87.Перехід України до мирного будівництва в повоєнний період. Наслідки війни для економіки України.

На визволених від фашистських загарбників територіях швидко розгорталося мирне будівництво. Однак фінансів не вистачало. Визволеним територіям, в т.ч. й Україні, не виділялося в достатній кількості необхідного обладнання, транспорту. Повернення назад вивезеного на Схід обладнання було визнано недоцільним, економічно нераціональним. Так Україна стала пограбованою з обох боків. У таких умовах проводилася відбудова народного господарства республіки. Незважаючи на труднощі, на кінець війни було відновлено роботу 1/3 підприємств України, що працювали в довоєнний період. Вони давали чверть довоєнної продукції. Відбудовувалось сільське господарство. Протягом 1943-1945 рр. українські селяни виростили і здали державі 825 млн. пудів хліба. Ще  майже стільки ж вилучила влада звичними здирницькими методами.

У повоєнний період на підприємствах було відновлено відповідний до мирних умов режим праці. На виробництво повернулося близько 2,2 млн. демобілізованих радянських воїнів. На 1946-1950 рр. був прийнятий 4-й п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР. Обсяг капіталовкладень у народне господарство України становив 65,1 млрд. крб.. Ці кошти направлялися головним чином на відбудову і дальше піднесення важкої індустрії, залізничного транспорту. Успіх відбудови залежав від розв'язання проблеми робочої сили. При загальному скороченні на третину чисельності населення республіки значно зменшилася кількість працездатних. Погіршився якісний склад робітників. Щоб виправити становище, у перші повоєнні роки широко проводилися трудові мобілізації робочої сили, головним чином з сільської місцевості. Крім того, багато молодих робітників підготовлено для різних галузей промисловості через систему ремісничих училищ і шкіл фабрично-заводського навчання, а також безпосередньо на виробництві.

За роки Другої світової війни в Україні було зруйнова¬но і спалено (повністю або частково) 714 міст і поселень мі¬ського типу, понад 28 тис. сіл, виведено з ладу більше 16 тис. підприємств, перетворено на руїни 200 тис. промислово-ви¬робничих споруд, 40 % житлових будинків, залишено без житла майже 10 млн осіб, зруйновано 9 магістральних залізниць, 5600 залізничних мостів, 50 тис. км шосейних доріг, 132 про¬мислові господарства, 30 тис. колгоспів і радгоспів, 1500 МТС, вивезено в Німеччину 56 тис. тракторів, 24 тис. комбайнів, 7,6 млн голів великої рогатої худоби, 9,3 млн свиней, 7,3 млн овець і кіз, 3 млн коней. У республіці на руїни було перетво¬рено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл, 16,15 тис. промислових підприємств. В Україні залишили¬ся неушкодженими лише 19% довоєнної кількості про¬мислових підприємств, тоді як в Італії тільки 20% було зруйновано. Значно меншими, ніж у нашій республіці, бу¬ли руйнації промислового потенціалу і в інших країнах За¬ходу. Якщо промислове виробництво в Україні 1945 р. ста¬новило лише 26% довоєнного рівня, то в Італії — 30%, у Франції — 38%, а рівень англійської промислової продук¬ції вже в 1946 р. досяг 90% від рівня 1937 р. Можна ще наводити факти, які переконливо свідчать, що українська промисловість та інші галузі народного господар¬ства в абсолютних величинах і відносно рівня розвитку ще ніколи не зазнавали таких масштабних втрат, як у період Дру¬гої світової війни. Промисловий потенціал України знизився у 5,3 раза порівняно з довоєнним 1940 р. Тягар цих господар¬ських руйнувань і пограбувань підсилювався тим, що Україна не була суб'єктом двобою нацистського і більшовицького імпе¬ріалістів на її теренах. Значною мірою це є наслідком того, що український народ не мав власної держави. Адже протилежне, по-перше, виключило б сам факт війни двох імперіалістів; по-друге, стало б надійним захистом перед чужинецькими експе¬риментами і руйнаціями на українській землі. З усіх втрат, що їх зазнала Україна в період Другої світової війни, найбільшими були людські жертви, які склали 8,5 млн осіб. Незважаючи на те, що Україна не була суб'єктом війни і нікому не загрожувала, вона втратила найбільше людей, по¬рівняно з іншими країнами, зокрема, з країнами-винуватиця-ми війни. Цей факт ніколи не повинен забувати український народ. Адже людські втрати були настільки великими для України через те, що вона не була самостійною державою. Саме тому українців нищили окупанти всіх мастей та всіх політич¬них кольорів.