59. Якого гетьмана і чому називали «сонцем доби Руїни»

Мов орел той неприборканий, без крил та без волі... Т.Г.Шевченко

В добу Руїни на Україні правили різні гутьмани: Іван Виговський, Павло Тетеря,Іван Брюховецький,Петро Дорошенко... Але якого гетьмана назвали «Сонцем доби Руїни»? Саме гетьмана Дорошенко так назвав український народ, який завжди цінував мудрість,честь,мужність. І все ж таки, чим саме гетьман завоював таку любов серед українців?

На тлі Руїни, коли країну очолювали то слабкодухий Юрасик Хмельницький, то відверті кар'єристи Павло Тетеря та Іван Брюховецький (один з них називав Україну польською провінцією, другий – московського царя її володарем), Петро Дорошенко став символом боротьби за єдність та окремішність українського народу. "Цілість отчизни" та прагнення того, "щоб в одній раді, а не в розбитті Україна перебувала" були визначальними в політиці Дорошенка.

Відомий учений Микола Костомаров характеризував його, як "видатну людину ", щиро віддану й незмінно вірну " ідеї незалежності й самобутності своєї Батьківщини ", палкого продовжувача справи Богдана Хмельницького. Таку ж високу позитивну оцінку діяльності гетьмана дав найвизначніший історик Михайло Грушевський:" Був він чоловік великого духа, душею і тілом відданий визволенню України і приймаючи булаву з рук ханських, вертався до старої гадки Хмельницького поставити Україну в незалежне і нейтральне становище між Москвою, Польщею і Туреччиною і запевнити їй повну свободу і автономію ". Життєвий шлях гетьмана – не простий,тернисти та сповнений багатьма протирічями,подіями та героїчними подвигами. Але,нажаль, біографія Петра Дорофійовича не є повна, існують фрагментарні відомості про до обрання його гетьманом. Тому я хочу почати з його гетьманства,тому що,я вважаю, що саме за цього періода його назвали «Сонцем доби Руїни».

1665 рік. 10 жовтня правобережні полковники обирають Петра Дорошенка тимчасовим Гетьманом Правобережної України, замінивши на цьому Павла Тетерю, який в своїй політиці орієнтувався на Польщу і тим втратив довір'я значної частини козаків. Діяльність Петра Дорошенка, як володаря України, розпочиналася в дуже несприятливій внутрішній і зовнішній обстановці. Українська Козацька Республіка була фактично розчленована на дві частини з своїми урядами і вкрай спустошена та розорена військовими діями, які тут безкінечно точилися протягом останніх 17 років.Реально розцінюючи своє становище, П.Дорошенко вважав першочерговим завданням домогтися зміцнення влади на Правобережжі й заручитися підтримкою з боку народних мас, передусім козацтва. Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, при підтримці старшин, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин -так званого серденята, які відзначалися хоробрістю в бою і особистою відданістю гетьманові. Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Проводячи політику колонізації незалежних земель, Дорошенко на степовому пограниччі утворив новий Торговицький полк. Часто скликав козацькі ради, де вислухував думку рядових козаків. Коли позиції на Правобережжі були зміцнені, Дорошенко на початку літа разом із козацькою старшиною перейшов на Лівий берег. В цей час там відбувалося антимосковське повстання. В ході цього повстання, у військовому таборі під Опішнею козаки вбили гетьмана І.Брюховецького і 8 червня 1668 року проголосили Дорошенка гетьманом всієї України. Проте гетьманування Дорошенка на Лівобережній Україні тривало не довго. Розуміючи, що відбувається зміцнення гетьманської влади в Україні сусідні держави взялися підривати її шляхом підтримки суперників Дорошенка і раптовою військовою агресією. Гетьман, призначивши наказним гетьманом Д.Многогрішного, був змушений повернутися на Правобережжя. У 1669 році у м. Глухові на основі Глухівських статей 1669 року противники Дорошенка проголошують гетьманом Д.Многогрішного. Опинившись в дуже складному становищі (необхідно нейтралізувати ворожі дії Криму, отримати допомогу проти Речі Посполитої та Московського царства), Петро Дорошенко у вересні 1669 року укладає з Туреччиною. Виникає питання, на яких умовах, засадах уряд Петра Дорошенка погоджувався на протекторат Туреччини? Політичний задум Дорошенка передбачав велику автономію для України, питання іншого характеру, що, як показали наступні події, турецький уряд далеко не всі їх задовольнив, а ті, що схвалив, часто порушував. Це не є виною українського гетьмана, а трагедія його, як політичного і державного діяча козацької України.Гетьман, розуміючи ситуацію, намагається уникати початку воєнних дій з Польщею і Росією, проте вже навесні окреслюється загроза можливого наступу польського війська на козацьку Україну. В пошуках союзників Дорошенко наприкінці березня звертається з листом до бранденбурзького електора Фрідріха Вільгельма з проханням про допомогу, проте лист до адресата не дійшов... Згодом Правобережна Україна знову переходить під владу П.Дорошенка.Проте ситуація на Правобережжі була дуже складною...Майже повне спустошення її території...Роки виснажливої війни перетворили українські міста і села на правому березі Дніпра на суцільну руїну...Вцілілі селяни, міщани й козаки, проклинаючи гетьмана, масово переселялися на Правобережжя, сподіваючись знайти там безпечні умови для життя.Влітку 1675 року становище Дорошенка в політичному плані стає безнадійним...Потік переселення біженців на Лівий берег не припинявся. Дорошенка залишали не лише підрозділи вірних серденят, а навіть рідні... 10 жовтня Петро Дорошенко присягнув Росії, та не перед Ромодановським та І.Самойловичем (кандидат на гетьманську булаву), а кошовому І.Сіркові. Це була остання надія Дорошенка...Проте, російський уряд категорично відмовився визнати чигиринський акт присяги дійсним, і вимагав їхати до Москви. Ситуація була катастрофічно. Поставлений у безвихідь Петро Дорошенко капітулював...Коли у вересні 1676 року під стіни Чигирина під'їхали війська Самойловича і Ромодановського, гетьман вирішив здати місто без бою. Дорошенко присягнув на вірність цареві у Москві. Йому видали "статті", у яких було зазначено, що жити він може "где он хочет" і йому "пробачалися" усі минулі проступки.У 1677 році надійшло розпорядження з Москви, що Дорошенко має прибути до Росії. Згодом, він з сім'єю був поселений недалеко від Москви (135 км) у с. Ярополчому. Вони боялися, що на політичному небосхилі може знову зійти, засіяти вже могутніша зірка Петра Дорошенка.

Висновок: Таких імен історія не забуває, а увінчує вічною славою та пам'яттю... Одна з таких постатей -гетьман Петро Дорошенко. Одна з найяскравіших і водночас найтрагічніших постатей серед політичних діячів України XVII... Йому довелося пережити і найбільший тріумф, а саме добитися об'єднання козацької України і проголошення себе її гетьманом, повагу й визнання з боку народу і повний крах результатів багаторічних політичних зусиль, прокляття селян, міщан і козаків Правобережжя; пройти через принизливість капітуляції та почесного ув'язнення; прилучитися до життя бюрократичної верхівки Росії (виконуючи обов'язки В'ятського воєводи), і померти далеко від рідної, любимої Батьківщини... Поховали Дорошенка у центрі села Ярополчого, під правим крилосом дерев’яної церкви великомучениці Параскеви, на могилі поклали камінь, який зберігся донині. Від шлюбу Дорошенка в Ярополчому походить дружина О. Пушкіна — правнучка гетьмана Наталія Гончарова. На могилі гетьмана біля церкви святої Параскеви встановлено плиту з написом: "Лета 7206, ноября 9 день преставился раб Божий, гетман Войска Запорожского Петр Дорофеевич Дорошенко, а поживе от рождения своего 71 год и положен быть на сем месте".