
- •2. Генезис философии. Общее представление о философских категориях. Их связь с практикой
- •3.Предмет, структура і функції філософії
- •6. Три головні питання філософії по і. Канту. Їх зв'язок з питаннями про співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє противоріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •44 . Принцип єдності історичного і логічного . Історизм абстрактний і історизм конкретний .
- •53. Категорії цілого і частини
- •54. Категорія причина і наслідок
- •55. Категорії загального, особливого і одиничного.
- •56. Категорії заперечення. Різні види заперечення, їх співвідношення.
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення.
- •58. Закон взаимоперехода кількісних і якісних змін і його співвідношення з іншими законами діалектики.
- •59. Закон єдності і боротьби протилежностей і його співвідношення з іншими законами діалектики.
- •60. Закон заперечення заперечення і його співвідношення з іншими законами діалектики.
- •61. Предмет соціальної філософії. Місце соціальної філософії в структурі філософії.
- •63. Суспільство як об'єкт філософського пізнання. Соціальна форма руху, її відмінність від процесів живої і неживої природи.
- •64. Діяльність як специфічний спосіб існування реального. Аналіз суспільно-історичної практики, її матеріальних і духовних аспектів.
- •65. Людина як суб'єкт предметно-практичної діяльності. Роль праці в процесі антропосоціогенезу.
- •67. Людина як цілісне утворення. Діалектика біологічного і соціального в людині.
- •68. Співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість".
- •69. Гуманізм як явище і як філософське поняття.
- •70. Поняття суспільно-економічної формації як структурно-змістовний аспект людської дійсності.
- •71. "Цивілізація" як категорія соціальної філософії.
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності.
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості.
- •76. Буденно-практичне і ідеолого-теоретичне свідомість.
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. З взаємозв'язок і взаємовплив.
- •79. Політична свідомість, його місце в духовному жіні суспільства.
- •80. Правосвідомість. Його роль в житті суспільства, у розвитку демократії, формуванні людини.
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика.
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства.
- •84.Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її понімаенія. Волюнтаризм і фаталізм.
- •86. Свобода людини і поняття відчуження.
- •87. Загальні та особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів.
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості.
- •89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення.
- •90. Соціально-філософський зміст понять біосфери і ноосфери.
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояви основної проблеми філософії.
- •92.Четире розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу та синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя.
- •93. Зв'язок категорії щастя з категоріями істини і свободи.
41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
Основні методи пізнання :
Емпіричний теоретичний
( ґрунтується на чуттєвому ЯК?) (орієнтується на пізнання сутності
Чому саме об’єкт існує?
Кінцевий рівень пізнання – факт. Кінцевий рівень пізнання - теорія
Спостереження 1. аналіз і синтез
Експеримент 2. дедукція і індукція
3. Моделювання 3. метод аналогії
4. Метод сходж. від абстр. До конкр. Спостереження – це методи спрямованого відображення рис, хар-к предмета, метод, який дозволяє скласти певне уявлення про явище, що спостерігається. При цьому спостереження передбачає процедуру закріплення спостереженого. Експеримент – метод активного впливу на предмет через створення штучних умов, необхідних для виявлення раніше невідомих властивостей предмета. Експериментатор свідомо змінює хід природних процесів. Експеримент – більш ефективний метод пізнання ніж просте спостереження. Найважливішою його властивістю є можливість вивчення реального об’єкта в широкому діапазоні умов за такими змінами численних обставин, хар-к, що у природних умовах можуть і не виникати. У процесі експерименту часто вдаються до того або іншого замінника реального об’єкта. Такий експеримент називається модельним експериментом. Модель – будь-яка форма матеріальної об’єктивації, упредметнення реального образу об’єкта. (н.д. макет будівлі перед його побудовою) Метод моделювання – це метод замінника реального суб’єкта. Застосування моделей – це одне з відмітних властивостей свідомої, цілеспрямованої діяльності людини, властивість, що відрізняє людську діяльність від інстинктивної діяльності тварини.
42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання Аналіз – розкладання цілого складного явища на його складові, більш прості елементарні частини і виділення окремих сторін, властивостей, зв’язків. Проте аналіз не є кінцевою метою наукового дослідження. Ця мета досягається таким методом дослідження, який полягає у поєднанні, відтворенні зв’язків окремих елементів, сторін, компонентів складного явища і тим самим у осяганні цілого в його єдності його компонентів. Аналітичний метод – інструмент пильного дослідження особливостей і специфіки внутрішньо-системної взаємодії, і він неодмінно містить у собі результати абстрагування, спрощення, формалізації. Просто все це не самоціль, сутнісне завдання аналітичного методу полягає тому, що він спрямований на виявлення внутрішніх тенденцій і можливостей розвитку об’єкта. Синтез – навпаки з’єднання компонентів складного явища. Синтетичні знання – знання, що розширює попередній досвід, конструює щось нове. Відмітною власт. Синтезу є те, що цей метод реалізує себе виходячи за рамки наявної основи(н.д. людина, аналізуючи пересування риб дельфінів у воді застосовувала отримані висновки для створення спочатку примітивних човнів, потім вітрильників, пароплавів і теплоходів) 43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання Індукція може бути визначена, як метод переходу від знання окремих фактів до знання загального.(аналіз фактів) Дедукція – метод переходу від знання загальних закономірностей до окремого його прояву.(аналіз понять).Зміст індукції полягає в тому що, за підставою кількох окремих випадків, де відоме явище спостерігається, роблять висновок, що це явище повинно відбуватися в усіх подібних випадках. Перелічування окремих фактів практично ніколи не може бути завершено і ми не впевнені, що будь-який виявлений новий факт не буде заперечувати усі попередні(н.д умовивід „усі лебеді білі” виявився хибним, після відкриття Австралії і виявлення там чорних лебедів) Наука повинна користуватися як індукцією, так і дедукцією. Дедуктивний хід мислення постійно переривається індуктивним, а індуктивне розглядання не достатнє для здійснення дедукції ланку. Діалектика індукції і дедукції є дуже важливим моментом процесу руху думки від незнання до знання.