад, Нова Гвінея, Мадагаскар, Британські острови.

б)Вулканічні острови утворилися внаслідок виверження вулканів на дні морів і океанів. Вони невеликі за розмірами, розміщуються групами, в рельєфі відрізняються підвищеними конусами вулканів. До них належать Гавайські, Курильські та інші остро­ви Тихого океану.

в)Коралові острови утворені вапняковими скелетами коралових поліпів - тварин, що живуть у тропічних частинах океанів. Вони утворюються на невеликий глибині (до 50 м) у теплих водах між 30° пн. ш. і 30° пд. ш.

Найбільша коралова споруда в світі - Великий Бар'єрний риф біля східних берегів Австралії. Якщо кораловий острів має форму суцільного або розірваного кільця, його називають отол.

3)Півострів - ділянка суходолу, яка сполучається з материком або островом, а з інших боків оточена водою. Найбільшим півостровом у світі є Аравійський (З млн км²). На його території могло б розміститися майже п'ять територій України.

Ве­ликими півостровами є Індостан, Малакка, Камчатка, Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Мала Азія в Євразії; Лабрадор, Флорида, Каліфорнійський у Північній Америці; Сомалі в Африці; Кейп-Йорк в Австралії, Антарктичний в Антарктиді. В Україні найбільший півострів - Кримський.

Властивості вод Світового океану .

Води Світового океану мають ряд властивостей:

1)певний рівень солоності,

2)темпе­ратурний режим,

3)густину,

4)прозорість та інші.

1)Солоність води = кількість грамів різних хімічних речо­вин, розчинених в одному літрі води.

Вода Світового океану солона. Це пояснюється тим, що за сотні мільйонів років річки земної кулі виносили з суходолу в Світовий океан величезні маси розчинених у них речовин, у тому числі й солей. Завдяки кругообігу води в природі, вода з океану випаровувалася, а розчинені в ній речовини випадали в осад і накопичувалися. Вода в океані ставала дедалі солонішою. Цей процес продовжується до нашого часу.

Проміле (%о) = одиниця вимірів солоності води = тисячна частка цілого на відміну від відсотка (%) - сотої частки цілого.

Прісна вода = солоність води менша одного проміле. Це в основному води суходолу.

Солоність вод у морях і океанах становить у середньому 35 %о (35 г хімічних ре­човин на 1 літр води).

Солоність поверхневої води в різних частинах Світового океану неоднакова. На її рівень впливає багато зовнішніх чинників.

Перш за все, це кліматичні особливості: кількість опадів та температура повітря.

Атмосферні опади розбавляють морську воду прісною.

Високі температури повітря сприяють інтенсивному випаровуванню води, тому й підвищенню її солоності.

Біля берегів, де в океан впадають річки або стікають води танучих льодовиків та снігів, солоність менша.

Отже, солоність поверхневих вод не однакова в різних широтах.

1)На екваторі через вологий клімат вона має понижений рівень (34 %о),

2) в тропічних широтах внаслідок переважання сухої та спекотної погоди - підвищений (36-37 %о).

3)в помірних широ­тах солоність океанічної води знижується до 34 %о, що пояснюється надмірним зволоженням та невисокими температурами повітря.

4)У приполярних областях планети через існування криги та низькі температури морська вода має ще нижчу солоність (до 32 %о).

Найсолонішим морем у світі вважають Червоне (41 %о), найбільш прісним – Балтійське 2 - 11%о). Моря України через великий річковий стікта значну віддаленість від Світового океану характеризуються низьким рівнем солоності води (12-18 %о).

З глибиною вплив зовнішніх чинників перестає відчуватися; солоність океанічної води поступово вирівнюється і в усіх широтах має середні показники, тобто 35 %о.

2)Температура води у Світовому океані змінюється від екватора до полюсів і від поверхні в глибину. Її нагрівають зверху Сонце, а знизу внутрішнє тепло Землі.

Поверхневі води знаходяться під впливом сонячної радіації, тому їх темпе­ратура залежить від кута падіння променів Сонця на поверхню.

