Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Part 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.27 Mб
Скачать

Тема 14. Відповідальність та етика у менеджменті

Лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман підкреслював, що роль бізнесу у суспільстві полягає у використанні енергії підприємців, менеджерів, інших працівників, а також ресурсів у діяльності, яка спрямована на збільшення прибутку при умові виконання правил гри (законодавчих актів, чесного слова тощо) та участі у відкритій конкурентній боротьбі без обману і шахрайства. Крім здійснення безпосередньої виробничо-господарської діяльності, перед підприєм­цями та менеджерами постають проблеми відповідальності перед суспільством та соціальної етики. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому несе відповідальність перед суспільством. Саме з цієї причини вона повинна спрямовувати частину своїх доходів та зусиль на благо і вдосконалення суспільства (різноманітними соціальними шляхами) [3, 70, 92, 155].

У менеджменті виділяють два види відповідальності — юридичну та соціальну [1, 3, 101, 110, 161, 184, 185].

Юридична відповідальність — це виконання конкретних держав­них законодавчих актів, інструкцій, норм тощо, які визначають, що організація може робити, а що ні.

Інформаційна відповідальність – це надання правдивої і чесної інформації засобам масової інформації при здійсненні рекламної діяльності, при переговорах з партнерами.

Корпоративна відповідальність – це відповідальність перед працівниками і засновниками підприємства щодо використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, енергетичних, інформаційних тощо), розподілу прибутків, висунення на керівні посади тощо.

Фінансово-економічна відповідальність – це використання “чистих” джерел фінансування, своєчасні виконання договірних зобов’язань та виплата заробітної плати, проведення обґрунтованого обліку, економічного аналізу тощо.

Соціальна відповідальність — це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації [1, 6, 18, 22, 24, 33]. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності і відповідне їх реагування має свої переваги і недоліки.

Соціальна відповідальність має такі переваги [2, 3, 4, 19, 103, 110, 185]:

  • забезпечує довгострокові перспективи;

  • змінює потреби суспільства;

  • допомагає розв'язувати соціальні проблеми, в тому числі і своїх працівників;

  • формує норми моралі в самій організації;

  • створює доброзичливі відносини між підприємцями (менедже­рами) та іншими членами суспільства тощо.

Недоліками визнання соціальної відповідальності є [1, 3, 110, 115, 117, 184]:

  • порушення принципу максимізації прибутку;

  • зростання собівартості за рахунок збільшення витрат на соціальні потреби;

  • неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству;

  • невміле задоволення соціальних потреб;

  • застосування соціальної відповідальності тільки для рекламних цілей тощо.

Підприємці та менеджери повинні вибирати такий варіант соціальної відповідальності, який забезпечує переваги і сприяє усуненню чи послабленню недоліків.

Соціальна відповідальність є похідною тих особистих цінностей, які витікають із етики менеджерів та підлеглих їм працівників. Суспільство, будь-яка організація чи група працівників визначає свою етику поведінки.

Етика – це норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою, або які вимагає суспільство у певному середовищі та соціальній групі [3, 70, 92, 155].

Під етичною поведінкою слід розуміти сукупність вчинків та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склались у суспільстві або до яких воно прямує. У процесі підприємницької та управлінської діяльності зустрічаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що власне і є неетичною поведінкою [3, 70, 92, 155].

Причинами неетичної діяльності можуть бути [2, 3, 4, 41, 91, 110, 111, 184]:

  • конкурентна боротьба;

  • бажання мати великі прибутки;

  • невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

  • зменшення значення етики у суспільстві;

  • бажання досягнути цілі та виконати місію організації будь-якою ціною;

  • неетична поведінка партнерів;

  • виникнення конфліктних, стресових та інших подібних явищ в організації;

  • невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва;

  • занадто складна система розробки та прийняття рішень в організації тощо.

На сьогодні більшість вітчизняних та іноземних фірм розуміють, що від дотримання їхніми працівниками етичних норм залежить ділова репутація компаній. Досить часто перед організаціями постає дилема: діяти етично, але недоотримати потенційні прибутки, чи досягати установлених цілей, незважаючи на засоби, тобто працювати за принципом Маккіавеллі “Мета виправдовує засоби”. Дослідження показали, що якщо фірма планує здійснювати свою діяльність у короткостроковому періоді, не орієнтуючись на перспективний розвиток, то другий варіант поведінки для неї є цілком прийнятним. Якщо ж компанія прагне завоювати стабільне становище на ринку, встановити взаємовигідні та чесні стосунки зі своїми партнерами, забезпечити успішне та прибуткове ведення бізнесу у довгостроковому періоді, то усі дії та вчинки її працівників повинні базуватись на неухильному дотриманні етичних норм, ділового етикету. Стратегія етичної поведінки інколи змушує підприємства відмовлятись від досить привабливих пропозицій, але твердість і принциповість у таких питаннях створюють організації репутацію надійного ділового партнера, тобто інвестиції в етику окуповуються. Нерідко з метою етичного виховання працівників в організаціях розробляються етичні кодекси (приклад етичного кодексу американської компанії наведений на рис. 14.1), які визначають моральні та соціальні цінності компанії, принципи ділового етикету, правила поведінки працівників; створюються спеціальні структурні підрозділи (наприклад, комітет з етики) чи спеціальні посади (наприклад, уповноважений з етичних питань) [3, 70, 92, 155].

Кодекс етики компанії

“Cummins Engine”

  1. Підлеглість закону.

  2. Бути чесним та оцінювати події справедливо і точно.

  3. Бути справедливим – надати можливість висловитись кожному.

  4. Бути турботливим – турбуватись про те, щоб фірма впливала на інших, намагатись зробити цей вплив більш сприятливим.

  5. Бути сміливим. Ставитись до інших з повагою, навіть коли це збитково для справи.

Рис. 14.1. Кодекс етики компанії “Cummins Engine”

Отже, сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки [1, 3, 4, 7, 9, 10, 12, 13, 14, 16, 28, 41, 101, 103, 110, 114]:

  • запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників організації. Наприклад, етичними нормами заборо­няються хабарі, подарунки, порушення законів, незаконні виплати політичним організаціям, необґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо. Західний спеціаліст Тім Граут-Сміт підкреслює, що інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, створенням високомо­рального клімату у бізнесі. У розвинених країнах ці підходи сьогодні переважають. Так, крупні корпорації посилено афішують свою турботу про навколишнє середовище, створюють механізм “екологічної безпеки”. Особливо це стосується хімічних, нафтопереробних та інших підприємств зі шкідливим виробництвом. Деякі компанії під впливом норм етичної поведінки відмовляються навіть від вигідної експлуатації робочої сили в країнах, що розвиваються. Наприклад, один із світових лідерів у виробництві одягу компанія “Леві Страусс” недавно припинила свої капіталовкладення в економіку Бірми та Китаю через порушення прав людини в цих країнах;

  • введення комітетів з етики;

  • застосування механізмів стимулювання з метою здійснення боротьби з неетичною поведінкою та вчинками;

  • проведення соціальних ревізій, призначення яких оцінювати вплив соціальних факторів на організацію;

  • організація навчання етичній поведінці керівників і підлеглих;

  • постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через пресу, радіо, телебачення тощо;

  • проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки тощо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]