37. Суржик і шляхи його подолання

Суржик – це штучно змішана, нечиста мова.

Суржик охоплює всі мовні рівні. Особливо потерпає від нього усне українське мовлення, а отже вимова слів. На фонетичному рівні слова суржика відрізняються від автентичних українських своїм звучанням, запозиченим наголосом. Вони порушують закони словотворчості, мають російські граматичні форми.

Для подолання цієї проблеми важливо насамперед налаштувати себе психологічно, тобто відчути внутрішню потребу розмовляти, писати рідною мовою. Тоді процес внутрішнього мислення здійснюватиметься теж рідною мовою і не прориватимуться небажані кальки. Наступний етап вирішення проблеми мовного суржику - мовна самоосвіта. Якщо ми матимемо гарну мовно-стилістичну підготовку, то не будемо плутати слова з обох споріднених мов, не змішуватимемо граматичні вимоги однієї мови з іншою, не тягтимемо бездумно в рідну мову слова, що суперечать традиціям нашої класичної літератури чи живої народної мови. Інакше суржик процвітатиме й надалі як ознака некультурності нації. Важливо осягти методологію цих тлумачень і вдумливо застосовувати її в практиці.

38. Основні частини риторики. Мистецтво аргументації

Риторика — теорія ораторського мистецтва, науки красномовства, мистецтво презентації.

Закони риторики:

1) Концептуальний – формується здатність всебічно аналізувати об’єкт дослідження та вибудовувати систему знань про нього.

2) Закон моделювання аудиторії – формує вміння вивчати в системі з групи ознак: соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні, що визначає портрет аудиторії.

3) Стратегічний – формує вміння розробляти програму діяльності на основі розробленої концепції.

4) Тактичний – формує вміння працювати з фактами і аргументами, активізує співрозмовника.

5) Мовленнєвий – формує уміння володіти мовленням.

6) Закон ефективної комунікації – формує уміння встановлювати контакт із аудиторією.

7) Системно-аналітичний закон – формує в людині уміння робити висновки з помилок, використовувати набутий досвід.

Розділи риторики:

1) Інвенція (винайдення думок) – пошук аргументації.

2) Диспозиція (розташування думок) – композиція промови, розташування аргументів.

3) Елокуція – винайдення найкращого способу висловлення, пошук переконливих мовних формул.

4) Меморія (запам’ятовування) – способи запам’ятовування промови.

5) Акція – виголошення промови.

Аргументація у широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доведення.

Доведення – сукупність логічних засобів обґрунтування істинності будь-якого судження за допомоги інших істинних і пов’язаних з ним суджень. Структура доведення складається з тези, аргументів, демонстрації.

Теза – це судження, істинність якого потребує доведення.

Аргумент – доказ істинності судження, ті істинні судження, якими послуговуються під час доведення тези.

Демонстрація – показування на прикладі істинності тези, засіб логічного зв’язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини.