1)Дефляція

2)Коразія.

1)Дефляція полягає у видуванні пухких гірських порід. У результаті цього виника­ють ніші видування, здіймаються пилові та чорні бурі, які руйнують поверхневий шар земної кори та ґрунту. Для запобігання цим негативним явищам закріплюють ґрунти рослинністю, облаштовують ґрунтозахисні лісосмуги, поливають поверхні, обробля­ють її деякими хімічними реагентами.

2)Коразія - обточування та шліфування твердих порід дрібними піщинками під час їх тертя по поверхні. При цьому в деяких районах Землі виникають фігурні скелі - химерні витвори, які нагадують то фігуру людини, то тварину, то казкові палаци. Більшість з них охороняються законом як пам'ятки природи.

Внаслідок акумулятивної роботи вітру - накопичення величезних мас піску в пу­стелях - утворюються великі горби серпоподібної форми - бархани. Схил бархана, повернутий до вітру (навітрений), пологий. По ньому вітер підіймає піщинки на вер­шину і скочує їх вниз по стрімкому підвітряному схилу. Так, бархан пересувається зі швидкістю до кількох сот метрів на рік (мал. 46). Висота цих горбів досягає 200-500 м.

Якщо бархани трапляються тільки в пустелях, то дюни виникають і в інших природних зонах на піщаних берегах морів, озер, річок. Багато дюн на узбережжі Балтійського моря. Дюни мають таку саму форму, як і бархани. І пересуваються вони

Мал. 46. Схема переміщення бархана

так само, як і бархани. Проте дюни значно менші (від 5 до 100 м) і переміщуються значно повільніше (до 10 м за рік).

Бархани та дюни, пересуваючись, можуть завдавати великої шкоди. Вони засипа­ють дороги, сади, поля, житло людей. Щоб припинити їхній рух, необхідно на пологих схилах садити дерева чи чагарники. За цих умов вітер не зможе переносити піщинки через вершину.

Робота льодовиків

Льодовики постійно рухаються під дією сили тяжіння, пластичності льоду. Вони, як і всі зовнішні сили Землі, руйнують, переносять і відкладають гірську породу. Ми живемо в час відступання льодовиків, коли вони займають лише 11 % поверхні сухо­долу. Але в льодовикові епохи четвертинного періоду давні льодовики кілька разів наступали на північну півкулю, залишивши після себе сліди діяльності. В епоху макси­мального Дніпровського зледеніння було вкрито потужним шаром криги, товщиною понад 2 км, 65 % площі Європи, в тому числі й частина території України. Сучасні та давні льодовики виконують однакові види геологічної роботи.

Руйнівно робота льодовиків починається в горах під час їхнього руху вниз схи­лами або загальним нахилом поверхні.

Льодовикова екзарація = льодовик ніби виорює верхній пухкий шар земної поверхні, згладжує і шліфує породи, вирівнює рельєф. Пухкі породи льодовик переносить з собою, а тверді лише обточує, відшліфовує до блиску.

Баранячі лоби та кучеряві скелі = утворюються у місцях сповзання давніх та сучасних льодовиків. Вони являють собою останці скель, оброблені льодовиком, з великою кількістю подряпин, залише­них гострими краями порід, які переносив з собою льодовий язик.

Троги = льодовик рухається руслом річки, утворюються - широкі коритоподібні річкові долини.

Морена = льодовикові відклади = рухаючись, льодовик переміщує величезну кількість уламків гірських порід - ва­луни, гальку, гравій, пісок. Під час пересування по поверхні гострі краї порід стира­ються і набувають обкоченої форми.

Ози (довгі насипи), ками (округлі вали), друмліни (величезні пагорби) = льодовикові форми рельєфу =

нижче снігової лінії, де починає танути лід, відбувається відкладання морени у вигляді пасом та валів.

Зандрові рівнини = водно-льодовикові форми рельєфу = тала вода льодовиків переносить дрібніші частинки гірських порід (пісок, глину, пил) на великі відстані та відкладає їх. В Україні після льодовикової епохи утворилася особлива суглиниста порода лес, на якій сформувалися родючі чорноземні ґрунти.

Внутрішні сили Землі. Рухи літосфери

Глибинні шари Землі мають дуже високу температуру та перебувають під вели­чезним тиском шарів, що лежать вище. Температура і тиск дуже впливають на складні процеси, що проходять у літосфері. Під їхнім впливом відбуваються такі внутрішні процеси: