Висновки до розділу і
1. Аналіз літературних джерел показав, що за останні роки проблема збереження здоров’я дітей та молоді, їх оздоровлення та профілактика найбільш розповсюджених хвороб є предметом фундаментальних наукових досліджень. Дослідниками обґрунтовано сутність понять «здоров’я» та «здоровий спосіб життя», визначено ряд критеріїв та умов здорового способу життя та його складові, серед яких: здорове харчування, відсутність шкідливих звичок, рухова активність, безпечна поведінка, активний відпочинок, культура спілкування.
Для збереження і зміцнення здоров’я молоді необхідно як розширення уявлень про здоров'я і хвороби, так і вміле використання усіх можливих факторів, що впливають на різні складові здоров’я, оволодіння оздоровчими, загальнозміцнювальними методами і технологіями, формування установки на здоровий спосіб життя.
2. Мета сучасної школи – збереження і підтримання здоровя учнів та усвідомлення ними необхідності ведення здорового способу життя. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки, під якими розуміють всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Мета всіх здоров’язберігаючих освітніх технологій – сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті.
3. Завдання, досягнення яких ставить перед собою вчитель у роботі над формуванням в учнів стійкої мотивації до ведення ними здорового способу життя, можуть бути вирішеними тільки за умови комплексного використання педагогом різних методів та форм здоров’язбережувальної діяльності в освітньому процесі, зокрема: фізкультхвилинок та пауз, ароматерапії, стимулюючої гімнастики, гімнастики для очей, різних видів масажу, психогімнастики, медитаційних вправ, кольоротерапії, арт-терапії, сміхотерапії, казкотерапії, музикотерапії.
Розділ іі. Дослідно-експериментальна робота з підготовки майбутніх учителів до впровадження здоров’язбережувальних технологій.
2.1. Стан готовності вчителя початкової школи до впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі.
Національна доктрина розвитку освіти України, державна програма «Вчитель» поставили завдання трансформації національної системи освіти як головної ланки формування громадян України, забезпечення пріоритетного розвитку людини. Успішне здійснення ідей програм великою мірою залежить від учителя, рівня його професійної компетентності.
З розвитком держави перед педагогічною системою особливо гостро постала проблема вдосконалення роботи педагогічних університетів щодо підготовки майбутніх педагогів, які б мали високий рівень професіоналізму, творчої активності, відповідально ставилися до результатів свого навчання та підготовки до майбутньої професійної діяльності.
Складний етап реформ, непрості економічні умови негативно впливають на статус учителя в суспільстві. Незважаючи на всі існуючі труднощі, школі потрібні педагоги-майстри, які глибоко знають свій предмет, мають добру фундаментальну та психолого-педагогічну підготовку, високу загальну культуру, здатні формувати творчу особистість і можуть привести освіту України до європейського освітнього стандарту.
Реалізація цих завдань багато в чому залежить від формування готовності майбутніх учителів до впровадження сучасних педагогічних технологій. Щоб педагогічні кадри були готові до сучасної професійної діяльності, необхідно на ранніх етапах ознайомлювати майбутніх учителів з особливостями педагогічної діяльності в цілому, із сучасними вимогами до навчально-виховного процесу школи, який постійно розвивається.
Таким чином, одним з пріоритетних напрямів у професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів, ми вважаємо, вдосконалення їх готовності до професійної діяльності в цілому та до впровадження здоров’язбережувальних технологій, зокрема.
Одним із найважливіших завдань якісної освіти є формування готовності педагога до використання здоров’язбережувальних педагогічних технологій. Це зумовлено насамперед існуванням досить чіткої залежності між станом учнівського здоров’я та рівнем підготовленості педагогів із питань його збереження й зміцнення. Ця залежність детермінована якістю професійної підготовки майбутнього педагога до застосування здоров’язбережувальних технологій, що є значущим фактором запобігання негативних впливів педагогічного процесу, розвитку здоров’я учнів через освіту (В. Бобрицька, О. Іонова, Ю. Лук’янова, О. Омельченко, О. Савченко) [1; с. 361].
