
- •Тема 1. Сутність та значення менеджменту
- •1.2. Менеджери та підприємці
- •Відмінності між менеджером та підприємцем
- •1.3. Рівні управління
- •Характеристика рівнів управління
- •1.4. Закони, закономірності та принципи менеджменту
- •Тема 2. Історія розвитку менеджменту
- •2.1. Передумови виникнення науки управління організацією
- •2.2. Етапи розвитку менеджменту
- •2.3. Розвиток управлінської науки в Україні
- •Тема 3. Організації як об’єкти управління
- •3.2. Колективи (групи) працівників в організації
- •Продовження табл. 3.3
- •Продовження табл. 3.4
- •3.4. Процес менеджменту
- •Тема 4. Функції та технологія менеджменту
- •4.2. Взаємозв’язок загальних і конкретних функцій менеджменту
- •Тема 5. Планування як загальна функція менеджменту
- •5.1. Сутність та види планування
- •5.2. Стратегічне планування
- •Шанси та загрози зовнішнього середовища
- •Класифікація стратегій
- •5.3. Тактичне планування
- •Тактичне планування
- •Поточне планування
- •Оперативне планування
- •Бюджетне планування створює для підприємства низку переваг, а саме [41, 44, 51, 54, 55, 61, 75, 87, 167, 108, 110, 118, 159, 162]:
- •Цілі роботи керівника
- •5.4. Загальна характеристика бізнес-планування
- •Тема 6. Організування як загальна функція менеджменту
- •(Стрілками показані напрями передачі завдань і повноважень)
- •(Різні букви означають різні рівні підлеглих)
- •6.2. Побудова організацій
- •Продовження табл. 6.2
- •6.3. Оцінка та аналіз організаційних структур управління
- •Перелік та характеристика фактично виконуваних функцій менеджменту
- •Функціональний розподіл в підрозділах
- •6.4. Формування організаційних структур управління в умовах зовнішньоекономічної діяльності
- •Р ис. 6.27. Організаційна структура управління крупним підприємством з виділенням відділу збуту за товарним принципом (продукт, споживання)
- •Тема 7. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •7.1. Сутність та теоретико-прикладні засади мотивування
- •7.2. Матеріальне стимулювання праці
- •Тема 8. Контролювання як загальна функція менеджменту
- •Тема 9. Регулювання як загальна функція менеджменту
Продовження табл. 3.4
1 |
2 |
3 |
7. Особливості міжнародних економічних відносин |
Включають особливості здійснення міжнародної торгівлі, міграції робочої сили, вивозу капіталу, міжнародних фінансово-кредитних та валютних відносин. |
Певні тарифні чи нетарифні обмеження, що застосовуються іноземними країнами відносно країни базування вашої організації можуть зробити економічно невигідною співпрацю з контрагентами, що функціонують у цих країнах. |
8. Стан економіки |
Характеризує загальний рівень розвитку економіки: високорозвинена; слаборозвинена; економіка, що розвивається; перехідна (трансформаційна) тощо. |
Якщо у країні ринкова економіка характеризується високим рівнем розвитку (Японія, США), то, як правило, у будь-якій галузі існує сильна конкуренція, оскільки антимонопольне законодавство запобігає створенню умов для формування монополії. |
3.4. Процес менеджменту
ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ – це послідовність певних завершених етапів, виконання яких сприяє забезпеченню управлінського впливу керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації. Процес менеджменту охоплює певні категорії, такі як керуюча та керована системи організації, функції менеджменту, методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво тощо. На рис. 3.5 представлена графічна модель процесу управління організацією, в якій логічно взаємопов’язані вищеперелічені категорії менеджменту. Таким чином, послідовно здійснений та завершений процес менеджменту, утворює управлінський цикл.
На рис. 3.5 організація розглядається як відкрита система, що має входи та виходи, а також складається з керуючої та керованої систем, що тісно взаємодіють, оскільки є органічно взаємопов’язаними. Керуюча система включає ті складові елементи, які забезпечують процес управління. До складу керованої системи входять елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності.
