19. Тисячоліття Софії Київської: новітні гіпотези і старі переконання.

Серед збережених пам’яток архітектури 11-18 століття на теренах Східної Європи Софія Київська, або як ще говорять, Софійський собор відноситься до найдавніших. Свою храм отримав на честь Св. Софії, яку стародавні слов’яни асоціювали с образом Божої Матері. У стародавні часи Софіївський собор мав статус Київської митрополії та головного храму Руської держави. Це було місце збору соборів єпископів, затвердження церковних законів. Тут князі сідали на Київський стіл, приймали іноземних послів та укладали угоди.

Як відомо, собор був закладений за часи правління князя Ярослава Мудрого (1019-1054рр.), та останнім часом все більш популярною стає теорія щодо спорудження Софії за хрестителя Київської Русі - Володимира Великого. Також постає питання щодо віку стародавньої пам’ятки.

Згідно словам Новгородського літописця: «Ярослав іде до Берестя. І була закладена Софія Київська» - стародавній храм був побудований за часи правління Ярослава Мудрого (1019-1054рр.). Його слова підтверджує всім відомий Нестор у своїй «Повісті минулих літ» датуючи заснування пам’ятки 1037 року: «Заклав Ярослав місто велике Київ і церкву Святої Софії». Здавалося б, немає сумнівів, що зведений Софійський собор був під керівництвом Ярослава, але наступна факт ставить під сумнів причетність Ярослава до заснування собору взагалі. Виявляється, що тогочасні жителі Києва мали звичку залишати після себе так званий «автограф» або малюнок на фресках церкви - хоча це й було заборонено. Подібні «автографи» були більш розповсюдженими серед князів та слугували для скріплення клятв або підписання договорів.

Нещодавно на фресці Софійського собору було знайдено графіті, що зображує Св. Василя і, як не дивно, датується воно 1022 р. Тобто на той час храм був вже не лише збудований, а й розписаний. Згідно з твердженням Нестора до заснування собору залишалось ще аж 15 років. Також дивним збігом є те, що відразу після хрещення Русі Володимир Великий взяв собі християнське ім’я Василь. Не можна не згадати й фрески собору, що прославляють чомусь не Ярослава Мудрого, здавалося б засновника храму, а його батька – Володимира Великого: зображення князя поруч з імператором на константинопольському іподромі, а на північних хорах зображено коронацію дружини Володимира – візантійської принцеси Анни.

У висновку можна стверджувати, що засновником Софійського собору є не Ярослав Мудрий, як вважалось раніше, а його батько Володимир Великий.

20. Основні напрямки політичної діяльності Ярослава Мудрого: творення імперії чи вдала реалізація особистих амбіцій?

Творив Ярослав Мудрий імперію чи вдало реалізував особисті амбіції? Відповісти на це питання доволі-таки не просто. Тож спробуймо спершу охарактеризувати діяльність Ярослава Мудрого як видатного державного діяча, проаналізувати внутрішню політику князя та її результати для Київської Русі, дати оцінку його дипломатичній діяльності, висвітлити основні аспекти розквіту культурного життя Київської Русі та визначити внесок в нього князя… Може саме це допоможе розібратися? Усі ми добре знаємо, як Ярослав Мудрий опинився на Київському престолі. Треба зауважити, що саме за Ярослава Мудрого Київська Русь досягла своєї могутності,краси й розквіту. Це один з наймудріших правителів за всю історію людства. Ярослав заслужив у літописах ім’я мудрого правителя, не здобув зброєю нових земель, проте повернув втрачене Руссю в роки міжусобиць; не завжди перемагав, але завжди демонстрував відвагу; утихомирив свою Батьківщину і любив народ… Літописець Нестор з великою шаною зазначав, що Ярослав «до книжок виявляв завзяття, часто читаючи їх і вночі, і вдень. І зібрав книгописців силу, що перекладали з грецької мови на слов'янську. І написали вони багато книжок. Ярослав розбудував Київ, прикрасивши його величними спорудами. На жаль, «Повість минулих літ» лише в найзагальніших рисах оповідає про цей бік діяльності князя-реформатора: «Заклав Ярослав місто велике, у якого нині Золоті ворота, заклав і церкву Святої Софії, митрополичу, і далі церкву святої Богородиці Благовіщення на Золотих воротах, потім монастирі Святого Георгія й Святої Ірини...». Зовнішня політика Ярослава гідна сильного монарха: він навів жах на Константинополь за те, що ображені русичі вимагали, та не знайшли там правосуддя, та, помстившись Польщі і отримавши назад свої землі, все ж ствердив її цілісність та благополуччя. У цей же час Ярослав встановлює добрі відносини з багатьма відомими правителями Європи через династичні шлюби, тому його називають «тестем Європи». Таким чином зміцнюється авторитет Київської держави на міжнародній арені.  Блискуче і щасливе правління Ярослава залишило Україні пам’ятку. Вперше за історію Русі звів загальноприйняті у ті часи закони у єдину “Руську правду”, яка стала правовим кодексом усієї країни.  А ще боровся за автокефалію православної церкви від Візантії. У 1051році було обрано митрополитом Іларіона, який написав знаменитий твір «Слово про Закон та Благодать». Я думаю, ця людина жила заради інших. Князь піклувався про свій народ, бажав усього найкращого, і доклав чимало зусиль. Я не буду перелічувати усі заслуги цього державного діяча. Адже ми і так знаємо найголовніше. Хочу лише сказати: він ввійшов в історію не тільки як великий державний діяч. Він показав себе і як людина, що зуміла перебороти самого себе. Не володіючи фізичною силою, будучи кульгавим, Ярослав був хоробрим воїном і хоробро вів військо в бій. Народившись ще в язичницькій родині, він став дійсним християнином. Великий князь у той же час показав себе людиною винятково різнобічною. Мені здається, Ярослав пішов по шляху батька…Він продовжив його справу. А це було зовсім не легко. Та чи зуміла б досягти людина таких висот, якби не володіла цілеспрямованістю,сміливістю, силою розуму, справедливістю? Мабуть, ні. Варто зазначити, що Ярослав Мудрий був надзвичайно амбіціозним. Він зумів реалізувати план ідеального суспільства…Недаром в 2008 році  посів перше місце в телепроекті " Великі українці ".