21. Галицько-Волинське князівство: єдиний прямий спадкоємець Київської Русі чи один з багатьох уламків величної державності?

На чому будується держава? Що робить її єдиною централізованою закріпленою системою? На мою думку, один з головних компонентів побудови міцної держави – мудрий правитель, який розуміє, яку політику і як потрібно вести, щоб держава прийшла до єдинства і розквіту.

Наприкінці 12 – у першій половині 13 ст. більшість князівств зазнавали занепаду. І в цих умовах, в час, коли велися міжусобні війни, боротьба за владу. Відчувається потреба в централізованій та угрупованій владі, якої на той час не було в Київському князівстві. Тому, центр Русі починає зміщатися, і в її південно-західній частині в 1199 р. зв’яляється нове державне об’єднання – Галицько-Волинське князівство. І, на мою думку, і в цьому моменті відіграла важливу роль одна людина, яка змогла розумно та єдино вірним шляхом прийти до утворення нової адміністративної одиниці – Роман Мстиславович. Беручи до уваги те, що на галицько-волинських землях особливу владу і положення мали бояри, утворити єдине князівство із декількох – було ще важчим завданням. Однак зосередити всю державну владу у своїх руках великим князям Галицько-Волинської землі так і не вдалося. Цьому переш­коджало згуртоване й сильне боярство, особливо галицьке. Князь був змушений допустити його до управління Галицько-Волинською землею. Але, знову ж таки, коли при владі перебував могутній та ціленаправлений до об’єднаного суцільного володіння державою князь, то бояри, навіть якщо і чинили всілякий опір, змушені були підкорюватись володареві.

Утворення об’єднаної Галицько-Волинської дер­жави стало подією великої історичної ваги. На заході Пів­денної Русі виник могутній осередок державності, що за своїми розмірами не поступався Священній Римській імперії. Це докорінно змінило політичну ситуацію в країні: центр політичного та економічного життя Київської Русі фактично перемістився на західноукраїнські землі. З певною зміною світових торгівельних шляхів та ураховуючи вигідне економічно-торгівельне розташування Галицько-Волинського князівства, маємо усі аспекти чинників, які мали позитивний вплив на розвиток та розквіт держави. У культурному житті Галицько-Волинської землі, як і всюди у той час, велику роль відігравали церковні установи – монастирі, єпископії, парафії. Освічені люди, знавці інозем­них мов працювали в князівських і єпископських канцеляріях. Вони готували тексти грамот, вели ди­пломатичне листування В Холмі за Лева Даниловича переписано два Євангелія, в яких типово народні ук­раїнські мовні риси чітко проступають крізь церковнослов’янську основу тексту літургійних книг.

Літописання в Галицькій землі з’явилось рано. «Повість про осліплення Василька», яка ввійшла в «Повість временних літ», – винятково таланови­тий твір.

Яскравий вияв високого рівня культури краю – архітектура. Будівництво велося переважно з дерева, кам’яними спершу зводилися лише храми, рідше князівські палати. Місцевий іконопис розвивався під впливом київського.

У культурі галицько-волинської доби ще ви­разніше, ніж раніше, спостерігалося оригінальне поєднання слов’янської спадщини і нових рис, зумов­лених зв’язками з Візантією, Західною і Цент­ральною Європою, країнами Сходу.

Тому, зробивши аналіз економічного, культурного, та загалом історичного розвитку Галицько-Волинського князівства, я все ж таки вважаю вірною думку про те, що це був на той час єдиний спадкоємець Київської Русі. На це вказує визнання князівства та його правителів на світовій арені(укладання угод з Ватиканом, Тевтонським Орденом; коронація галицько-волинських князів). За доби феодальної роздробленості, що панувала на території Русі в ті роки, Галицько-Волинське князівство, під керівництвом князів із династії Рюриковичів, Пястів та Гадиміновичів, змогло набути високого економічно-політичного розвитку та зайняло помітну і не менш важливу роль на світовій арені. Центр Русі змістився на західні території, а роль Київського князівства поступово ставала менш значнішою, галицько-волинські князі мали на меті об’єднання всієї Русі під своєю владою, а це також є показником тієї могутності, з якою виступало Галицько-Волинське князівство поміж інших. Я вважаю, що королівство не змогло набути подальшого більшого розвитку саме по тій причині, що не було при владі князя, який зміг би скоординувати всі відгалуження системного апарату управління, зміг би дати раду свавіллю боярства та тримати її під своїм контролем. Але, не зважаючи на те, що Галицько-Волинське князівство все ж таки зазнало занепаду, моя думка: воно було прямим спадкоємцем Київської Русі, тому що в собі князівство під керівництвом мудрих правителів змогло об’єднати дуже багато інших адміністративних одиниць, та розробити центральний апарат управління, що регулювався на всій території.