Швидкість та переробка

Льюїс та ін. також вказують на зростаючу роль інформаційних агентств у забезпеченні історій. Журналісти національних газет в інтерв'ю для цього дослідження рідко згадують про взяття матеріалів з мережі. .Вони не повинні цього робити, тому що, як правило, отримують такі ж запити від всіх основних гравців на свою поштову скриньку. Більш помітною тенденцією є пряма переробка копій.

Як зауважив Бурдьє, конкуренція в галузі культурного виробництва має тенденцію до збільшення однорідності і це, безумовно, наслідок зростаючої конкуренції між новинними агентствами в Інтернет. У повсякденній журналістиці, репортери не знають, що їх матеріал позичений суперниками, поки документи на наступний день не з'являться в Інтернет, коли було вже надто пізно що-небудь змінювати. Тепер кожна історія продовжує одну лінію протягом декількох хвилин, і журналісти перебувають у сильній напрузі,бо можуть пропустити те, що з'явиться на конкуруючому сайті.

В даний час існує поширена практика просити репортерів ЗМІ переписати історії , що з'являються в іншому місці, опустивши при цьому кавички, в деяких випадках без єдиного додаткового телефонного дзвінка та будь-якого посилання на джерело.Американські газети , мабуть заперечують цю практику, і тому дописують примітки, коли матеріал запозичений.

Ця маніакальна переробка копій нагадує тенденцію, що мала місце в американських дослідженнях журналістів, що посилались на блогерів, які в свою чергу черпають новини з інших засобів масової інформації.Той же страх втратити якийсь матеріал означає , що редактори та репортери стали надпильні та регулярно перевіряють BBC , Sky News, і при цьому одна або дві газети вважаються прямими конкурентами .

Болючість прямої переробки історій з іншого джерела варіюється залежно від поля.Чим вище число новин, що виходить від репортера в день , тим більше вірогідність того , що буде відбуватися пряме запозичення з копії, в тому числі з історичних справ і неперевірених джерел. А репортери з більш високим статусом в змозі підтримувати більш повний контроль за якістю виконуваної ними роботи .

Покращення доступу до історій та джерел.

Обмеженість у часі відчувається скрізь, тому журналісти повинні швидко обертатись у колі рутинних новин, але в більш "автономному" спектрі цінуються все ще телефонні дзвінки і альтернативні думки. Що ще більш важливо, для тих, у кого є час, щоб дослідити свої можливості, Інтернет представляє собою не просто машину, що вимагає більше копій, які до того ж швидше виробляться, це також засіб поліпшення як збору інформації, так і якості збору інформації.

Google, Factiva і Lexis Nexis є найбільш популярними інструментами. Вони використовуються для пошуку людей та додаткової інформації, яка майже завжди розміщена з офіційних сайтів або інших довірених ЗМІ. Офіційні сайти масово підвищили ефективність фактів. Журналісти можуть знайти тут звіти, прес-релізи та іншу довідкову інформацію. Багато що з цього раніше треба було шукати в газетних бібліотеках, де отримували доступ лише навчені бібліотекарі; але немає ніяких сумнівів, що для журналістів, навчених використовувати веб-пошук, цінуючих швидкість, масштаби мережі і здатність з'єднувати між собою різні частини інформації або імена, саме Інтернет стає дуже потужним інструментом.

Репортери, які намагаються стати фахівцями, будуть регулярно читати онлайн інформацію від організацій, щоб бути в курсі тенденцій та подій. Інтернет також дозволяє їм отримати безпрецедентний доступ до історій інакомислячих. Преса може домінувати на «полі», коли новий продукт запускається, але якщо він не працює, то можна у долі секунди знайти сайт, блог або групу у Facebook із скаргою про це.

З усіх веб -інструментів найбільший вплив мають це «пошук людей» і сайти соціальних мереж. Середньостатистичні репортери регулярно використовують людей, яких знайшли на сайтах, у тому числі у списках виборців та в довідковій інформації, що містять імена , адреси і номери телефонів.

Більшість вважали, що, якщо інформація доступна публіці, то вона суспільна. Якщо це змінюється, то це не збільшення демократії. Молоді люди часто стають жертвами злочинів, тому що не мають ні найменшого уявлення, як громадськість контролює їх інформацію. Важко зрозуміти, як це надає додаткову потужність людині. Але журналісти таким чином контролюють взаємодії.

Міжособистісні взаємодії.

Більшість журналістів вважають, що обмеженість у часі, при зустрічах вплинула несприятливо на їх здатність отримувати хороші історії. Ті, кому дійсно вдавалося знайти час для особистої зустрічі зустрічі , впевнилися, що це дуже важливо, називали такий вид роботи першоджерелом для особистих історій. Звісно люди не прошептували свої секрети журналістам у вуші, але це безумовно більше,ніж неофіційний чат, анкетування, чи переписка електронною поштою.

Висновки

Доступність інформації створює кращі можливості для перевірки матеріалу, пошуку альтернативних джерел і підвищення надійності, незалежністі, а, отже, демократичної і культурної значимості газет. Водночас, форсування зведеннях новин та необхідності розміщення в мережі впливає безпосередньо на якість матеріалу. Здавалося б, виходячи з цього, Інтернет фактично звужує перспективи багатьох журналістів.

Інформація , яка знаходиться у відкритому доступі в Інтернет в даний час майже не проходить жодної перевірки. Журналісти , які нею користуються, просто змінюючи порядок слів, чи копіюючи цілий текст, не переглядають інформацію, а просто намаються «влучити» політику власної газети .

У деяких газетах, поєднання скорочення персоналу і прискореного регламенту означає, що тільки журналісти з найвищим рівнем особистої автономії, будуть регулярно дзвонити різним людям, щоб перевірити інформацію, або зондувати альтернативні думки та протиріччя. Найменш досвідчені журналісти в деяких організаціяхмайже не виходять з офісу, що ускладнює для них міжособистісний контакт, на якому засновані всі оригінальні розповіді. До того ж це шкодить іх професійному розвитку.

Звуження відносин між журналістами та аудиторією є неминучим наслідком використання Інтернет, і шастаби цього явища залежать від виду організації, журналістів, які там працюють, та їх місця в організаційній ієрархії. Деякі журналісти користуються швидким доступом до рутинної інформації, щоб працювати над новими історіями. Проте зусилля для цього потрібні непропорційні.

Газети, які занадто охоче вірять у швидкість онлайн-новин знаходяться в реальній небезпеці підриву індивідуальності своїх «брендів». Зростаюча схильність до "пожирння" копій з інших газет, веде до більшої гомогенізації змісту новин. Якщо комерційної причини виробляти ексклюзивний матеріал більше не існує, то існує менше стимулів інвестувати в оригінальні ідеї. Але якщо новини все частіше запозичуються, то і постійно буде скорочуватись об'єм оригінального матеріалу, тому існує реальна небезпека пошкодження самого матеріалу, на якому грунтується комерційне виробництво новин. Ми змушені зробити висновок, що загальний ефект від Інтернет для журналістики є забезпечення зменшування спектру тих же самих старих джерел, хоча і в новихвідкриттях.