- •1. Предмет курсу “Історія України”. Термін “Україна”. Періодизація історії
- •2. Географічне положення, природні умови, населення сучасної України. Національна символіка.
- •6. Східні слов’яни: заняття, розселення, звичаї, вірування, побут. Союзи слов’янських племен (vі-іх ст.).
- •7. Утворення держави Київська Русь. Політична система. Риси феодалізму.
- •8. Соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Культура Київської Русі. Значення держави Київська Русь.
- •9. Причини феодальної роздробленості Русі. Українські землі в період феодальної роздробленості
- •10.Галицько-Волинське князівство: утворення, розвиток, значення. ДанилоГалицький.
- •11.Боротьба Південно-Західної Русі з монголо - татарами. Русь під владою Золотої Орди.
- •12.Культура українських земель періоду феодальної роздробленості.
- •13.Українські землі в складі Великого князівства Литовського (хіv - перша половина хvі ст.).
- •14.Люблінська і Берестейська церковні унії та їх наслідки для українських земель.
- •15.Соціально – економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої
- •16.Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ: устрій, побут. Реєстрове козацтво.
- •17.Селянсько – козацькі повстання кінця хvі – першої половини хvіі ст.
- •18.Роль українського козацтва в боротьбі з турецько – татарською агресією. Гетьман Петро Сагайдачний.
- •19. Культура України хvі19. Культура України хvі – першої половини хvіі ст. Діяльність братств.
- •20.Причини, характер, рушійні сили Визвольної війни українського народу
- •21 Основні етапи Визвольної війни (1648 – 1657 рр.). Хід воєнних дій.
- •22.Внутрішня і зовнішня політика уряду б.Хмельницького. Формування
- •23 Входження України під протекторат Російської держави. “Березневі статті”.
- •24 Українські землі в другій половині хvіі ст. “Руїна”.
- •25 Гетьман і.Мазепа: оцінки діяльності
- •26.Конституція п.Орлика та її історичне значення.
- •27.Обмеження та ліквідація автономії України у складі Російської держави
- •28.Соціально – економічний розвиток України у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •29.Знищення Запорізької Січі, її роль в історії українського народу. Історична доля українського козацтва.
- •30.Становище Правобережжя та західноукраїнських земель у хvііі ст.
- •31.Геополітичні зміни в Україні другої половини хvііі ст.
- •32.Українська культура другої половини хvіі – хvііі ст.
- •33.Зміни в адміністративно – політичному устрої України в кінці хvііі – на початку хіх ст. Участь українського народу у російсько – французькій війні 1812р.
- •34.Соціально – економічний розвиток українських земель у складі Російської держави першої половини хіх ст.
- •35.Початок українського національного відродження в Наддніпрянській Україні першої половини хіх ст. Кирило – Мефодіївське товариство. Т.Г.Шевченко.
- •36.Діяльність декабристських організацій в Україні.
- •37. Західноукраїнські землі в першій половині XIX ст.
- •38. Культура України першої половини хіх ст
- •39.Буржуазні реформи 60-х – 70-х рр. В Російській імперії і їх реалізація в Україні
- •40.Модернізація економіки України в другій половині хіх ст.
- •42.Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.
- •43.Розвиток української культури другої половини хіх ст.
- •44.Економічний розвиток України на початку хх ст. Столипінська аграрна
- •45.Суспільно – політичний рух на початку хх ст. Становлення українських
- •46.Україна в період революції 1905-1907 рр. Наслідки революції.
- •47. Західноукраїнські землі на початку XX ст.
- •48.Україна в період першої світової війни.
- •49.Створення і діяльність Центральної Ради. М.Грушевський.
- •50.Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •51.Діяльність Директорії унр. Причини поразки національного руху в боротьбі за
- •52.Встановлення Радянськоївлади в Україні. Політика воєнного комунізму.
- •53.Соціально – економічніперетворення в Україні на основі неПу.
- •54.Сталінська політикаіндустріалізації.
- •55. Колективізаціяукраїнського села. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •56.Тоталітаризм як явищесвітового порядку, його суть і особливості в
- •57 Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки XX століття
- •66.Проблеми розвитку народного господарства України в середині 1950-х –
- •67.Спроби лібералізації суспільно – політичного життя України у другій половині
- •1950-Х – першій половині 1960-х рр. Шестидесятники.
- •68.Посилення кризових явищ в соціально – економічному житті України протягом
- •69.Дисидентський рух в Україні.
