Зміст

Актуальність теми……………………………………………………………………2

Мета і завдання дослідження………………………………………………………..2

Об’єкт дослідження…………………………………………………………………..3

Предмет дослідження………………………………………………………………...3

Методи дослідження ………………………………………………………………...3

1. Правові підстави патентування підприємницької діяльності…………………..4

2. Поняття торгового патенту, суб’єкти і об’єкти патентування………………….9

3. Порядок придбання торгового патенту та його реквізити…………………….13

4. Види патентів на здійснення підприємницької діяльності, їх вартість та строки дії…………………………………………………………………………….16

5. Порядок використання торгового патенту…………………………………..…22

Висновки…………………………………………………………………………….26

Список використаних джерел……………………………………………………...28

Актуальність теми

Закріплення у статті 42 Конституції України права кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1], встановлює можливість людини і громадянина користуватися цим правом. Але недостатньо мати лише право для того, щоб досягти мети, задля якої воно існує. Для цього необхідна його реалізація, перетворення юридично визначеної та закріпленої міри можливої поведінки в реальну дійсність.

Запровадження в Україні презумптивного оподаткування зумовлено ухиленням від оподаткування окремих суб’єктів підприємницької діяльності шляхом приховування доходів, а також труднощами у здійсненні контролю за такими доходами.

Зокрема, це доходи від провадження торговельної діяльності, під час якої розрахунки між продавцем i покупцем здійснюються готівкою, від надання побутових послуг та послуг грального бізнесу, а також від здійснення торгівлі іноземною валютою. Одним із видів презумптивного оподаткування є придбання торгового патенту, передбачене Податковим кодексом України.

Тема роботи на сьогоднішній день являється досить актуальною. Це і зумовило її вибір.

Метою написання роботи являється вивчення питання патентування окремих видів підприємницької діяльності.

Основними завданнями дослідження є:

. Визначити підстави патентування підприємницької діяльності.

. Характеристика торгового патенту та його основних елементів.

. Визначення порядку придбання торгового патенту та його реквізити.

. Аналіз видів патентів на здійснення підприємницької діяльності.

.Визначити порядок використання торгового патенту згідно чинного законодавства.

Об’єктом є вивчення являється патентування окремих видів підприємницької діяльності.

Предметом в роботі є порядок здійснення патентування окремих видів підприємницької діяльності в Україні.

Для реалізації поставлених в дослідженні задач використовувався системно-функціональний підхід та методи: аналізу і синтезу, порівняльних характеристик, експертних оцінок, табличного та графічного представлення результатів дослідження, абстрагування, групування та інші методи економічної та математичної статистики.

В роботі використані положення законодавчих та нормативно-методичних матеріалів органів влади, статистична і фінансова звітність, матеріали органів податкової служби, наукові праці провідних фахівців та науковців.

Питанням регулювання підприємницької діяльності в Україні, а також проблемам патентування займалося багато видатних вітчизняних вчених, серед яких найбільш відомі як: проф. Щербина В.С., проф. Саніахметовою Н.О., а також авторські колективи: акад. В.К. Мамутова, В.М. Гайворонського і В.П. Жушмана, А.С. Васильєва, О.П. Подцерковного та ін.

1. Правові підстави патентування підприємницької діяльності

У юридичній науковій літературі під реалізацією права в узагальненому вигляді розуміють здійснення можливостей, що надаються законом власнику суб’єктивного права. Реалізувати право означає реально скористатися тією юридичною свободою, що гарантована суб’єкту державою [7, с.101]. Але не слід забувати, що відбувається реалізація права відповідно до вимог закону, й тому шляхом встановлених на законодавчому рівні способів, при дотриманні відповідних умов його реалізації.

