
- •1. Предмет курсу “Історія України”. Термін “Україна”. Періодизація історії
- •2. Географічне положення, природні умови, населення сучасної України. Національна символіка.
- •6. Східні слов’яни: заняття, розселення, звичаї, вірування, побут. Союзи слов’янських племен (vі-іх ст.).
- •7. Утворення держави Київська Русь. Політична система. Риси феодалізму.
- •8. Соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Культура Київської Русі. Значення держави Київська Русь.
- •9. Причини феодальної роздробленості Русі. Українські землі в період феодальної роздробленості
- •10.Галицько-Волинське князівство: утворення, розвиток, значення. ДанилоГалицький.
- •11.Боротьба Південно-Західної Русі з монголо - татарами. Русь під владою Золотої Орди.
- •12.Культура українських земель періоду феодальної роздробленості.
- •13.Українські землі в складі Великого князівства Литовського (хіv - перша половина хvі ст.).
- •14.Люблінська і Берестейська церковні унії та їх наслідки для українських земель.
- •15.Соціально – економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої
- •16.Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ: устрій, побут. Реєстрове козацтво.
- •17.Селянсько – козацькі повстання кінця хvі – першої половини хvіі ст.
- •18.Роль українського козацтва в боротьбі з турецько – татарською агресією. Гетьман Петро Сагайдачний.
- •19. Культура України хvі19. Культура України хvі – першої половини хvіі ст. Діяльність братств.
- •20.Причини, характер, рушійні сили Визвольної війни українського народу
- •21 Основні етапи Визвольної війни (1648 – 1657 рр.). Хід воєнних дій.
- •22.Внутрішня і зовнішня політика уряду б.Хмельницького. Формування
- •23 Входження України під протекторат Російської держави. “Березневі статті”.
- •24 Українські землі в другій половині хvіі ст. “Руїна”.
- •25 Гетьман і.Мазепа: оцінки діяльності
- •26.Конституція п.Орлика та її історичне значення.
- •27.Обмеження та ліквідація автономії України у складі Російської держави
- •28.Соціально – економічний розвиток України у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •29.Знищення Запорізької Січі, її роль в історії українського народу. Історична доля українського козацтва.
- •30.Становище Правобережжя та західноукраїнських земель у хvііі ст.
- •31.Геополітичні зміни в Україні другої половини хvііі ст.
- •32.Українська культура другої половини хvіі – хvііі ст.
- •33.Зміни в адміністративно – політичному устрої України в кінці хvііі – на початку хіх ст. Участь українського народу у російсько – французькій війні 1812р.
- •34.Соціально – економічний розвиток українських земель у складі Російської держави першої половини хіх ст.
- •35.Початок українського національного відродження в Наддніпрянській Україні першої половини хіх ст. Кирило – Мефодіївське товариство. Т.Г.Шевченко.
- •36.Діяльність декабристських організацій в Україні.
- •37. Західноукраїнські землі в першій половині XIX ст.
- •38. Культура України першої половини хіх ст
- •39.Буржуазні реформи 60-х – 70-х рр. В Російській імперії і їх реалізація в Україні
- •40.Модернізація економіки України в другій половині хіх ст.
- •42.Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.
- •43.Розвиток української культури другої половини хіх ст.
- •44.Економічний розвиток України на початку хх ст. Столипінська аграрна
- •45.Суспільно – політичний рух на початку хх ст. Становлення українських
- •46.Україна в період революції 1905-1907 рр. Наслідки революції.
- •47. Західноукраїнські землі на початку XX ст.
- •48.Україна в період першої світової війни.
- •49.Створення і діяльність Центральної Ради. М.Грушевський.
- •50.Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •51.Діяльність Директорії унр. Причини поразки національного руху в боротьбі за
- •52.Встановлення Радянськоївлади в Україні. Політика воєнного комунізму.
- •53.Соціально – економічніперетворення в Україні на основі неПу.
- •54.Сталінська політикаіндустріалізації.
- •55. Колективізаціяукраїнського села. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •56.Тоталітаризм як явищесвітового порядку, його суть і особливості в
- •57 Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки XX століття
- •66.Проблеми розвитку народного господарства України в середині 1950-х –
- •67.Спроби лібералізації суспільно – політичного життя України у другій половині
- •1950-Х – першій половині 1960-х рр. Шестидесятники.
- •68.Посилення кризових явищ в соціально – економічному житті України протягом
- •69.Дисидентський рух в Україні.
- •70.Перебудові процеси в срср. Зростання суспільно – політичної активності
- •71.Розбудова незалежної української держави. Вибори до Верховної Ради України
- •72.Україна на міжнародній арені. Основні напрямки зовнішньої політики в
- •73.Суспільно – політичні рухи та політичні партії в Україні в сучасних умовах.
- •74.Національно – культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші
- •75.Соціально – економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі.
- •76.Українська діаспора та Україна.
9. Причини феодальної роздробленості Русі. Українські землі в період феодальної роздробленості
Феодальна роздробленість не була випадком, і всі країни Європи пройшли, через її. 1) У результаті розвитки феодальних відношенні всередину в нач. 12 в. наступає криза росту, коли стара форма об'єднання земель (К. Русь) уже не відповідає прогресу і перестає бути необхідної, тому що: а) унаслідок розвитку натурального господарства ніхто з феодалів нe був зацікавлений ринутися до об'єднання з іншими феодалами, тим більше між ними постійними були заздрість, ненависть, ворожнеча, т. е. не було ніякої економічної причини триматися старого об'єднання (К. Русі); б) феодали, у своїх вотчинах за допомогою особистої дружины могли одержати все необхідне із селян, і без помочі великого Київського князя, через що влада останнього на час виявилася зайвої (до цього феодали годувалися з княжої данини і військових походів); в) місцеві феодали в себе у вотчинах вже обзавелися чималими штатами керування і дружинами, що давало їм можливість самостійно звістки господарство, а з іншого боку - посостязаться за владу з великим Київським князем (як правило, їхнім родичем); г) ріст і зміцнення міст - перетворив їх в економічні, політичні центри значних феодальних вотчин і щодо убезпечив від нападу великого київського князя або кочівників. 2) Величезні географічні розміри К. Русі об'єктивно сприяли росту сепаратизму, а з іншого боку, в умовах загострення соціальної боротьби, великий київський князь змушений був самий їх посилювати, тому що був не в силах зробити їм, у випадку селянського повстання швидку і діючу поміч за тисячі кілометрів від Києва. 3) Насильницьке об'єднання східнослов'янських земель у 9 сторіччі дало обернену реакцію в 12 в.; майже поголовне прагнення до самостійності значних і дрібних феодалів тим більше, що області склалися переважно в рамках колишніх племінних спілок. 4) Зміна торгової кон'юнктури - Західна Європа початку торгувати безпосередньо з Ближнім Сходом. Крім того, Київська РУСЬ загубила важливий торговий маршрут до Чорного моря. Сутність і значення феодальної роздробленості. По своїй суті вона явилася перехідним періодом від раннефеодального держави К. Русі, (механічного об'єднання земель) до зрілого феодального товариства (централізованій державі). У цей перехідний період завершується складання всіх основних рис і інститутів феодалізму (основних феодальних повинностей селян, основних прав феодалів, системи феодально-станової ієрархії, основних елементів феодального апарата і т.п.) тільки не в рамках усієї держави (як на стадії централізованої держави), а лише в рамках окремих феодальних вотчин і князівств. Т. е. , феодальна, роздробленість була закономірним і більш високим етапом у розвитку феодальної держави, чим раннефеодальная К. Русь, тому що. сприяла росту продуктивних сил і більш гнучко захищала інтереси панівного класу (одна з основних функцій держави). Водночас, феодальна роздробленість знизила обороноздатність країни, що в умовах посилення монголотатар призвело до транедії російських земель. Спочатку, у 12 в., Київська Русь розпадається на 12 . князівств (їхнє число постійно змінювалося), найбільшими з який були: Галицко-волынское, Владимиро-Суздальское, Новгородська феодальна республіка й ін. Потім їхнє число на початку ХШ. ст. дійшло до 50, а в XIV сторіччі - навіть 250.