2.2 Експериментальна робота з підготовки майбутнього вчителя початкових класів до організації здоров’язбережувального педагогічного процесу.

Підготовка вчителів початкових класів до формування в учнів здорового способу життя розглядається нами як цілісна, багатостороння динамічна система, яка існує у відповідності з метою, завданнями і принципами підготовки фахівців. При цьому її ефективність визначається ступенем відповідності вимогам суспільства, структурі і змісту освітньої підготовки сучасного вчителя, оптимальною відповідністю професіоргамі вчителя тощо.

На сьогодні в наукових дослідженнях широко використовується системний підхід як спосіб вивчення, аналізу й узагальнення педагогічних фактів і явищ у діалектичному процесі пізнання.

Аналіз наукової літератури показав, що термін «система» використовується в різних значеннях. Зокрема, під системою розуміють комплекс елементів, що знаходяться у взаємодії; це різномаїття об’єктів разом з відношеннями між об’єктами та їх атрибутами; сукупність предметів, іноді форму, вид тощо; напрям у спеціальній методології науки, завданням якого є розробка методів дослідження й конструювання складних за організацією об’єктів як систем; важливий методологічний засіб наукового пізнання. Він дає змогу здійснити поділ складних явищ дійсності на частини або елементи, визначити способи організації окремих частин (елементів) системи в єдине ціле, взаємопідпорядковувати елементи системи і їх взаємодію.

Згідно з цим підходом підготовка майбутніх учителів до формування в учнів початкових класів здорового способу життя розглядається нами як цілісна система, компонентами якої є мета, зміст, методи, засоби, форми і результати навчання.

Зрозуміло, що зміст підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до впровадження здоров’язбережувальних технологій визначається як система теоретичного, змістового та технологічного забезпечення формування їх готовності до професійно-педагогічної діяльності, пов’язаної з формуванням у молодших школярів здорового способу життя.

Така підготовка педагога-професіонала буде ефективною лише за умов:

• критичного осмислення студентами власного досвіду ставлення до здоров’я як до цінності і складової валеологічної культури особистості;

• набуття досвіду регулювання і управління станом особистого здоров’я засобами фізичної культури в умовах повсякденної та навчальної діяльності;

• моделювання спеціальних навчальних ситуацій, що вимагають від студентів усвідомлення засобів і практичних прийомів у процесі навчальної діяльності.

Моделювання процесу підготовки майбутніх учителів до впровадження здоров’язберувальних технологій пояснюється його складністю і визначається тією моделлю, яка реалізується у її межах. Метою моделювання є побудова цілісної системи такої підготовки, що дає змогу розглянути її основні складові – цілепокладання, структурування педагогічного процесу, створення педагогічних умов для використання відповідних методів, засобів формування готовності майбутнього вчителя до відповідної діяльності.

Процес підготовки майбутніх учителів до формування здорового способу життя молодших школярів, ми розглядаємо як педагогічну систему, яка складається з різних взаємопов’язаних елементів, у тому числі, з мети підготовки фахівців, суб’єктів навчально-виховного процесу, змісту навчання і виховання, дидактичних і технічних засобів навчання, організаційних форм навчання.

Погоджуємося з думкою О. Мороза, який зазначає, що система підготовки вчительських кадрів є цілісним комплексом взаємопов’язаних і взаємозалежних структурних елементів, які утворюють цілісну єдність. Ослаблення будь-якої з цих взаємопов’язаних ланок призводить до порушення всієї стрункої системи підготовки висококваліфікованого вчителя. Кожен з етапів системи професійної підготовки вчителя має свої особливості та свої завдання.

Мета процесу підготовки майбутніх учителів полягає у розширенні світогляду і знань про побудову власного організму, сприйнятті ними навколишнього світу, розумінні зв’язку людини з довкіллям та ролі і місця її в збереженні багатств і краси природи. Вона є важливим інструментом у проектуванні навчального процесу, слугує орієнтиром для всіх напрямів навчання, ґрунтується на концепції діалогової взаємодії у процесі освоєння і засвоєння знань і вмінь, гуманістичних ціннісних орієнтаціях. Ця мета зумовлює певні особливості в підготовці до здоров’язбережувальної діяльності вчителя. Особливості такої роботи полягають в актуалізації гуманістичного потенціалу майбутнього вчителя й трансформації педагогічної свідомості, пов’язаної з такими основними чинниками, як:

• зміна ставлення педагога до дитини (він має приймати її такою, якою вона є, і на цій основі намагатися зрозуміти її потреби, схильності, здібності, її індивідуальний шлях розвитку);

• зміна ставлення вчителя до завдань навчально-виховного процесу, які передбачають не лише досягнення дидактичних цілей, а передусім підтримку й зміцнення здоров’я учнів;

• зміна ставлення до себе й свого здоров’я, усвідомлення свого внутрішнього світу, ступеня впливу на дітей і здійснення професійно-педагогічної діяльності з позиції здоров’язбереження учнів.

З урахуванням визначених особливостей діяльності вчителя в умовах здоров’язбережувального навчання й виховання учнів, а також з опорою на теорію діяльності, ми розробили модель професійно-педагогічної діяльності вчителя, спрямованої на підтримання і збереження здоров’я учнів. Ця модель, на нашу думку, повинна включати такі структурні компоненти:

• мотиваційно-ціннісний, який забезпечує професійно-педагогічну спрямованість на здійснення здоров’язберігаючої діяльності та передбачає визнання людини й її здоров’я як найвищих цінностей, свідоме бажання здійснювати духовне наставництво дитини на шляху її здорового розвитку; сформованість сукупності особистісно значущих якостей (відповідальність, працездатність, педагогічний такт, емпатія, урівноваженість тощо), необхідних для реалізації завдань здоров’язбереження учнів у взаємодії з іншими учасниками педагогічного процесу; свідоме ставлення вчителя до свого здоров’я, мотивація ведення здорового способу життя на шляху самоосвіти й саморозвитку;

• змістовно-процесуальний компонент – це сукупність узагальнених психолого-педагогічних знань, які необхідні для здійснення здоров’язберігаючої професійно-педагогічної діяльності та сукупність вмінь (гностичних, прогностичних, комунікативних, організаторських), якість засвоєння яких необхідна для: організації навчання й виховання учнів, що сприяє збереженню й зміцненню здоров’я дітей, інтерпретації та адаптації навчальної інформації до завдань індивідуалізації навчання, складання карти індивідуального розвитку учня, забезпечення високої працездатності і адекватного відновлення сил учнів, чергування періодів концентрації й розслаблення тощо;

• діяльнісно-творчий компонент, що передбачає аналіз, осмислення, самоаналіз виконаної роботи, вимагає критичності мислення, здатності до оцінних суджень, рефлексії й корекції результатів власної діяльності.

Тому, важливим у підготові майбутніх учителів є оволодіння інноваційними методами навчаня, орієнтованими на імпровізацію, пошук, творчість, стимулювання евристичної діяльності, витіснення авторитарних способів пізнання, заснованих на запам’ятовуванні та репродукції. Освоєння цих методів забезпечує підготовку майбутнього вчителя до здоров’язбережувальної діяльності, навчає студентів як діяти, імпровізувати, стати творчими особистостями, виробити творчу установку

Засобами такої моделі підготовки майбутніх вчителів є комплексні проблемні питання і завдання здоров’язбережувальної спрямованості, евристичні ситуації, вправи для відпрацювання комплексних дій, тести, анкети, тренінги; використання різноманітної наочності, зокрема, аудіо- та відеотехніки, сучасних інформаційних носіїв, картотеки міжпредметних зв’язків, комплектів комплексних завдань, проблемних ситуацій валеологічного змісту, навчальних посібників, хрестоматій, оригінальних текстів і творів мистецтва, які сприяють орієнтації на високі зразки поведінкової та світоглядної культури.

Згідно цієї моделі, вчитель повинен надавати перевагу активним методам самоосвіти у рамках здоров’язбереження, а саме: теоретичному аналізу науково-методичної педагогічної літератури; моделюванню структурних компонентів загальної моделі самоосвіти; новітнім технологіям позитивної мотивації до здорового способу життя й культури здоров'я учасників навчально-виховного процесу; емпіричним дослідженням, що передбачають моніторинг стану здоров'я учнів на різних етапах дослідження, спостереження, анкетування, тестування, бесіди з учнями, учителями, батьками, вивчення досвіду викладання валеології в навчально-виховному процесі; медико-психодіагностичному аналізу; аналізу критеріїв ефективності його діяльності.

Під час планування роботи вчитель повинен враховувати наступні вимоги: практична спрямованість, науковість, конкретність, систематичність та системність, новизна, оптимальне поєднання різних сучасних форм i методів роботи, досконале володіння здоров'язберігаючих технологіями.

Сучасні тенденції розвитку системи освіти спрямовані на створення цілісної педагогічної системи, компоненти якої взаємозалежні й спрямовані на високий рівень навчання та виховання молоді. Це потребує використання прогресивних інноваційних технологій, які забезпечують кожній дитині можливість виявити себе як особистість, а кожному вчителю – озброїтись ефективними методами роботи.

Зазначимо, що арсенал форм і засобів, за допомогою яких учитель може вирішувати проблему збереження здоров’я учнів у взаємодії з іншими, включає все розмаїття можливостей його професійної діяльності (див. Додаток Д). Формами такої спільної роботи можуть бути заняття у спортивних секціях, гуртках художньо-практичної спрямованості, проведення лекцій, консультацій для батьків, занять із запобігання згубних звичок, Днів здоров’я, години спілкування, тренінги, «Круглі столи», спільні з батьками заходи, консультаційні пункти, діяльність органів учнівського самоврядування, інтелектуальні та розвивальні ігри, гуртки та клуби за інтересами, конференції, диспути, дискусії, валеологічні уроки, відеолекторії, батьківські збори, моніторинг, просвітницькі акції, КТС, шкільні газети, журнали, газетні колажі.

