88. Критерії прогресу суспільства і особистості.

 Під прогресом розуміється напрямок розвитку, для якого характерно поступальний рух суспільства від нижчих і простих форм громадської організації до більш високим і складним. Подання про розвиток суспільства як прогресивному процесі з'явилося ще в давнину, але остаточно оформилося в працях французьких просвітителів (А. Тюрго, М. Кондорсе та ін) - Критерій прогресу вони бачили у розвитку людського розуму, у поширенні просвітництва.

 Деякі мислителі відкидають ідею прогресу в суспільному розвитку, розглядаючи історію як циклічний круговорот з низкою підйомів і спадів (Дж. Віко).

   Очевидно, що прогресивний розвиток суспільства не виключає зворотних рухів, регресу, цивілізаційних тупиків і навіть зривів. Та й сам розвиток людства навряд чи має однозначно прямолінійний характер, в ньому можливі і прискорені ривки вперед, і відкати тому. Більше того, прогрес в одній сфері суспільних відносин може супроводжуватися і навіть бути причиною регресу в іншій. Розвиток знарядь праці, технічна і технологічна революції - яскраве свідчення економічного прогресу, але вони поставили світ на грань екологічної катастрофи, виснажили природні ресурси Землі.

У цьому зв'язку актуальним є питання про критерії прогресу. Згоди серед учених немає і тут. Французькі просвітителі бачили критерій у розвитку розуму, в ступені розумності суспільного устрою. Ряд мислителів (наприклад, А. Сен-Симон) оцінювали рух вперед станом суспільної моральності. Г. Гегель пов'язував прогрес зі ступенем свідомості волі. Марксизм також запропонував універсальний критерій прогресу - розвиток продуктивних сил. Бачачи сутність руху вперед у все більшій підпорядкуванні сил природи людині, К. Маркс зводив суспільний розвиток до прогресу у виробничій сфері. Прогресивними він вважав лише ті соціальні відносини, які відповідали рівню продуктивних сил, відкривали простір для розвитку людини (як головної продуктивної сили). Застосовність подібного критерію оскаржується в сучасному гро-вознаніі. Стан економічного базису не визначає характер розвитку всіх інших сфер життя суспільства. Метою, а не засобом будь-якого суспільного прогресу є створення умов для всебічного і гармонійного розвитку людини.

     Отже, критерієм прогресу повинна бути міра свободи, яку суспільство в змозі надати особистості для максимального розкриття її потенційних можливостей. Ступінь прогресивності того чи іншого суспільного ладу потрібно оцінювати по створеним в ньому умовами для задоволення всіх потреб особистості, для вільного розвитку людини (або, як кажуть, за ступенем людяності суспільного устрою).

89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення.

Під глобальними проблемами людства розуміється комплекс найгостріших соціоприродних протиріч, які зачіпають світ у цілому, а разом з ним і окремі регіони і країни. Глобальні проблеми слід відрізняти від регіональних, локальних і приватних.

Глобальними є ті проблеми, які носять загальнолюдський характер. Вони зачіпають інтереси кожного народу і кожної людини окремо, рішення їх можливо тільки спільними зусиллями; від того, в якому напрямку буде здійснено (або не здійснено) їх рішення, залежать долі всього людства. Нарешті, ці проблеми втілюють у собі нерозривність соціальних і природних сторін життя.

Перша група глобальних проблем - інтерсоціальние проблеми. Встановлення миру між державами стає нагальним завданням сучасності. Не менш важливою проблемою є створення нового міжнародного економічного порядку. Усунення нерівномірності економічного розвитку, подолання міжнародної дестабілізації - це одночасно і рішення проблеми здоров'я людей, вирішення проблеми якості освоєння природних ресурсів. Збереження миру в ядерну епоху є перша умова виживання людства. Зупинка гонки озброєнь - це одночасно запобігання забруднення навколишнього середовища у планетарному масштабі. Як бачимо, інтерсоціальние проблеми невіддільні від проблеми взаємодії суспільства і природи.

Друга група глобальних проблем включає проблеми, які виникають в результаті безпосередньої взаємодії природи і суспільства. До них відносяться проблеми природних ресурсів (забезпечення паливом, енергією, сировиною, водою); освоєння Світового океану і космосу.

Третя група глобальних проблем - це проблеми, пов'язані е взаємодією людини і суспільства (проблеми народонаселення, охорони здоров'я, освіти). В даному випадку проблема природи і суспільства - це проблема біологічних основ життя людини, опосередкованих соціальними умовами. Так, наприклад, за даними статистики, освіта - це фактор, що сприяє продовженню терміну людського життя в середньому на 10 років.

У 1968 році невелика група вчених на чолі з А. Печчеї організувала так званий Римський клуб, міжнародну неурядову організацію, мета якої - розуміння проблем сучасного світу в їх сукупності, рекомендації урядам, ознайомлення світової громадськості з глобальними проблемами. Глобальні проблеми зчепилися між собою, як щупальця величезної спрута, обплутаний всю планету. Вже не можна відокремити економіку від екології, психологічні проблеми від політичних. Необхідно зовсім нове, планетарне мислення, здатне вловити зв'язок між соціальною несправедливістю і інфляцією, неписьменністю і голодом, психічними розладами і соціальною нестабільністю, енергетичною кризою і демографічними проблемами.

9. Антропосоціогенезу - двоєдиний процес становлення людини (антропогенез) і становлення суспільства (соціогенез).

Антропосоціогенезу - це перехід від біологічної форми руху матерії до соціально організованої, його зміст - виникнення і становлення соціальних закономірностей, перебудова і зміна рушійних сил розвитку, що визначали напрям еволюції.

10. Натуралізм (від лат. Naturalis - створений природою) - прихильність не до усього життя, що не до дійсності взагалі, а переважно до її найбільш стихійним, нижчим проявам, до тієї сторони людської природи, яка ріднить нас з тваринами