Основною та обов’язковою умовою реалізації права на підприємницьку діяльність треба вважати легалізацію підприємницької діяльності суб’єкта. Легалізацію діяльності підприємців відносять до адміністративних заходів, оскільки вона полягає у державній реєстрації, видачі ліцензій, отриманні патентів, сертифікації, стандартизації тощо, тобто у процедурах, які встановлені нормативно, є обов’язковими для підприємця та реалізуються через діяльність державних органів. У правовому аспекті «легалізацію суб’єктів підприємництва» слід розглядати як підтвердження державою законності участі суб’єктів у відносинах у сфері підприємництва [8, C. 87].

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів [10, с. 24-25].

До набрання Податковим кодексом України чинності торгові патенти придбавалися суб’єктами господарювання у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі - Закон про патентування). Закон про патентування втрачає чинність на підставі пункту 2 розділу XIX Кодексу із набранням цим Кодексом чинності, тобто з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього поверненню підлягають придбані у такому порядку торгові патенти, строк дії яких не закінчився на момент набрання Кодексом чинності (1 січня 2011 року), незалежно від перебігу цього строку (чи виданий 4 роки назад, чи - 1 день).

Строк дії торгового патенту визначається законодавством окремо для кожного виду цих патентів.

Торгові патенти видаються органами державної податкової служби України з визначеним, у межах максимально дозволених часових проміжках, який залежить від виду підприємницької діяльності, строком їх дії.

Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами господарської діяльності, а саме юридичними особами або їх структурними (відокремленими) підрозділами (філіями, відділеннями, представництвами) у пунктах продажу товарів - магазинах та інших торгових точках, кіосках, палатках, автомагазинах тощо.

Патентування не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання послуг підприємств і організацій Укоопспілки, військової торгівлі, аптек, які перебувають у державній власності, та торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання у селах, селищах та містах районного підпорядкування, суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності, сплачують податок на промисел і в деяких інших випадках; суб'єктів господарської діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів [8, с. 88-89].

Торговий патент видається суб'єктам господарської діяльності за плату державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або їх структурних (відокремлених) підрозділів.

У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку.

Згідно Податкового Кодексу до суб’єктів господарювання належать юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, та фізичні особи-підприємці, які отримують у встановленому пунктом 267.4 статті 267 цього Кодексу порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

торговельну діяльність у пунктах продажу товарів;

діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

торгівлю валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Згідно п.2 ч.1 ст. 267 ПКУ не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб’єкти господарювання:

а) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

б) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

г) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці, продукції власного бджільництва;

ґ) фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

д) суб’єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством ;

е) суб’єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва;

є) суб’єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів;

ж) суб’єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі;

з) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах.

Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб’єкти господарювання, які провадять комп’ютерні та відеоігри [3].

Спеціальне правове регулювання патентування має здійснюватися відповідно до:

ст. 42 Конституції України, якою закріплено право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом;

ст. 6 Господарського Кодексу України, якою визначено загальні принципи господарювання [2].

Державна податкова служба України затвердила Порядок вiд 28.02.2011 № 109 "Про затвердження форм та Порядку заповнення торгових патентів, форми Заявки на придбання торгового патенту". Вказаним наказом затверджується форма торгового патенту та бланк заяви на придбання торгового патенту [6].

Постанова КМУ від 29 грудня 2010 р. N 1258 “Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент”, згідно з цією постановою затверджується перелік платних побутових послуг, для яких необхідно суб'єкту торгівельної діяльності придбати торговий патент [5]

Отже, до 2011 року, особливості придбання та користування торговими патентами визначалися Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 №98/96-ВР. До вступу в силу Податкового кодексу, плата за торговий патент відносилася до загальнодержавних податків та зборів. Їй на заміну прийшов збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який став місцевим збором. Платники збору отримують все той же торговий патент.

Розмір ставки збору визначають органи місцевого самоврядування. Якщо говорити дуже загально, то сплачувати збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності має кожний суб’єкт господарювання, що здійснює торгівлю або надання послуг за готівку. Види торгових патентів, порядок їх придбання та користування ними, порядок та строки сплати збору прописано у статті 267 Податкового кодексу України.