Внаслідок цього середньорічна температура води поступово знижується від екватора до полюсів:

з +27...+28 °С до -2 °С. Більша частина приполюсних ділянок Світового океану протя­гом усього року вкрита льодом.

Трапляються ділянки водної поверхні, де температура вища або нижча навколишніх вод. Це пов'язано з течіями у Світовому океані.

Температура поверхневого шару води в Океані також змінюється протягом доби і відповідно до пори року.Неоднакова температура у верхніх шарах води біля узбережжя та в центральних частинах Океану. Влітку, дуже нагріваючись, великі ділянки суходолу віддають части­ну тепла прибережним водам. Взимку материки і великі острови охолоджуються й охолоджують воду.

Отже, в центральних частинах Океану температура поверхневого шару води влітку нижча, а взимку вища, ніж біля узбережжя.

З глибиною (перші 700 м) температура води різко знижується.

Далі вона змінюється значно повільніше - в середньому на 2 °С на кожний кілометр, тому що сонячні промені не впливають на глибинні шари води.

На глибині понад 4000 м вся вода має однакову температуру - 0 °С. Та цього не можна сказати про придонний шар води. У 1960 році було зроблено цікаве відкриття. Батискаф «Трієст» опустився на дно Маріанського жолоба. Температура води на його дні виявилася +2,4 °С. А в придонно­му шарі Червоного моря зафіксовані окремі ділянки з температурою води до +65 °С. Нагрівання придонного шару пояснюється тим, що речовина мантії, нагріваючи земну кору (вона тут набагато тонша, ніж на суходолі), передає своє тепло водам океану.

Залежно від властивостей води у Світовому океані виділяють різні типи водних мас.

Водні маси - це великі рухомі об'єми води з подібними властивостями (темпера­турою, солоністю та ін.).

Водні маси змінюються з глибиною. Розрізняють:

1)поверхневі (до 200 м),

2)проміжні (до 1000-2000 м),

3)глибинні (до 4500 м)

4)придонні (біля дна) водні маси.

Поверхневі водні маси мають неоднакові властивості у різних широтах, що пов'язане з кліматичними особливостями. Від екватора до полюсів розрізняють такі їхні типи:

1)екваторіальні (теплі та малосолоні),

2)тропічні (теплі з високим рівнем солоності),

3)помірні (прохолодні та малосолоні),

4)арктичні й антарктичні (холодні зі значно низьким рівнем солоності).

У межах однакових широт водні маси різні біля материків і в центрі океану. Виділяють:

1) прибережні та 2)внутрішньоокеанічні водні маси.

Значні акваторії Світового океану в полярних широтах вриті льодом. Температура замерзання морської води (внаслідок її солоності) нижча, ніж прісна (-2 °С).

Лід, який утворився при замерзанні води безпосередньо в Океані, називається океанічним. Він формується переважно у Північному Льодовитому океані.

Приєднаний до берега лід називається береговим припаєм,

а той, що рухається з течіями, - дрейфуючою кригою.

Проте в Океані знаходиться багато материкового льоду, тобто того, що сформу­вався на суходолі, а в море сповз під дією сили тяжіння.

Лід, який лежить в області материкової відмілини біля берега і спирається на дно, називають шельфовим. Від нього відколюються і починають дрейфувати величезні брили - айсберги (з нім. - крижана гора). Над водою знаходиться лише 1/10 частина айсберга (до 40 м), решта ж прихована водами Океану. Це вкрай небезпечно для судноплавства. «Постачальниками» айсбергів є території з покривними льодовиками: переважно Антарктида та Гренландія. Айсберги рухаються від них до 30-х широт обох півкуль і поволі тануть. Тому над ними завжди утворюються тумани, які суттєво погіршують умови навігації. З іншого боку, в айсбергах законсервовані великі запаси прісної води, які людина лише починає використовувати.

Рухи води у Світовому океані

Розрізняють кілька видів рухів води в морях і океанах: