82. Кризис семи лет

На основе возникновения личного сознания появляется

кризис семи лет.

Основные признаки:

1) потеря непосредственности (между желанием и

действием вклинивается переживание того, какое значе-

ние это действие будет иметь для ребенка);

2) манерничание (ребенок что-то из себя строит,

скрывает что-то);

3) симптом «горькой конфеты» - ребенку плохо, но он

старается этого не показать.

Возникают трудности воспитания, ребенок начинает

замыкаться и становится неуправляемым.

В основе этих симптомов лежит обобщение пережива-

ний. У ребенка возникла новая внутренняя жизнь, жизнь

переживаний, которая прямо и непосредственно не на-

кладывается на внешнюю жизнь. Но эта внутренняя жизнь

небезразлична для внешней, она на нее влияет. Возник-

новение внутренней жизни - чрезвычайно важный факт,

теперь ориентация поведения будет осуществляться

внутри этой внутренней жизни.

Кризис требует перехода к новой социальной ситуации,

требует нового содержания отношений. Ребенок должен

вступить в отношения с обществом как с совокупностью

людей, осуществляющих обязательную, общественно не-

обходимую и общественно полезную деятельность. В на-

ших условиях тенденция к ней выражается в стремлении

скорее пойти в школу.

Симптомом, рассекающим дошкольный и младший

школьный возрасты, становится «симптом потери непо-

средственности» (Л. С. Выготский): между желанием что-

то сделать и самой деятельностью возникает новый мо-

мент - ориентировка в том, что принесет ребенку осу-

ществление той или иной деятельности. Это - внутрен-

няя ориентация в том, какой смысл может иметь для ре-

бенка осуществление деятельности - удовлетворение

или неудовлетворение от того места, которое ребенок

займет в отношениях со взрослыми или другими людьми.

Здесь впервые возникает эмоционально-смысловая

ориентировочная основа поступка. Согласно взглядам

Д. Б. Эльконина, там и тогда, где и когда появляется ори-

ентация на смысл поступка, там и тогда ребенок перехо-

дит в новый возраст.

87. Подростковый кризис

Подростковый кризис - пик переходного периода

от детства к взрослости. Кризисный характер этого пе-

риода показывает, что у ребенка появились новые по-

требности, удовлетворение которых серьезно затрудне-

но. Внешне он проявляется в грубости и нарочитости

поведения подростка, в стремлении поступать наперекор

желанию и требованию взрослых, в игнорировании заме-

чаний, замкнутости и т. д.

На образование подросткового кризиса влияют как

внешние, так и внутренние факторы. Внешние факторы:

постоянный контроль со стороны взрослых, зависимость

и опека, от которых подросток всеми силами стремится

освободиться, считая себя достаточно взрослым, чтобы

принимать самостоятельно решения.

Внутренние факторы состоят в привычках и чертах ха-

рактера, мешающих подростку осуществить задуманное

(внутренние запреты, привычка подчиняться взрослым

и др.).

Подростковый кризис, по мнению Л. И. Божович, свя-

зан с возникновением нового уровня самосознания, ха-

рактерной чертой которого является появление у подрост-

ков способности и потребности познать самого себя как

личность, обладающую только ей присущими качествами.

Это порождает у подростка стремление к самоутвержде-

нию, самовыражению и самовоспитанию. Механизмом

развития самосознания является рефлексия. Подростки

критично относятся к отрицательным чертам своего ха-

рактера, переживают из-за тех черт, которые мешают им

в дружбе и взаимоотношениях с другими людьми. Хотя

в этот период происходит объективное изменение со-

циального положения отрока (возникают новые отноше-

ния с окружающими; расширяется поле деятельности

и др.), наиважнейшим фактором, влияющим на возникно-

вение кризиса, являются рефлексия на внутренний мир

и глубокая неудовлетворенность собой. Потеря идентич-

ности с самим собой, несовпадение прежних представле-

ний о себе с сегодняшним образом - вот основное со-

держание отроческих переживаний.

В подростковом возрасте могут с чрезмерной скоро-

стью происходить изменения, связанные с ростом орга-

низма. Многие подростки, подпадая под зависимость от

физического состояния, начинают сильно нервничать и

обвинять себя в несостоятельности.

Подростковый возраст - период отчаянных попыток

«пройти через все». При этом подросток по большей час-

ти начинает свой поход с табуированных или прежде не-

возможных сторон взрослой жизни. Многие подростки

«из любопытства» пробуют алкоголь и наркотики.

89. Підліток і однолітки. Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами. Якщо для молодших школярів основою для об’єднань найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки., привабливість тих чи інших занять та інтереси визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками (Л. І. Божович). Слід мати на увазі і ту обставину, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками, вони прагнуть зайняти в їх середовищі те становище, яке б відповідало їх претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших - користуватись авторитетом в якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга, та завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці.  Спілкування з однолітками все більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності, захоплюючи все нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяючись в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Сказане пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків, і, з другого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення через невміння добитись бажаного положення в таких компаніях. Суб’єктивне значення для підлітка сфери спілкування з однолітками серйозно відрізняється від її оцінки дорослими, особливо вчителями (С. К. Масгутова). Самі підлітки вважають свої переживання з цього приводу найбільш типовими і значущими, в той час як вчителі думають, що підлітків більше всього хвилюють стосунки з ними, а батьки приписують таке ж значення взаєминам в сім’ї.  Спілкування з товаришами в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відтісняє на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Так, серед причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афектних переживань одне з головних місць займає невдоволеність підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками. Суттєво міняються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. Якщо в IV класі домінує просте бажання бути серед однолітків, гратись з ними, щось разом робити, то вже в V - VI класах основним стає прагнення зайняти певний статус в їх колективі, а в VII - VIII класах мова йде про потребу підлітка в автономії в колективі однолітків та пошук визнання цінності власної особистості в їх очах. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути значущим серед товаришів у багатьох підлітків спричинює найбільш важкі негативні переживання (С. К. Масгутова). З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім пов’язані з тим, як дитина виконує вимоги дорослого (успішність, поведінка, громадська активність тощо), то у підлітків на перший план виходять особисті якості, а серед них найважливіша - товариськість, далі - сміливість, уміння керувати собою, знання (а не просто успішність) тощо. В підлітковому віці розвивається вміння орієнтуватись на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає необхідність слідувати певному кодексу товариськості (як правило, до норм останнього відносять повагу гідності, рівність, чесність, допомога товаришам та ін.). Цікаво, що підлітковий кодекс товариськості інтернаціональний за своїм характером, а порушення його норм завжди і скрізь зауважується і засуджується однолітками. Так звані “ізольовані” підлітки мають спільну характерну особливість. На думку однолітків, у них відсутні якості “хорошого товариша”, що не може бути оправдано вже нічим іншим.  Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків висовуються особливі вимоги - взаємної відвертості та розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, вміти зберігати таємниці тощо. Підлітки схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тимчасові) стосунки з різними однолітками - йде пошук друга. З кожним роком потреба у взаєминах з ним стає все гострішою.  Спілкування з близьким другом є темою особливих розмірковувань підлітка. Саме тут (побудова стосунків з другом та дії в їхніх рамках) відбувається пізнання підлітком іншої людини і самого себе, розвиваються засоби такого пізнання (вміння порівнювати, аналізувати і узагальнювати вчинки друга та власні, бачити їх етичну сутність і оцінювати її, розширення уявлень про власну особистість та особу товариша, зміни в оцінках інших та самооцінках тощо). Підлітки дорожать дружбою, водночас будучи вкрай ревнивими, вимогливими та схильними до обід.  Істотно змінюються взаємини хлопчиків та дівчаток. Появляється взаємний інтерес, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість у цьому зв’язку.  Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостережливості: зауважуються самі незначні зміни у поведінці, настроях, переживаннях та реакціях симпатичної людини. Появляється і увага до власних психоемоційних станів, зумовлених спілкуванням з симпатичними однолітками. 

90. Пожалуй, самое известное и часто исследуемое в подростковой психологии – «субкультура». Профессор Воронов Владимир Викторович дал наиболее полное определение: «Молодёжная субкультура - система ценностей, и норм поведения, вкусов, форм общения, отличная от культуры взрослых и характеризующая жизнь подростков, молодежи примерно от 10 до 20 лет.

Интересное исследование провел американский социолог Дэвид Рисмен. В своей статье «Слушая популярную музыку»  обозначил различение между (молодёжным) большинством, некритично потребляющим массовую музыку (одна 17-летняя девушка в интервью Рисмену так объяснила свой критерий отличия «плохой» музыки от «хорошей»: «То, что в хит-параде – это хорошая музыка»), и меньшинством, «миноритарными группами», для которых музыка являлась средством выражения недовольства существующим социальным порядком, у которых был свой особый жаргон, свои ценности и мировоззрение, свои, более отрефлексированные, обоснования музыкального выбора.  Поклонники хот-джаза – это люди протестующие, утверждал Рисмен. Корни понятия «субкультура» лежат в поле социологии музыки; именно музыка явилась «первым принципом» различения «миноритарных» молодёжных групп и «большинства».

  Подростки, по сути своего возраста - "оппозиционеры". Смысл этого возрастного этапа - переход от детства к взрослости. Наибольшие трудности здесь составляют отказ от "детской позиции" в отношениях с родителями самим ребенком и способность родителей откликнуться на эти изменения. На самом деле, как ребенок, так и родители с трудом находят общий язык в этот период, а развитие личности требует "расставлять точки над i". Поэтому противопоставление подростка родителям (а вместе с ними - всей культуре) - логичный для такой задачи исход. Субкультура - остров подростковой идентичности, место, в котором - как чувствуют подростки - можно найти и сохранить себя. И  как ни парадоксально - это не менее "культурный" выход из конфликта пубертатного (подросткового) возраста, чем следование родительским предписаниям. Другое дело, что субкультура - как всякий остров - не самое безопасное место для вступающего в мир человека.

  Современный подросток живет в условиях интенсивного технического прогресса. Сделанные открытия переменили жизнь миллионов людей. Столь стремительные технологические и социальные перемены оказывают глубокое влияние на юношество. Приведу несколько   аспектов этого процесса.

Первое – прошлое все более и более отдаляется от настоящего. Чем стремительнее социальные перемены, тем сильнее отличаются стандарты и образ современной жизни от стандартов прошлых лет. Как следствие, у молодых появляется чувство, что все старое (в том числе библиотеки) нежизнеспособно и не соответствует современности.

Во-вторых, будущее также отдаляется, становится более неопределенным и непредсказуемым. Современная молодежь чувствует себя в меньшей безопасности относительно завтрашнего дня. Когда стандарты, ограничения, нравы и условия жизни стремительно меняются, трудно предсказать, куда повернет жизнь, сложно подготовиться к будущему, – поэтому многие юноши и девушки предпочитают жить одним днем. 

В-третьих, стремительные перемены ослабляют роль и функции семьи. К примеру, все меньшее число детей выбирают ту же профессию, что и родители.     Могу сказать, что большинство современных юношей и девушек не знают профессию своих родителей и слабо представляют, чем они занимаются. Ослабление межличностных контактов приводит к уменьшению общности семьи; ядро семьи оказывается неспособным выполнять свои эмоциональные функции, все большее число семей распадается.

В-четвертых, замешательство в связи с изменением убеждений, ценностей и общепринятых стандартов, неуверенность и противоречия ведут к стрессу. У некоторых юношей и девушек появляется невроз: они теряют веру в свои силы, ощущают опустошенность и не востребованность.

Следующий момент – это урбанизация. Перенаселенность городов, считает Райс, затрудняет близкие отношения людей, делает их более разобщенными. В городе с миллионным населением человек чувствует себя изолированным и одиноким. Кроме того, урбанизация создает массу социальных проблем: бедность, преступность и прочие трудности, сопутствующие городской жизни. Жизнь в городе полна стрессов, тревог и искушений. Хотя, конечно, имеются и положительные моменты – возможность получить хорошее образование, соприкоснуться с культурными ценностями и т.п.

Следующий аспект нашей жизни, влияющий на жизнь современной молодежи, связан с бедностью и связанной с нею меркантильностью. Результаты многочисленных зарубежных исследований подтверждают, что молодые люди становятся все более прагматичными. Современные юноши и девушки хотят найти престижную и хорошо оплачиваемую работу. Такие ценности, как стремление к самовыражению или творчество, отодвигаются на второй план.   

Следующая важная проблема современной жизни – социальные и эмоциональные стрессы. Перед глазами подростков (по телевидению, в кино, на страницах журналов и газет) непрерывным потоком проходят сцены насилия – убийства, терроризм, войны. Много молодых погибает в автомобильных катастрофах. С психологической точки зрения стресс приводит к плохому настроению и чувству неуверенности. 

Известно, что среди современной молодежи широко распространены случаи психических заболеваний, алкоголизма, злоупотребления наркотиками. Молодежь нужно оберегать от воздействия сильных социальных стрессов. Для этого необходимо ставить перед молодыми людьми четкие цели и подсказывать им конструктивные выходы из создавшихся ситуаций.  Для России это новая ситуация и сегодняшней молодежи нелегко поверить в свое безоблачное будущее.

Предлагаю осуществить небольшой обзор наиболее известных молодёжных субкультур в современном обществе. Остановлюсь лишь на отличительных особенностях некоторых молодёжных субкультур.

Металли́сты - это молодёжная субкультура, вдохновлённая музыкой в стиле «метал», появившаяся в 1980-е годы. Все музыканты этого стиля и их поклонники начали называть себя металлистами и в скором времени образовали собственную музыкальную субкультуру. Их внешней вид вызывающий, агрессивный: черная одежда с большим количеством металла, изображением черепов, крови, надписью "сатана" на английском языке. Хотя одежда чистая, опрятная. Классические металлисты носят узкие черные джинсы, заправленные в высокие ботинки или «козаки», кожаные куртки с косой молнией - "косухи", "косовороты", серьги в левом ухе, перстни с изображением черепов или других черных магических символов: пентаграмма, скелет…

Рокеры- движение рокеров, как таковых, появилось впервые в середине 1960-х годов в США и Англии. Среда рокеров - в основном молодежь от 13 до 30 лет, недовольная устоями общества и желающая «изменить мир». Чаще всего, это были выходцы из неблагополучных семей, обделенных государством. Одежда рокеров имела нетипичный вид (для того времени): кожаная куртка со всевозможными значками и надписями, торба (рюкзак из грубой ткани, затягивающийся, как мешок, веревкой сверху), поношенные тертые джинсы. Субкультуры металлистов и рокеров тесно связаны с субкультурой байкеров, в связи с симпатией последних к тяжелой музыке, симпатии первых к мотоциклам (как к символу свободы), а так же общей для обоих субкультур симпатией к пиву.

Ба́йкеры (от английского"мотоцикл") — любители и поклонники мотоциклов. В отличие от обычных мотоциклистов, у байкеров мотоцикл является частью образа жизни. Характерным также является объединение с единомышленниками на основе этого образа жизни.

Байкерское движение зародилось в США, проникло в Европу и Россию, какое-то время входило в состав субкультуры, когда байкеры были разделены на несколько агрессивных и враждующих группировок. Наиболее известная группировка - Hells Angels («Ангелы Ада»). Байкеры – это именно субкультура. Для них байк – стиль жизни, а не просто быстрый и удобный способ передвижения. Среди байкеров встречаются искренне религиозные люди. Хватает и атеистов. Но всех их объединяет одна вера, и поклонение одному кумиру - Скорости. Байкер живет и умирает, стремясь к запредельному.

В настоящее время байкеры – это элитная, жесткая, имеющая дело с огромными деньгами организация, сетью окутавшая планету. Байкеры – одни из немногих, для кого слова “один за всех, все за одного” – не пустой звук, а стиль жизни.

Панки, Панк-рокеры (от англ. — отбросы) — субкультура, возникшая в середине 1970-х годов в США и в Великобритании, характерной особенностью которой является любовь к панк-року и свободе, протест против консерватизма, авторитаризма, национализма. В нашей стране - с 1980-х. Панк явился своеобразным ответом на кризис хиппи-движения и его уклона в мистицизм, на рок-музыку того времени, которая отошла от энергии и ритма традиционного рок-н-ролла. Некоторые молодые панки любят шокировать общественность антиконсервативным внешним видом, однако, следует заметить, что для остальных панк-рокеров внешний вид является второстепенной деталью.   Это течение антисоциальное, анархическое, с элементами отрицания культуры старших поколений и цивилизаций. Панки всегда были против власти, режима, порядка, а потому никогда сами не пропагандировали какие-либо идеи кроме анархии.  

Эмо - это современная молодёжная субкультура, ставшая популярной в нашей стране в начале 2000-х годов. По одной из версий, корни этой субкультуры уходят в музыкальное движение, отпочковавшееся в 80-е годы ΧΧ века от панка. Таким образом, «эмо» – это разновидность панк-музыки, или иначе особый вид хардкор-музыки, основанный на сильных эмоциях в голосе вокалиста и мелодичной, но иногда хаотичной или полностью отсутствующей музыкальной составляющей. Отличительные особенности этого стиля — манера вокала, включающая в себя зачастую визг, крик, плач, стоны, шёпот.  

Straight edge (англ. - путь напрямик, сокращённо sXe) — более философское ответвление панк-культуры, движение или скорее образ жизни, характерными чертами которого являются полный отказ от наркотиков (включая легальные алкоголь и табак), разборчивость в половых связях, а также политические взгляды, характерные всему панк-движению.  

 Готы (от англ. goths – готы, варвары) – квазирелигиозная молодежная субкультура и связанное с ней молодежное движение, характеризующиеся мистически мрачным, депрессивным восприятием и выражением отношения к своей жизни. Идеология движения "готов" основана на идее романтизации смерти (dark romantic), боли, мучений, на исповедании эстетики смерти, тления. Отсюда соответствующие стиль некромантического деканданса в атрибутике и аксессуарах, а также преимущественно черные цвета одежды. Культивируется все, что каким-либо образом относится к "темной стороне бытия", что как-то связано со смертью, с фатализмом.

Реперы-Среди множества других субкультурных форм, основанных на музыкальных стилях, широкий размах получил рэп (англ. rap - легкий удар, стук). Манера исполнения ("чтение"), внешний вид исполнителей, их действия идут в рэпе от уличной жизни подростков в негритянских кварталах Америки. У нас этот стиль носит подражательный характер и в последнее время все больше входит составной частью в субкультурное полистилистическое образование, получившее название хип-хоп культура.

Скинхеды от английского слова - бритая голова. Это неофашистские молодежные группировки закрытого типа. Проповедуют культ сильной личности, расизм, шовинизм, культ черной магии, систематически занимаются физической подготовкой. Не скрывают своих взглядов. Приветствием является вытянутая вперед рука. Часто во главе такой молодежной группировки стоит взрослый человек с профашистскими взглядами. На собрания чужие не допускаются. Организация военного образца. Идеология - подчинение сильной личности, все слабые и немощные не имеют права на жизнь. В основе идеологии - идеи национал-социализма и антисемитизма.  

Го́пник – представитель позднесоветской субкультуры, образованной в результате инфильтрации криминальной эстетики в рабочую среду. Близки к хулиганам. Они же антинеформалы. Молодые люди, которые не входят в состав ни одной субкультуры, таким образом образуя свою. Гопников отличает применение воровского жаргона, очень низкий уровень интеллектуального, культурного и духовного развития, склонность к насилию, пренебрежительное отношение к правопорядку в целом, а также к милиции («ментам») и законопослушным гражданам («лохам») в частности.  Агрессивны.

 

Подводя итоги рассуждениям о причинах возникновения субкультур и мотивах вхождения в них подростков, следует заметить, что в современном обществе молодежные объединения в определенной мере выполняют культуротворческую функцию, а проблема «отцов и детей» получает интерпретацию, прежде всего, как конфликт поколений.

Приходится признать, что тотальный, с головой, уход в субкультуру имеет место там, где ребенок к своему пубертатному возрасту подходит с практически разрушенными отношениями с родителями. Необходимость в субкультурном сообществе тогда диктуется отсутствием человеческой поддержки в этот чрезвычайно напряженный и наполненный конфликтами период жизни. Поэтому здесь мы имеем ситуацию, сходную со многими заболеваниями, которые легче предупредить, чем лечить. Чем вдумчивее ведут себя родители, чем глубже и психологически грамотнее общаются они с ребенком в более раннем возрасте, тем меньше будет его потребность в подростковом возрасте категорично противопоставлять себя родителям и ценностям старшего поколения. 

В любом случае, отношения с подростком, возможно, строить (и восстанавливать) лишь в рамках уважительного восприятия прав его личности, и без понимания его личных мотивов и предпочтений тут не обойтись. Поэтому первый совет - не спешить с выводами и оценками, а попытаться разобраться в ситуации, в том числе - в сути явления: что это за субкультура? каковы ее особенности? что могло привлечь вашего ребенка в ее практике и идеологии? Без этих знаний любой разговор будет напоминать беседу слепого с глухим, а во взаимодействии родителей с ребенком подросткового возраста и прочих препятствий, как правило, хватает .Вообще очень важно получить реальное представление о тех людях, с которыми водит дружбу ваш ребенок - нередко случается так, что мы судим о подростках исключительно "по одежке" - постарайтесь познакомиться с ними, выказав уважение и не прибегая к критике и нотациям в разговоре. Возможно, вы вспомните о ваших подростковых увлечениях и позабавите гостей парой историй - помните, что в этом возрасте особенно ценится чувство юмора. Может так случиться, что это и ваши тревоги поубавит, и даст вашему ребенку понять, что семья и компания - отнюдь не параллельные миры, и "предки" не такие уж и "дремучие",раз смогли понравиться его друзьям.  

91. У підлітковому віці відбувається подальше становлення почуттів як узагальнених і відносно стійких переживань (інтелектуальних, естетичних, моральних тощо). Усвідомлення і дотримання моральних норм поведінки підлітками виявляється в переживаннях морального задоволення, порушення ж їх викликають у них емоції обурення, гніву, осуду, сорому. Благородні вчинки супроводжуються переживаннями радості, піднесення.

Підлітковий вік є періодом посиленого формування моральних почуттів. Завдяки їм, засвоєні підлітками норми поведінки стають ефективним керівництвом до дії. Проте в поведінці підлітків не завжди поєднуються слова, почуття і справи. Деякі підлітки не усвідомлюють зв'язку між відомими їм загальними нормами і власною поведінкою в тій чи іншій конкретній ситуації.

Знаючи ці норми, деякі підлітки часом залишаються байдужими до порушень дисципліни, грубощів своїх ровесників, до горя, переживань інших, самі виявляють злість, агресивність тощо.

Моральні якості підлітка тісно пов'язані з його вольовими якостями. V цей період зникає характерна для молодших школярів навіюваність, зміцнюється сила волі підлітка.

Суперечливість внутрішньої позиції підлітка полягає в тому, що, з одного боку, він прагне до самостійності, протестує проти опіки, контролю. З іншого — відчуває тривогу і побоювання, що не справиться з новим завданням. Він чекає від дорослого допомоги і підтримки, але не хоче відкрито визнати це. Цю складність і суперечливість внутрішньої позиції підлітка дорослий повинен зрозуміти і прийняти. І на основі цього розуміння будувати свої відносини з ним.

М.Й. Боришевський, С.М. Хорунжий (1988), досліджуючи розвиток моральних переконань в підлітковому віці, зазначають, що процес формування моральних знань проходить ряд етапів: від елементарних даних про моральні поняття — до повного оволодівання поняттями і вмінням використовувати одержані знання в житті. Засвоєння моральних знань тісно пов'язано з індивідуально-психологічними особливостями учнів, і це визначає наявність значних розходжень в рівнях засвоєння моральних знань в учнів одної вікової групи.

Моральні знання підлітків характеризуються змінами кількісними і якісними. Перехід від оперування ознаками понять до оперування поняттями, значне збільшення кількості понять в активному словнику підлітків, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки в явищах моралі закономірно готують якісно новий етап розвитку моральної свідомості — оволодівання мораллю як основою взаємин між людьми. В _ цілому з віком підвищується рівень усвідомленості моральних знань, при цьому відмічається невідповідність між знанням моральних норм і їх прийняттям як особистісно значимих вимог до своєї поведінки.

Найбільш яскраво вікові і індивідуальні відмінності в рівнях засвоєння моральних знань проявляються в усвідомленості і оперативності знань. Молодші підлітки, володіючи значним

обсягом моральних знань, не можуть ще усвідомлювати взаємозв'язки системи "людина—мораль—поведінка". Старші підлітки проявляють самостійність і стійкість суджень про моральні норми, що регулюють взаємини людей. В 14—15 років особистість вперше досягає достатньо високого рівня розвитку етичних знань, які є необхідною основою для виникнення моральних переконань. Існують необхідні передумови глибоких і усвідомлених моральних почуттів в сфері взаємин з однолітками. Такі вікові особливості, як становлення понятійного мислення, недостатній розвиток вольової сфери, відсутність достатнього досвіду моральної поведінки, велика критичність по відношенню до інших, негативно впливають на стійкість і глибину емоційно-моральних ставлень.

У кінці підліткового віку емоційно-моральні взаємини все тісніше пов'язані з самосвідомістю і вольовою саморегуляцією поведінки, внаслідок чого мають місце різні рівні саморегуляції поведінки підлітків на основі моральних переконань. На високому рівні спостерігається стійкий прояв моральної самоактивності і саморегуляції у всіх ситуаціях діяльності і спілкування.

Навчально-виховний процес дає багато можливостей для розвитку самосвідомості учнів: педагогічна оцінка вчителя, взаємооцінка товаришів по класу, аналіз вчинків підлітків і результати їх діяльності.

Розвиток самостійності є важливою передумовою для формування у підлітків моральних переконань. Із зростанням самостійності в учнів середнього шкільного віку з'являється потреба керуватися в своїй діяльності і поведінці особистими поглядами і принципами.

Суттєвим для формування переконань підлітків є нагромадження досвіду моральної поведінки в ситуаціях, що вимагають вибору вчинку. Здатність до самостійного морального вибору свідчить про розвиток підлітка. Завдяки здійсненню морального вибору збагачується досвід моральної поведінки. Моральний вибір як важливий момент моральної діяльності допомагає підліткам глибше усвідомити прийняті у суспільстві етичні норми і поступово засвоювати їх як внутрішні еталони моральної поведінки.

Оскільки в моральних переживаннях дітей відтворюється формуюча мотиваційна ієрархія і ці переживання беруть безпосередню участь в її становленні, необхідно формувати у підлітків позитивні емоційно-моральні взаємини, а не тільки засвоєння ними моральних знань; розвивати альтруїстичні емоційно-моральні позиції у ставленні до оточуючих, що забезпечить успішне формування позитивних моральних якостей; активне співробітництво педагогів і батьків, єдність їх вимог в процесі виховання підлітків.

Л. Колберг критикував Ж. Піаже за надмірну увагу до інтелекту, в результаті чого всі інші сторони розвитку (емоційно-вольова сфера, особистість) залишаються поза увагою. Л. Колберг виявив низку цікавих фактів в дитячому розвитку, які дозволили йому побудувати теорію морального розвитку дитини.

Критеріями поділу розвитку на етапи Л. Колберг взяв 3 види орієнтації, що утворюють ієрархію: