
- •Тема 1.1 легування ливарних сталей
- •Переваги сталі над іншими матеріалами
- •Світ сталей зі спеціальними властивостями
- •Класифікація легованих сталей
- •Умовне позначення виливків та їх розподіл за призначенням
- •Вимоги до виливків зі спеціальними властивостями
- •Загальна характеристика ливарних сталей зі спеціальними властивостями
- •Основи легування сталей
- •Вплив легувальних елементів на структуру та властивості ливарних сталей
- •Тема 1.1 високолеговані ливарні сталі зі спеціальними властивостями
- •Спеціальні властивості сталей та сталевих виливків
- •Хромисті сталі для виливків
- •3. Хромонікелеві ливарні сталі
- •Хромоалюмінієві сталі для виробництва виливків
- •Зносостійкі високо марганцеві ливарні сталі
- •Висококремнисті та холодостійкі сталі для виливків
- •Інструментальні та штамповані ливарні сталі
- •Тема 2.1 особливості плавлення високолегованих сталей
- •Штамповані матеріали для виплавлення сталей зі спеціальними властивостями
- •Плавлення феросплавів у рідкій сталі
- •Особливості та порядок введення в рідку сталь легувальних елементів
- •Розчинення легувальних елементів у рідкому залізі
- •Роль пічного шлаку під час легування сталі
- •Очищення сталі від продуктів окислення
- •Особливості пічного та позапічного легування сталі
- •Спеціальна металургія під час виробництва виливків із легованих сталей
- •Тема 2.2 позапічне оброблення високолегованих сталей
- •Оброблення сталі білими та синтетичними шлаками та іншими матеріалами
- •Позапічне навуглецьовування сталей
- •Вакуумування сталі
- •Вакуумна металургія
- •Особливості розливання високолегованих сталей
- •Суспензійне розливання сталей
- •Тема 2.3. Особливості виготовлення виливків зі спеціальними властивостями
- •Особливості ливарної форми та ливникових систем під час виробництва виливків із високолегованих сталей
- •Формувальні та стрижневі суміші
- •Ливникові системи
- •Охолодження виливків у формі
- •Особливості фінішних операцій
- •Термічне оброблення виливків із високолегованих сталей
- •Перспективи виробництва литва із сталей з спеціальними властивостями
Розчинення легувальних елементів у рідкому залізі
Розчинення феросплавів у рідкий сталі. Процес розчинення тугоплавких металів у розплаві складається із двох стадій. Перш за все здійснюється розривання зв'язків атомів в кристалевій гратці твердого тіла і утворення нових зв'язків з атомами рідкого металу в його суміжному шарі. Потім здійснюється дифузія атомів, що розчинилися, в об'єм розчину через суміжний шар рідкого металу. Швидкість процесу розчинення металу лімітується швидкістю більш повільної стадії. У випадку рівності швидкостей обох стадій швидкість розчинення дорівнює будь-якій із двох наведених стадій.
Таким чином, швидкість першої стадії процесу розчинення (кінетичний режим) залежить від фізико-хімічних властивостей розчинника і розчинюваного металу.
Дифузійний режим розчинення є визначним для більшості тугоплавких металів і феросплавів, які використовують в сталеплавильному виробництві. У цьому випадку швидкість їх розчинення не залежить від температури плавлення.
У зв'язку з тим, що швидкість розчинення більшості металів лімітується транспортуванням часток в рідкій фазі, а значення їх коефіцієнтів дифузії мають малий порядок, проведення процесів легування сталі тугоплавкими металами і сплавами потребує значного часу.
Роль пічного шлаку під час легування сталі
Усі сталеплавильні процеси супроводжуються утворенням шлаків, які уявляють собою багатокомпонентні розплави різних оксидів і сульфідів, що утворилися при окисленні елементів, які входять до складу металу, і видаленні із нього сірки, а також таких, що попали у метал із руди, вапна, бокситів і інших флюсів.
Від фізичних і хімічних властивостей шлаку, його кількості у сталеплавильній ванні залежать :
- інтенсивність і ступінь видалення домішок із сталі;
захист металу від насичення його газами, які знаходяться в атмосфері печі;
швидкість поширення кисню із атмосфери печі у ванну;
-асиміляція неметалевих вкраплин, що спливають з металу;
-передавання тепла від електродуги до металу;
-захист металу від охолодження при відсутності обігрівання його зверху;
дифузійне розкислення металу;
якість поверхні і структури виливків при розливанні сталі під шаром шлаку.
Таким чином, якість сталі обумовлюється не тільки режимами окислення домішок металу і доведення останнього до необхідної температури, але і тим, якою мірою вдається регулювати фізичні і хімічні властивості шлаку: температуру плавлення, тепло- і електропровідність, щільність, в'язкість, поверхневий натяг, які залежать від його хімічного складу.
Оксидами, які визначають природу шлаку, є кремнезем і вапно. Надлишок кремнезему дає групу кислих шлаків, а надлишок вапна основних. Ступінь основності характеризується відношенням CaO/SiO2.
З точки зору металургійних показників основність шлаків непрямим методом може бути оцінена здатністю цих оксидів видаляти фосфор і сірку.
При виплавленні легованих і високолегованих сталей в шлаки входять оксиди CrO, Cr2O3, VO,V2O5, TiO2, W2O3 та ін. В залежності від особливостей процесу плавлення в одних випадках утворюються нижчі оксиди, в других -вищі. Перші мають основний характер, другі - кислотний.
Шлаки, які вмістять оксиди заліза в кількості, достатній для передавання кисню в сталь і окислення домішок кремнію, фосфору, марганцю або вуглецю, відносять до окислювальних. І навпаки, шлаки з малою концентрацією оксидів заліза відносять до відновлювальних.
Шлаки мають певну сорбційну здатність до газів пічної атмосфери.
Підвищення основності шлаку і зниження в ньому вмісту закису заліза сприяють збільшенню розчинності азоту.
Тип шлаку (основний або кислий ), вміст в ньому закису заліза і температура справляють вирішальний вплив на угар легувальних елементів. Закис заліза є як би транспортером кисню із газової фази в сталь . Закис заліза FeO на межі „шлак-сталь" окислюється до Fe2O3, надлишковий закис заліза переходить у сталь.
При окисленні легувальних елементів, в залежності від їх виду, утворюються основні або кислотні оксиди. Перші більш інтенсивно взаємодіють з кислотними, а другі - з основними оксидами шлаку. В обох випадках ці процеси супроводжуються зниженням активності продуктів окислення і внаслідок цього — більш високим угаром легувальних елементів. З цієї причини угар при легуванні сталі хромом, ванадієм, вольфрамом та іншими елементами, які дають кислотні оксиди Сг2О3, V2O3, WO3 вищий при плавленні сталі під основними шлаками.