- •70.Перебудові процеси в срср. Зростання суспільно – політичної активності
- •71.Розбудова незалежної української держави. Вибори до Верховної Ради України
- •72.Україна на міжнародній арені. Основні напрямки зовнішньої політики в
- •73.Суспільно – політичні рухи та політичні партії в Україні в сучасних умовах.
- •74.Національно – культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші
- •75.Соціально – економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі.
- •76.Українська діаспора та Україна.
22.Внутрішня і зовнішня політика уряду б.Хмельницького. Формування
української державності в ході Визвольної війни 1648 – 1657 рр.
Зовнішня політика гетьмана Б.Хмельницького
Хмельницький розумів, що для успіху повстання необхідна підтримка із зовні. Відтак він дедалі більше уваги звертав на зовнішню політику. За автономії у Речі Посполитій велику увагу Б. Хмельницький приділяв дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької держави. Було встановлено військово-політичну спілку з Кримським ханством, Росією, Туреччиною, Швецією, Венецією. Першу свою дипломатичну перемогу гетьман здобув, залучивши до союзу з козаками кримських татар. Але цей союз виявився ненадійним. До того ж він не розв'язав ключової для Богдана Хмельницького проблеми взаємин між Україною та Річчю Посполитою. Спочатку гетьман ще не був готовий до цілковитого розриву. Метою його стосунків із Річчю Посполитою полягала в тому, щоб здобути автономію для українського козацтва шляхом перетворення його на окремий і рівноправний стан Речі Посполитої. Але вперта нехіть шляхти визнати колишніх підданих рівними собі в політичному відношенні виключала можливість досягнення цієї мети. Під час повстання й справді пішов поголос, що він хоче відновити «давньоруське князівство» чи навіть планує утворити окреме «козацьке князівство». Можливо, ці ідеї й розглядалися, але здійснити їх за тих обставин було б неможливо. Як показали
безперервні війни, козаки хоч і завдавали полякам тяжких поразок, однак не могли постійно протистояти неодноразовим намаганням шляхти відвоювати Україну. Для забезпечення тривалої перемоги над поляками Хмельницький потребував надійної підтримки великої чужоземної держави. Звичайною платою за таку допомогу булла згода на те, щоб визнати зверхність правителя, який її надавав. Головним поштовхом до повстання виступало прагнення народних мас позбутися соціально-економічних лих, і для багатьох українців те, як ці проблеми вирішити — при своїй владі чи чужій,— було справою другорядною. В якості найбільш реальних покровителів розглядалися варіанти Туреччини і Росії. Контакти з останньою почалися ще у 1648 р., але через вичікувальну позицію Москви справа нічим певним не закінчилась. Тоді ставка робиться на Оттоманську Порту, і вже на початку 50-х років з нею підписується нова угода, згідно з якою вона бере Військо Запорізьке під свій захист..Проте через поширену серед українців
ненависть до «бусурманів» та внутрішні зміни в самій Оттоманській Порті ця угода так і лишилася нездійсненою. Проте незабаром для Б. Хмельницького стає очевидним формальний характер підтримки з боку Туреччини, і знову активізується проросійська спрямованість зовнішньої політики козацької держави.
Внутрішня політика гетьмана Б.Хмельницького
Гетьман був главою і правителем України. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був головнокомандуючим, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов’язкові для всіх нормативні акти – універсали, підписував листи, угоди й накази. Система органів публічної влади мала три рівні – генеральний, полковий і сотенний. Реальна вища влада у державі належала генеральному урядові, до якого входили гетьман, та генеральна старшина. Повноваження цього органу поширювалися на всю територію України. На місцях управляли полкові та сотенні уряди. На чолі полку стояв полковник, який або обирався козаками полку, або призначався гетьманом. Він керував полком за допомогою старшини. Полк поділявся на сотні (10, 20, а іноді й більше). Сотнею керував сотник разом зі старшиною (писарем, осавулом, хорунжим). Їх обирали, як правило, козаки. В полкові та сотенні міста вища старшина призначала свого представника – городового отамана. Полковники і сотники поєднували в своїх руках військову й цивільну владу. У містах діяли органи самоврядування (на зразок Магдебурзького права): у великих – магістрати, у менших – ратуші.
Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролював особисто, а пізніше була введена посада гетьманського підскарбія. Поповнення державної казни здійснювалося із трьох основних джерел: із земельного фонду, з доходів від промислів, торгівлі та з податків.
- Своєрідним гарантом розбудови Української держави стала національна армія. Її ядро становило реєстрове та запорізьке козацтво, навколо якого об’єдналося повстале («покозачене») селянство та міське населення. Армія формувалася із добровольців.