Забезпечення ефективності формування готовності студентів до використання здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності вимагає уточнення відповідних критеріїв і показників.
Аналіз психолого-педагогічних джерел свідчить про те, що проблема визначення критеріїв і показників сформованості різноманітних складників професійнопедагогічної готовності висвітлюється у працях багатьох дослідників (Є. Бондаревська, С. Гільманов, В. Загвязінський, І. Ісаєв, С. Кульневич, В. Сластьонін та ін.) [1; с.129]. Разом із тим у науковій літературі не розкрито критерії та показники, за якими можна аналізувати ефективність формування готовності майбутніх педагогів до застосування здоров’язбережувальних технологій.
Проведений науковий пошук доводить, що поняття ефективності освітньої діяльності є одним із найменш розроблених у психолого-педагогічній теорії. Унаслідок цьоого різними науковцями використовуються різні критерії та показники ефективності, що зумовлено багатоаспектністю шляхів вирішення цієї проблеми.
У наукових джерелах ефективність діяльності достатньо часто ототожнюється з поняттям продуктивності, що визначається як характеристика діяльності, що відображає співвідношення між корисністю досягнутих за певний проміжок часу результатів і пов’язаними з цим витратами [39; с.223].
Ефективність освіти відповідно до психолого-педагогічної довідникової літератури – це оціночна категорія, що характеризує результати освітньої діяльності за критерієм їх відповідності поставленим цілям [43; с.96].
З урахуванням вище зазначеного, під ефективністю формування готовності студентів до використання здоров’язбережувальних технологій будемо розуміти характеристику, яка відображає співвідношення між метою цього формування та результатами, досягнутими у процесі його здійснення.
Саме у педагогічному університеті, у процесі навчання закладаються основи майбутньої педагогічної техніки, технологічної грамотності та педагогічної майстерності. Така готовність дає можливість молодому педагогові впевнено почувати себе в професійній діяльності, швидше адаптуватися в умовах сучасної школи, успішно розв’язувати складні завдання навчально-виховної роботи, вміти вивчати особистісні якості учнів, визначати оптимальні умови педагогічного впливу, глибоко аналізувати результати своєї діяльності [38; с. 82].
Існуюча система педагогічної підготовки у педагогічному університеті значною мірою спрямована на теоретичне осмислення суті навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. Як показує досвід, не приділяється належної уваги формуванню комплексу професійно значущих якостей особистості, які забезпечують високий рівень професіоналізму майбутніх учителів в конкретних умовах складного сучасного педагогічного процесу. Саме технологічна грамотність та готовність майбутнього педагога є важливою передумовою досягнення досконалості у наступній педагогічній діяльності. У зв’язку з цим, ми повинні обґрунтувати організаційні та психолого-педагогічні умови і засоби формування готовності майбутнього педагога до впровадження сучасних інноваційних педагогічних технологій, зокрема здоров’язбережувальних.
Отже, готовність майбутніх учителів до впровадження сучасних педагогічних технологій на етапі навчання в педагогічному університеті формується краще, якщо реалізується єдність теоретичної та практичної педагогічної підготовки, цілеспрямовано формується емоційно-позитивне ставлення студента до сучасних педагогічних технологій, педагогічної техніки, педагогічної майстерності, технологічних знань, умінь та навичок, практичного втілення; цілеспрямовано формуються професійно значущі якості особистості, що визначають формування даної готовності, а також створюються організаційні та психолого-педагогічні умови, необхідні для її реалізації.
Досліджуючи цю проблему, слід відзначити, що готовність майбутнього вчителя до професійної діяльності – це таке особистісне утворення, що забезпечує внутрішні умови для успішного виконання цієї діяльності. Компонентами готовності особистості до діяльності прийнято вважати ставлення до діяльності або настанову (для ситуаційної готовності), мотиви, знання про предмет і способи діяльності, навики та вміння їхнього практичного використання. Насамперед виділяємо такі компоненти готовності, як мотиваційний, змістовий і операційний [38; с. 81].
