22.Т.Г.Шевченко – видатний укр..Поет

Шевченко має двояке значення : як письменник і як художник . Його вірші , повісті та оповідання російською мовою унікально сильні в художньому відношенні. Вся літературна сила Шевченка - в його « Кобзарі» . За зовнішнім обсягом «Кобзар» не великий , але за внутрішнім змістом це пам'ятник складний і багатий : це українська мова в його історичному розвитку , кріпацтво і солдатчина у всій їх тяжкості , і поряд з цим не згаслі спогади про козацьку вольності . Тут позначаються дивовижні поєднання впливів: з одного боку - українського філософа Сковороди і народних кобзарів , з іншого - Міцкевича , Жуковського , Пушкіна і Лермонтова. У « Кобзарі» відбилися київські святині , запорізька степова життя , ідилія українського селянського побуту - взагалі історично виробився народний душевний склад , зі своєрідними відтінками краси , задумі і смутку. При посередництві свого найближчого джерела і головного посібника - народної поезії - Шевченко тісно примикає до козацького епосу , до старої української і частково польської культури і навіть варто у зв'язку , по деяким образам , з духовно- моральним світом «Слова о полку Ігоревім». Головна трудність вивчення поезії Шевченка полягає в тому , що вона наскрізь просякнута народністю ; вкрай важко , майже неможливо визначити , де закінчується українська народна поезія і де починається особиста творчість Шевченка. Найближче вивчення відкриває літературні джерела , якими користувався Шевченко то вдало , то невдало. Таким джерелом була поезія Міцкевича (див. ст. Пана Колесси в « Записках Товариства Шевченка» ), почасти Н. Маркевич (див. ст. Пана Студинського в № 24 « Зорі » , 1896 р.) . Шевченко любив Пушкіна , знав багато його вірші напам'ять - і при всьому тому вплив Пушкіна на поезію Шевченка важко визначити за українськими нашаруваннями. Помітно вплив « Братів розбійників » на « Варнака » , вплив « Єгипетських ночей» , « Як хмара летюча гряда ». Є ще одна перешкода для наукового аналізу Шевченко - художня цілісність , простота і задушевність його віршів. Його поеми туго піддаються холодному і сухому розбору . Щоб визначити погляди Шевченка на завдання і цілі поетичної творчості , потрібно звернути увагу не тільки на ті визнання , які знаходяться в « Орися , моя ниво » , «Не нарікаю я на Бога» , «За думою дума» ; потрібно залучити ще ті місця , де говориться про щастя , як розуміє його поет , про славу. Особливо важливі в сенсі поетичних визнань всі ті місця , де говориться про кобзаря , про пророка і про думах , як улюблених дітей. У більшості випадків поет має на увазі під кобзарем самого себе ; тому він вніс в усі окреслення кобзаря багато ліричного почуття. Історично сформований образ народного співака був до душі поету , в житті і моральному вигляді якого дійсно було багато кобзарського . Про кобзаря Шевченка говорить дуже часто ; рідше , порівняно , зустрічається пророк . До віршів про пророка тісно примикає невелике , але сильне вірш про апостола правди . У змалюванні пророка , особливо у вірші « Неначе праведних дітей» , помітно вплив Лермонтова.