1 етап процесу управління працівниками полягає в реалізації функцій менеджменту (див. рис. 3.5), до яких відносяться будь-які види управлінської діяльності, наприклад, планування виробництва та реалізації продукції, управління розробкою технологій, конструюванням виробу, управління обліком, управління підрозділом в організації тощо. Отже, мова йде про управлінську діяльність на усіх рівнях керуючої системи організації: керівників організацій та їх заступників, начальників цехів, відділів, управлінь, груп, дільниць, фахівців усіх напрямів (економістів, технологів, конструкторів, енергетиків тощо). Таким чином, апарат управління, який зосереджений в керуючій системі, у процесі управлінської діяльності має виконати своє основне завдання: створити систему методів менеджменту, тобто, сукупність способів впливу керуючої системи на керовану з метою забезпечення виробничо-господарської діяльності організації та отримання конкретних результатів (виготовлення продукції, надання послуг, забезпечення прибутковості, рентабельності, необхідного рівня заробітної плати, певного рівня витрат тощо). Саме тому 2 етапом процесу менеджменту є формування методів менеджменту (див. рис. 3.5), тобто способів впливу керуючої системи на керовану. До методів менеджменту можна віднести план виробництва, план прискорення науково-технічного розвитку, матеріальні стимули до праці, технологічну документацію виготовлення виробу тощо. Однак, отримані методи менеджменту, як правило, не можуть здійснювати управлінський вплив, оскільки вони в більшості випадків не набувають форми адміністративних важелів. Для забезпечення їх дієвого управлінського впливу методи менеджменту повинні пройти етап їх формалізації і, як результат, перетворитись в управлінські рішення.
Рис. 3.5. Графічна модель процесу менеджменту
Таким чином 3 етап процесу менеджменту полягає у формалізації методів менеджменту, що супроводжується створенням механізмів трансформації методів менеджменту в накази, розпорядження, вказівки тощо. Після цього управлінські рішення (формалізовані методи менеджменту) за каналами прямого зв’язку надходять з керуючої системи в керовану (див. рис. 3.5) і здійснюють необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, виготовлення певних виробів, надання послуг, забезпечує досягнення виробничих, фінансових, економічних та інших результатів.
Якщо управлінські рішення в керованій системі недостатньо спрацьовують (не виконуються, виконуються частково, виконуються з відхиленнями тощо), то інформація про усі неточності, недоліки, відхилення за каналами зворотного зв’язку надходить в керуючу систему (тобто виконується процедура регулювання), в якій апарат управління розробляє необхідні заходи. Управлінські рішення щодо розроблених заходів надходять за каналами прямого зв’язку в керовану систему і спрямовуються на усунення недоліків, відхилень тощо. Фактично забезпечується робота циклічного механізму, в результаті якої (при необхідності за декілька циклів) будуть усунені усі недоліки, а керована система під впливом керуючої ліквідує існуючі проблеми. Якщо керуюча система працює недостатньо професійно, кваліфіковано, ефективно чи активно, то слід очікувати, що керована система не забезпечить виконання поставлених завдань та досягнення установлених цілей. Рівень виконання керованою системою поставлених завдань і досягнення встановлених цілей знаходиться в прямій залежності від діяльності керуючої системи (апарату управління).
При цьому керівництво (див. рис. 3.5) виступає видом управлінської діяльності, який об’єднує трудові процеси всіх працівників організації, забезпечує реалізацію функцій та формування методів менеджменту, розроблення і прийняття управлінських рішень, а також формалізує вплив керуючої системи на керовану, тобто 4 етапом процесу менеджменту є забезпечення управлінського впливу на засадах керівництва. Керівництво є об’єднувальною функцією в структурі категорій менеджменту, тобто виконує роль двигуна, який визначає напрямки діяльності апарату управління, ефективність управлінських рішень, ступінь досягнення цілей організації.
Усі вищеописані етапи менеджменту супроводжуються комунікаціями (див. рис. 3.5), тобто процесами обміну інформацією, її змістом між працівниками, підрозділами, іншими організаціями.