Засобами ж розв’язання нагальних питань здоров’я у професійно-педагогічній діяльності майбутнього вчителя може бути включення заходів щодо популяризації здорового способу життя, культури здоров'я, оздоровчої діяльності:

• залучення батьків до пропаганди культури здоров'я; організація спільних заходів (олімпіад, змагань) батьків i дітей з фізичної культури, знань з основ здоров'я, особистої гігієни, раціонального харчування тощо;

• організації батьківської освіти з проблем виховання здорової дитини в сім’ї; взаємодія школи i сім’ї у створенні здорового соціокультурного середовища для дітей;

• перетворення навчального закладу на центр культури здоров'я та здорового способу життя в мікрорайоні школи, в місті;

• виступи вчительської, батьківської та дитячої громадськості в місцевій пpeci, на радіо, видання інформаційних листівок, шкільних газет тощо;

• пропаганда здорового способу життя, культури здоров'я в інших загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, інших установах;

• організація учнівських акцій, спрямованих на пропаганду здорового способу життя молоді, профілактику куріння, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, йододефіциту, запобігання насильству;

• організація систематичного інформаційно-діагностичного обстеження учнів.

Якщо вчитель дотримується санітарно-гігієнічних норм, проводить системну фізкультурно-оздоровчу роботу, роботу з батьками з дотримання єдності вимог до здорового способу життя, веде пропаганду здорового способу життя, створює позитивний клімат на уроках, то це все буде сприяти покращенню самопочуття та здоров'я учнів.

Вчителю слід пам’ятати про те, що застосування різноманітних ефективних профілактичних, оздоровчих технологій та діагностичних методик у навчально-виховному процесі і постійне здійснення моніторингу стану здоров’я дітей є своєрідною запорукою створення здоров’язберігаючого середовища, тобто середовища, в якому дитині приємно і безпечно знаходитися, що стимулює її розвиток, забезпечує комфортні умови для формування здоров’я та повноцінного розвитку.

Проведений нами науковий пошук дозволив визначити умови успішності впровадження здоров'язбережувальних технологій , а саме:

• координація зусиль вчителя, що передбачає розробку шкільної програми здоров'язбереження дитини, в якій мають відображатися завдання збереження й зміцнення здоров'я школярів та шляхи їх вирішення;

• цілеспрямована організація системи науково-методичної роботи спрямованої на підвищення власної кваліфікації з проблем збереження й зміцнення здоров'я учнів (участь у педагогічних консиліумах, творчих групах учителів та семінарах здоров’язберігаючої тематики);

• забезпечення науково-методичної та матеріальної бази, яке передбачає чітку організацію діяльності вчителя, вдалий розклад навчальних занять, наявність методичного кабінету з відповідною літературою, видео- й аудіотехнікою, фонотекою, банком даних, які сприяли б обміну досвідом з проблем здоров'язбереження школярів;

• тісна взаємодія працівників закладу (адміністрації, педагогічного, медичного й психологічного персоналу), учнів, батьків школярів, громадськості, спрямована на захист і підтримку здоров'я дітей, стимулювання учнів до вибору здорового способу життя.

Вважаємо, що визначені умови допоможуть вчителеві досягнути очікуваного результату своєї здоров’язбережувальної діяльності, а саме: наявність сформованості в учнів та їхніх батьків позитивної мотивації щодо здорового способу життя, виникнення потреби в активному підвищені якості власного здоров’я, що дозволить у цілому підвищити рівень здоров’я школярів і забезпечить свідоме формування його самим учнем.

При обґрунтуванні педагогічних умов підготовки майбутніх учителів до здоров’язбережувальної діяльності за основу прийнято розуміння цього процесу як прояву індивідуальних можливостей, інтересів і здібностей студентів. Результатом цього є студент, як:

• фізично здорова особистість;

• особистість, що адекватно реагує на різні життєві ситуації;

• особистість з багатим внутрішнім світом та розумінням сенсу життя;

• особистість з міцними соціально-економічними зв’язками;

• особистість, що володіє та вміє виражати свої почуття та емоції;

• особистість з високим розвитком самовідчуття та самореалізації.

Сформульовані в результаті дослідження існуючих науково-педагогічних, філософських і психологічних розробок, означені педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів до впровадженя здоров’язбережувальних технологій не мають свого відтворення у практиці організації навчально-виховного процесу у вищій школі. Відтак, це вимагає від нас аналізу відповідних емпіричних даних, які ми отримали у результаті експериментального етапу дослідження.