Готовність майбутнього вчителя до впровадження здоров’язбережувальних технологій у майбутній професійній діяльності визначається як складно-структуроване утворення, що забезпечує внутрішні умови для успішного формування технологічної грамотності студента педагогічного університету, його сталого професійного зростання. Необхідною і найважливішою передумовою визначення ефективності формування готовності студентів до використання здоров’язбережувальних технологій є обґрунтування відповідних критеріїв і показників сформованості їх професійних якостей.
Науковці майже одностайні у тлумаченні поняття «критерії», яке спираючись на довідникові видання, де критерій (від грец. kriterion – засіб судження, мірило) визначається як: мірило оцінки, думки [8; с.307]; ознака, на підставі якої дається оцінка якого-небудь явища, дії; ознака, взята за основу класифікації [39; с.219]. Поняття «критерій» тісно пов’язане з поняттям «показник», який розуміють як узагальнену характеристику властивостей об’єкта або процесу.
У виділенні й обґрунтуванні критеріїв ефективності підготовки студентів до використання здоров’язбережувальних технологій у їхній майбутній професійній діяльності необхідно виходити з таких базових положень:
критерії ефективності готовності майбутніх педагогів мають бути тісно пов’язані з цілями формування їх готовності до використання здоров’язбережувальних технологій;
критерії мають об’єктивно, повно й адекватно відображати властивості та явища;
сукупність критеріїв повинна відображати як процесуальній, так і результативні аспекти процесу формування готовності студентів до використання здоров’язбережувальних технологій;
критерії як засіб оцінки ефективності мають бути тісно пов’язані та відповідати сутності та структурі готовності до використання здоров’язбережувальних технологій.
Кожен критерій має характеризуватися сукупністю показників, що підлягають спостереженню, а також вимірюванню, яке відображає інтенсивність вияву тієї чи іншої якісної ознаки [39; с. 220].
Виходячи з теоретично обґрунтованої сутності та структури готовності майбутніх вчителів до використання здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності, виділено три основні критерії ефективності цього процесу, що охоплюють виділені та науково обґрунтовані складники готовності майбутнього вчителя до використання здоров’язбережувальних технологій, а саме: мотиваційно-ціннісний, змістовно-процесуальний, діяльнісно-творчий [38; с.82].
Мотиваційно-ціннісний критерій – це сформованість ставлення студента до здоров’я людини як цінності та навчально-пізнавального інтересу до використання здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності. Показники як складники критерію, за яким можна визначити наявність і рівень сформованості певної якості, дозволяє охарактеризувати наявність сформованого:
низький (елементарний) рівень характеризується відсутністю
майбутніх учителів початкової школи мотивів, бажань і інтересів щодо формування у дітей початкових класів навичок здорового способу життя; значними труднощами є нестійка позиція студентів щодо визначення здорового способу життя як життєво важливої цінності;
середній (репродуктивний) рівень характеризується неповним розумінням студентів важливості формування елементів здорового способу життя; недостатньо сформованими є вміння студентів щодо застосування відповідних методів навчання і виховання учнів початкових класів;
високий (творчий) рівень передбачає чітке усвідомлення здорового способу життя як важливої життєвої цінності: раціональної організації навчальної діяльності учнів початкових класів; пошук нових форм і методів формування здорового способу життя в учнів початкових класів.
Змістовно-процесуальний критерій передбачає сформованості знань про основи здоров’язбереження учнів. Рівнями сформованості цього критерію є:
низький (елементарний) рівень характеризується наявністю у студентів поверхневих знань про основи здоров'я та здорового способу життя; значними труднощами у визначенні методів організації навчально- виховної роботи:;
середнії (репродуктивний) рівень характеризується неповним знанням студентів теоретичного матеріалу, недостатньою обізнаністю з методами організації діяльності школярів, можливостями їх використання у навчально-виховному процесі; незначними вміннями з організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
високий (творчий) рівень передбачає чітке формулювання основних понять, визначення дидактичних завдань, раціональної організації навчальної діяльності школярів, творчий підхід до планування навчально-виховного процесу з цього виду діяльності.
