- •1.Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території україни
- •2. Найдавніші народи та культури на території України
- •3. Початки державної Організації східних слов'ян.
- •4. Політичній розвиток суспільства організація в Київської Русі
- •5. Антична колонізація північного причорномор'я.
- •6. Соціально-економічний розвиток київської русі в х- першій половині хіі
- •7.Прийняття християнства та його вплив на розвиток України-Русі.
- •9.Територіальне оформлення Київської держави за князя Володимира Великого.
- •10. Політичний устрій та суспільна організація Киівської Русі, роль в державному управлінні великого князя, боярської ради та віче.
- •11. Київська держава за правління ярослава мудрого. Правда Ярослава
- •12. Політичний устрій Київської Русі
- •13. Причини роздробленості Київської Русі. Феодальні усобиці.
- •14. Галицько-волинське князівство та її роль в історії українського народу
- •1). Утворення,становлення та князювання Романа Мстиславича (1199—1205 pp.).
- •V. Поступовий занепад (1323—1340 pp.).
- •15. Внутрішня та зовнішня політика Гальцько_Волинського князівства. Данило Галицький
- •16.Бородьба Русі проти монголо-татарської навали та іі світове значення.
- •17. Князь Данило Ромнович Галицький- видатний державний і політичний діяч.
- •18. Українські землі в складі Великого Князівства Литовського
- •42 Революційні події 1848-1849 рр в австрійській імперії та її наслідки для західноукраїнських земель
- •47. Кирило мефодіївське братство. Його програмні документи та діяльність
- •48. Особливості розвитку капіталізму в україні в другій половині 19 ст
- •49. Реформи 60-70 рр 19 ст в росії та їх социально-економічні та політичні наслідки для українських земель
- •50 Українські землі в першій половині 19 століття
- •51 Суспільно політичнеу життя в україні кінця 19 початок 20 ст.Виникнення українських політичних пртій та їх діяльність.
- •53 Аграрна політика п.А.Столипіна її політичні і економічні наслідки в україні
- •54 Причини і характер першої світової війни. Україна в планах воюючих держав
- •56. Україна в роки першої світової війни
- •61 Зовнішня політика української народної республики 1917-1918 р
- •59 Українські січові стрільці, їх роль в национально визвольній боротьбі українського народу
- •58 Утворення української центральної ради її діяльність та социальна база
- •57 Лютнева буржуазно-демократична революція в росії і піднесення национально визвольного руху в україні.
- •1893 Р. У львівському часописі
- •54 Причини і характер першої світової війни. Україна в планах воюючих держав
- •85. Економічний розвиток Західноукраїнських земель у 20 - 30 роки хх ст.
- •86. Національно-визвольний рух в західноукраїнських землях в 20-30 роки 20 століття. Заснування оун, її мета завдання практична діяльність.
- •87.Перехід України до мирного будівництва в повоєнний період. Наслідки війни для економіки України.
- •88. Посилення тоталітарного режиму в повоєнній Україні. Ідеологічний наслідок Сталінізму.
- •89. Десталінізація суспільного життя. М.Хрущов. Парадокси“відлиги”
- •90. Українська рср на міжнародній арені в повоєнний час.
- •91. М. Горбачов і політика перебудови, її наслідки для України.
- •92.Західноукраїнські землі в повоєнні роки. 50-60рр. 20ст.
- •93. Наростаня кризових явищ в соціально-економічному розвитку України в 70-80ті рр. 20ст.
- •94.Міжнародна діяльність України в сучасних умовах.
- •95. Суспільно-політичне й культурне життя в Україні періоду застою 70-80ті рр.
- •96. Формування багатопартійності в незалежній Україні.
- •97. Президентська кампанія 1999р : підсумки та висновки.
- •98.Розпад срср і утворення снд 1991р.
- •105.Політичний курс на перебудову радянського суспільства і початок здійснення його в Україні в др.. Пол.. 80-х років.
13. Причини роздробленості Київської Русі. Феодальні усобиці.
Добу від середини XII до середини XIII ст. в історії Київської Русі дослідники називають добою роздробленості. Йдеться не про суцільну смугу міжкнязівських усобиць: хоч їх і справді не бракувало, проте траплялися вони і в попередні часи. Та якщо раніше Руська держава, переживши чвари й розбрат, лишалася централізованою монархією, то від середини XII ст. нею почало керувати об'єднання найсильніших князів — правителів удільних князівств. Узаконена Любецьким з'їздом отчинна система розвинулась настільки, що удільні князі дедалі більше почувалися у своїх володіннях незалежними господарями. Власне, у зміцненні самостійності удільних князівств і полягає сутність роздробленості.
Сучасні історики роздробленість витлумачують не як розпад держави, як зміну її устрою та форми правління. Устрій Київської Русі часів роздробленості можна порівняти з сучасними федераціями — державами, що складаються з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність. Форму правління, властиву Київській Русі часів роздробленості, називають колективним сюзеренітетом: замість одного великого князя владу здійснює об'єднання найважливіших князів.
Причини роздробленості Київської Русі. Історики по-різному пояснюють причини роздробленості Київської Русі. Називають з-поміж них і великі розміри території держави та їх різний етнічний склад, і князівські усобиці, відсутність сталого порядку столонаслідування, напади степових кочовиків і занепад торговельного шляху «з варяг у греки».
Головною ж причиною більшість дослідників вважає розвиток феодального землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми. Удільні князі не були зацікавлені у сильній владі великого київського князя. Більше того, вони прагнули для себе таких само повноважень. Недарма в XII ст. титул «великий князь» поряд з київським мали чернігівський, володимирівський та деякі інші князі. Володарі удільних князівств провадили власну внутрішню політику, на свій розсуд вирішували питання війни та миру, укладали угоди з сусідами. Таких удільних князівств на середину XII ст. було близько 15, з яких 5 сформувалися на українських теренах: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське й Галицьке.
Порівняння меж удільних земель із територіями племінних об'єднань східнослов'янських племен, що складалися впродовж доби розселення (V—VII ст.), наштовхнуло вчених на думку, що у роздробленості Київської Русі багато важив різний етнічний склад її територій. Пригальмовані на якийсь час сильною централізованою владою процеси визрівання трьох східнослов'янських народів — українців, білорусів і росіян — пожвавилися, тілько-но та влада ослабла і коли склалися сприятливі умови в господарському житті. На слушність цієї думки вказує той факт, що одними з перших перестали коритися Києву Полоцьке князівство (Білорусь), Новгород та Володимиро-Суздальська земля (на російських теренах).
Та, попри незворотність розпаду і зростаючу самостійність земель-князівств, Київська Русь до середини XIII ст. була єдиною державою — з єдиною територією, спільними законами і єдиною церквою. Київ лишався, хоча дедалі більшою мірою формально, стольним містом, і за право покняжити в ньому змагалися руські князі з різних князівств. Як і за часів Мономаха, князі (коли частіше, коли рідше) збиралися на з'їзди, де й намагалися розв'язати суперечливі проблеми — головним чином, пов'язані з організацією спільних походів проти половців. Кожен удільний князь, тілько-но здобував київський стіл, намагався скористатися своїм становищем для посилення великокнязівської влади й відновлення централізації держави.