1)Рухи літосфери,

2)Магматизм

3)Метаморфізм.

Рухи літосфери - це переміщення шарів гірських порід, що викликають зміни рельєфу планети. Літосфера не суцільна оболонка, а розбита надглибинними роз­ломами на величезні блоки - літосферні плити. Вони дуже повільно ковзають по в'язкому шарові мантії - астеносфері зі швидкістю 1-6 см за рік.

Літосферні плити можуть рухатися одна щодо одної в різних напрямах: вертикаль­но та горизонтально. Ці рухи можна визначити лише за допомогою точних приладів. А оку людини вони не помітні. Тому такі рухи називаються повільними віковими. їхні наслідки помітні лише через великий проміжок часу - сотні років. Було помічено, що окремі частини суходолу можуть повільно опускатися чи підніматися, як крижини, що коливаються на воді. Це є проявом вертикальних рухів літосфери. Свідченням цих рухів в Україні є залишки давньогрецького міста Херсонеса в Криму. Внаслідок опускання земної поверхні нині вони наполовину затоплені водами Чорного моря. На березі Скандинавського півострова на висоті 200 м над рівнем моря зберегли­ся кільця, до яких вікінги прив'язували свої човни ще тисячу років тому. Це свідчить про повільне підняття території. Італійське місто Венеція страждає від наступу моря внаслідок опускання берега. Напрям вікових вертикальних рухів людина враховує при проведені будівельних робіт на морських узбережжях.

Нині зібрано багато доказів існування й горизонтальних рухів літосфери. Це до­зволило по-новому розглядати походження сучасних материків і океанів. Припуска­ють, що

200 млн років тому існував єдиний материк Пангея, який згодом, внаслідок розколів та горизонтальних рухів літосфери, розділився на два:

1)північний Лавразію.

2)південний Гондвану

А ті, відповідно, - на сучасні шість материків, між якими ви­никли теперішні океани. Літосферні плити продовжують рухатися горизонтально й нині.

А)Якщо плити рухаються назустріч одна одній, то при їх зіткненні краї мнуть­ся в складки і утворюють гори. Так виникли Карпати, Кримські гори, Гімалаї, Анди, Кордильєри.

Такі вікові горизонтальні рухи літосферних плит називають складкоутворюючими.

Б)Якщо плити розсуваються, виникають вулканічні гори, складені на­шаруваннями лави.

Розривні рухи літосфери = іноді внутрішні процеси виявляють свою силу в раптових катастрофічних руй­нуваннях. Так відбуваються, які виникають зненацька і часто мають катастрофічні наслідки.

Глибокі тріщини розколюють земну поверхню. Внаслідок підземних поштовхів руйнуються будинки в містах і селах, під уламками яких гинуть тисячі людей. І все це відбувається за лічені секунди. Такі явища називають землетрусами і відносять до розривних рухів літосфери.

Причинами землетрусів є раптові розриви та зміщення пластів у глибинах земної кори і навіть у верхніх шарах мантії, які передаються на великі відстані і викликають струси земної кори. Енергія, що звільнюється внаслідок цих зміщень, дорівнює за потужністю вибуху кількох десятків ядерних бомб. Вона поширюється сейсмічними хвилями (від грецького слова «сейсмос» - землетрус) від вогнища землетрусу (гіпоцентру) до поверхні Землі, як хвиля від кинутого у воду каменя.

Епіцентр зем­лет русу = місце на поверхні Землі, що міститься над вогнищем. Руйнування тут найбільші.

Чим далі від нього, тим сила землетрусу слабшає. Сила землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера від 1 до 12.

Щороку на нашій планеті прилади реєструють у середньому 300 тис. землетрусів. Приблизно кожні п'ять хвилин відбуваються відчутні землетруси. А раз в 3-4 дні тра­пляються руйнівні.

Землетруси найчастіше зароджуються в зоні зіткнення літосферних плит. Тому вони приурочені переважно до трьох великих сейсмічних поясів Землі: