- •1.2.4. Області застосування двз
- •1.2.5. Класифікація поршневих двз
- •2.2.2. Порівняння ідеальних циклів з дійсними
- •4.2.2. Розрахунок параметрів процесу впуску
- •5.2.1.2. Утворення гомогенних сумішей
- •5.2.1.3. Утворення гетерогенних сумішей
- •5.2.3.1. Детонація
- •5.2.3.3. Подальше жарове запалення
- •5.2.3.4. Запалення від стиску при виключеному запалюванні
- •6.2.1.1. Загальна характеристика процесу
- •6.2.1.2. Впорскування й розпилювання палива
- •8.2.2. Індикаторний тиск
- •8.2.3. Індикаторна потужність
- •8.2.4. Індикаторний ккд
- •8.2.5. Індикаторна питома витрата палива
- •11.2.2. Динамічний наддув
- •11.2.6. Охолодження повітря
- •12.2.2. Карбюраторна система живлення
- •12.2.3.1. Класифікація систем впорскування
- •12.2.3.2. Системи центрального впорскування
- •12.2.3.3. Системи розподіленого впорскування
- •12.2.3.4. Системи безпосереднього впорскування
- •12.2.3.5. Конструкція елементів систем
- •13.2.2. Елементи системи
- •13.2.3. Паливні насоси (пнвт) багатоплунжерні та розподільного типу
- •13.2.3.1. Рядні багатоплунжерні пнвт
- •13.2.3.2. Розподільні пнвт
- •13.2.5. Насос-форсунки
- •14.2.1. Поняття про характеристики
- •15.1. Акустичні показники двз. Глушники шуму
- •15.2.1. Акустичні показники двз.
- •15.1.2. Глушники шуму
- •15.2.1. Утворення токсичних речовин у двигунах
- •15.2.2. Засоби і системи зниження токсичності
- •15.2.3. Нейтралізатори відпрацьованих газів
- •15.2.4. Системи рециркуляції відпрацьованих газів
- •16.2.1. Автоматизація роботи двз
- •16.2.2. Карбюраторні двигуни з електронним керуванням.
- •16.2.3. Типи та особливості будови основних застосовуваних систем впорскування
- •16.2.4. Системи центрального впорскування
- •16.2.5. Системи розподіленого впорскування
- •16.2.6. Системи безпосереднього впорскування
- •16.2.7. Датчики.
- •37. 17.2.1. Універсальна статична характеристика двз
- •17.2.2. Сумісна робота двигунів з трансмісією.
- •17.2.3. Системи управління автоматичних автомобільних трансмісій
- •17.2.4. Робота систем управління силовою установкою
- •17.2.5. Програми управління
- •17.2.6. Бортова діагностика
- •17.3. Критерії засвоєння
15.2.1. Утворення токсичних речовин у двигунах
Джерелами викидів шкідливих речовин є вихлопні, картерні гази та пари палива.
До складу відпрацьованих газів (ВГ) входять близько 200 компонентів. Усі ці речовини, подібні по характеру впливу на організм людини чи близькі за хімічною структурою і властивостям, поділяють на наступні групи:
1. N2, O2, H2O і СО2 – нетоксичні речовини.
2. CO – окис вуглецю. Окис вуглецю утворюється у циліндрі двигуна у стадії холоднополум'яного процесу (перед початком видимого горіння). СО є проміжним продуктом розкладання альдегідів. Виділення СО сильно залежить від складу суміші.
3. Окисли азоту NОx, що включають окис NO і двоокис NO2 азоту. Окисли азоту утворюються у результаті термічної реакції окислювання азоту, що надійшов у циліндр із повітрям, під дією високої температури і тиску.
4. Вуглеводні CnHm (або СН): алкани, алкєни, циклани й ароматичні вуглеводні, в які входить канцерогенна речовина – бензо(α)пирен. У двигуні бенз(α)пирен починає утворюватися при температурі 400°С. Збідніння пальної суміші приводить до деякого зниження викидів вуглеводнів, однак при цьому підвищується кількість окислів азоту. Структурна формула бенз(α)пирену -
5. Альдегіди – (R-CH=O).
6. Тверді частки – сажа (С). Виділення сажі характерне для дизельних двигунів. Шкідливість сажі полягає в тому, що вона здатна адсорбувати канцерогенні речовини, що містяться в відпрацьованих газах. Крім того, неприємну дію на людину робить димність і запах ВГ з великою кількістю сажі.
7. Антидетонаційні добавки в паливі у виді тетраетилсвинцю приводять до викидів з'єднань свинцю.
8. І дизелі, і бензинові двигуни викидають в атмосферу досить велику кількість диоксиду сірки SO2.
Вміст компонентів у відпрацьованих газах ДВЗ у % наведений у таблиці
Збіднення пальної суміші приводить до деякого зниження викидів вуглеводнів та окису вуглецю, однак при цьому підвищується кількість окислів азоту. Детонаційне горіння сприяє утворенню альдегідів і канцерогенних ароматичних вуглеводнів.
Дизелі виділяють меншу кількість окису вуглецю порівняно з бензиновими двигунами, однак при збільшенні навантаження концентрація СО усе-таки зростає. Трохи менше в них і викиди NOx і CnHm. У той же час у камерах згоряння відбувається піроліз палива з утворенням вуглецю у виді сажі. Зі збільшенням навантаження і збагаченням суміші кількість сажі у вихлопних газах зростає. У процесі самозапалювання утворяться також альдегіди, що також викидаються з ВГ.
Головним техногенним джерелом забруднення атмосфери в усьому світі є транспортні засоби, причому більш 80% основних викидів у великих містах дає автомобільний транспорт. Автомобільні двигуни внутрішнього згоряння забруднюють атмосферу шкідливими речовинами, що викидаються з вихлопними газами, картерними газами і паливними випарами. При цьому 95÷99% шкідливих викидів приходиться на вихлопні гази, що представляють собою аерозоль зі складом, який залежить від режиму роботи двигуна і складу суміші.
Основними шкідливими речовинами вважають СО, NOx і CnHm, а у дизелів – ще і сажа.
Характеристики токсичності, як правило, визначають як залежність вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах від регулювального параметра при постійних значеннях інших параметрів (частота обертання, положення органа управління подачею палива та ін.), які можуть вплинути на вміст шкідливих речовин.
На рис. 15.7 показана характеристика токсичності бензинового двигуна залежно від складу суміші. Як видно з графіків, вміст оксиду вуглецю СО зменшується при збідненні суміші (підвищенні α). При цьому зменшується і вміст вуглеводнів СпНт, однак на відміну від СО вуглеводні досягають мінімуму при α ~ 1,05 , а потім зростають. Оксиди азоту NОХ, навпаки, досягають максимуму при цих значеннях α, а при збагаченні суміші різко зменшуються.
Рисунок 15.7. Характеристика токсичності бензинового двигуна
Для дизелів склад паливоповітряної. суміші залежить від зовнішнього навантаження, оскільки в цих двигунах використовується якісне регулювання потужності. Тому, як правило, характеристики токсичності дизелів зображують залежно від навантаження.
На рис. 15.8 показана характеристика токсичності дизеля. Збільшення СО і СпНт в режимі холостого ходу пояснюється погіршенням сумішоутворення, при великих навантаженнях - збагаченням паливоповітряної суміші.
Вміст оксидів азоту NОХ із збільшенням навантаження зростає внаслідок підвищення температури в циліндрі при достатній кількості кисню. При навантаженнях, близьких до повного, інтенсивність зростання NОХ сповільнюється внаслідок зменшення вмісту кисню. Димність відпрацьованих газів Д майже до 70% повного навантаження змінюється незначно, а потім настає різкий її ріст внаслідок малих значень і надміру повітря α.
Рисунок 15.8. Характеристика токсичності дизеля