Діяльнісно-творчий критерій передбачає сформованість проектувальних та організаторських вмінь на таких рівнях:
низький (елементарний) рівень - характеризується стихійністю визначення майбутніми вчителями дидактичних завдань; під час самостійної роботи не вміє правильно обрати методи роботи з учнями; під час навчального процесу надає перевагу педагогічним ситуаціям, які не вимагають від учнів творчого мислення;
середній (репродуктивний) рівень передбачає визначення дидактичної мети з деякими помилками; сформованість уміння вирішувати прості педагогічні ситуації; уміння самостійно обирати педагогічні ситуації проблемного характеру за зразком; під час навчання учнів обирає оптимальні методи роботи;
високий (творчий) рівень визначається творчим підходом до організації навчальної діяльності учнів; самостійним створенням дидактичних засобів, що оптимізують процес навчання; умінням добирати педагогічні ситуації проблемного характеру; активно використовувати передовий педагогічний досвід.
Для визначення рівня сформованості готовності студентів майбутньої зоров’язбережувальної діяльності, нами було розроблено анкети, за допомогою яких перевірялися рівні готовності за кожною складовою: мотиваційно-цільовою, змістовно-процесуальною та діяльнісно-творчою (див. Додаток Г).
Для обробки результатів анкет, ми застосували формулу, запропоновану С. О. Сисоєвою і Р.Х. Вайноле [179]:
де: k1- коефіцієнт рівня готовності майбутніх учителів у мотиваційно- ціннісній сфері;
Q1- загальна кількість запитань в анкеті;
т1- кількість позитивних відповідей в анкеті;
p1- кількість часткових відповідей в анкеті.
Q1= т1+ n1+ p1
де: n1 - кількість негативних відповідей в анкеті.
Коефіцієнт рівня готовності майбутніх учителів початкової школи до формування в учнів здорового способу життя за мотиваційно-ціннісною складовою знаходиться в межах від 0 до 1. Якщо він знаходиться в інтервалі від 0,67 і 1, то рівень готовності майбутніх учителів є високим; якщо в інтервалі від 0,34 - 0,66 - середній; якщо в інтервалі від 0 до 0,33 - низький.
За нашими розрахунками, рівень сформованості готовності майбутніх учителів до впровадження здоров’язбурежувальних технологій на констатуючому етапі експерименту виявився низьким, і становив 0,32.
Аналіз наведених результатів засвідчив, що далеко не всі студенти правильно розуміють завдання змісту здорового способу життя, не володіють відповідними знаннями, дійовими формами і методами навчання, не усвідомлюють сильних і слабких сторін власної діяльності, а про ефективність формування в учнів здорового способу життя роблять висновки на підставі інтуїтивних оцінок за другорядними ознаками. Всі ці недоліки при підготовці майбутніх учителів, як наслідок, значно знижують ефективність усвідомлення молодшими школярами знань про здоровий спосіб життя.
Усвідомлюючи свій рівень готовності, майбутній вчитель повинен прагнути його підвищити. Саме він має коригувати процес власного розвитку шляхом розроблення та втілення індивідуально прийнятної системи технологічних прийомів. Таким чином, результатом загально-педагогічної підготовки майбутнього вчителя повинна бути його готовність впровадити здоров’язбережувальні технології у майбутню професійну діяльність (див. Рис.2.1).
Готовність майбутнього вчителя до впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес
Компоненти готовності майбутнього вчителя
Мотиваційно- ціннісний
Діяльнісно-творчий
Змістовно-процесуальний
Цільова спрямованість студентів на діяльність з формування в учнів ЗСЖ за допомогою здоров’язбережувальних технологій
Практичні вміння і навички формування в учнів ЗСЖ за допомогою здоров’язбережувальних технологій
Знання теорії і методики формування в учнів ЗСЖ за допомогою здоров’язбе-режувальних технологій
