125.Роль і значення кадрів у системі управління л/г.

126.Категорії управлінських кадрів. Трудовий колектив або всіх працівників підприємства називають персоналом, який поділяється на виробничий та управлінський.

Виробничий персонал (робітники) включає основних і допоміжних робітників. Перші виконують основну роботу, а другі - допоміжну.

Управлінський персонал або управлінські кадри (службовці) поділяють на категорії керівників і спеціалістів та технічних працівників.

Керівники - це ті працівники, які здійснюють управління діяльністю підприємства (організації, установи), наділені правом прийняття управлінських рішень і контролю за їх здійсненням та мають у підпорядкуванні підлеглих.

У залежності від масштабів і специфіки управління керівників поділяють на лінійних, які відповідають за весь спектр функцій управління підпорядкованим об'єктом, і функціональних керівників, які виконують окремі функції управління. За ієрархічним статусом керівників відносять до вищого рівня (директор і його заступники), середнього рівня (керівники цехових підрозділів) і нижчого рівня (майстри дільниць, бригадири).

Спеціалісти - це ті працівники, діяльність яких пов'язана з інформаційно- аналітичним забезпеченням управління, але вони не наділені правом прийняття управлінських рішень.

Технічні спеціалісти (секретарі, оператори, кур'єри, комірники та ін.) виконують допоміжні роботи в управлінському процесі.

127.Роль керівника в системі управління. Роль керівника в системі управління є непересічною й безальтернативною в тому сенсі, що без керівника система не буде налагодженою, дієвою й ефективною, принаймні тривалий час. Але, з іншого боку, якщо підприємство чи окремий підрозділ, за відносно короткої відсутності (на період відпустки чи нетривалої хвороби, або відрядження) їхнього керівника починає давати збої в роботі, знижує свою дієвість та результативність, це може бути ознакою неефективної ролі керівника в організації та налагодженні самодостатньої системи управління. Задача керівника якраз і полягає в тому, щоб не підміняти підлеглих, а вміло розподіляти між ними роботу й організовувати її ефективне виконання. Не розподілена й не закріплена за виконавцями робота або не буде виконаною, або її доведеться виконувати керівникові. Розподілений обсяг обов'язків за підлеглими, який не забезпечений адекватним обсягом повноважень для їх виконання, теж частково повертається до керівника, оскільки підлеглі змушені будуть постійно узгоджувати з ним свої дії. А за його відсутності чи зайнятості іншими справами робота таких виконавців, які обмежені у свої правах, може призупинятись.

Роль керівника зводиться до:1)організації системи управління;2)забезпечення її безперебійного та ефективного функціонування;3)розвитку системи управління у відповідності до вимог часу й умов, що змінюються.

128.Вимоги до системи якостей керівника. Вимоги до системи якостей керівника мають широкий спектр. Англійські автори М. Вудкок і Д. Френсіс у своїй книзі вважають, що для ефективного управління керівник має володіти такими якостями:

• здатність управляти собою;

• розумні особисті цінності;

• чіткі особисті цілі;

• опертя на постійне особисте зростання;

• навичка розв'язувати проблеми;

• винахідливість і здатність до інновацій;

• висока здатність впливати на оточуючих;

• знання сучасних управлінських підходів;

• здатність управляти;

• уміння навчати й розвивати підлеглих;

• здатність формувати й розвивати ефективні робочі групи (в цілому колектив).

129. Сутність компетентності та її значення в професійній діяльності людини. Компетентність людини узагальнено можна інтерпретувати як адекватність її життєвих виявів буттю на локальному рівні ситуацій, у яких вона перебуває, і у всепланетарному масштабі як осередку життя людства та збереження й виживання людського роду. Те, що видається людиною за адекватність її життєвих виявів ситуації, у якій вона перебуває, або це їй так здається, не завжди позитивно корелює з вимогами всепланетарного масштабу в межах життя людського роду. Такі життєві вияви слід тлумачити як неадекватні, тобто некомпетентні, оскільки вони несуть у собі загрозу не лише соціальному буттю, яке твориться людиною, а й буттю в цілому, що виштовхує людину із себе за її неадекватність. Екологічні бумеранги, які смертельно вражають людство, є цьому наочним прикладом.

130.Вимоги до фахівців л/г. Вимоги до спеціалістів лісового господарства зумовлюються, у першу чергу, особливостями й специфікою лісогосподарського виробництва. Фахівці лісового господарства без шкоди для лісу не можуть замінити працівники без відповідної освіти, оскільки вони мають уміти управляти не лише трудовим процесом, а й біо-екологічним процесом у кожному зокрема насадженні, що вирощується в закріпленому за ними лісовому фонді. Відповідна фахова освіта забезпечується мережею навчальних закладів. Адаптація до виробничих умов і набуття практичного досвіду спеціалістами здобувається в підприємствах галузі лісового господарства, яка традиційно підтримує високу корпоративну культуру лісівників України, що є запорукою успішного виконання покладеної на неї місії. Безпосередньо здійснюють управління трудовими й біоекологічними процесами в державному лісовому фонді лісничі, помічники лісничих, старші майстри, яким допомагають майстри лісу. Формальні й конкретні вимоги до них як до спеціалістів викладені у кваліфікаційних характеристиках і посадових інструкціях.