29. Загибель Галицько-Волинського князівства:смерть української незалежної державності чи трансформація середньовічного

Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство було опорою української державності, що захиталася в період феодальної роздробленості Русі. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини щодо державного устрою, правових основ, системи управління державою й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переломний момент історії вони зберегли в українців, почуття культурної та політичної ідентичності, забезпечили подальший розвиток руської етнічної спільності і зберегли при цьому етнографічні регіональні особливості .

Галицько-Волинська держава не тільки тривалий час зберігала єдність об'єднаних територій, але й використовувала за західноєвропейськими зразками традиції формування державних органів. Адже відчутним є вплив західноєвропейського права на розвиток галицьких установ та інститутів. У зовнішній політиці володарі держави опирались на союз із Німецьким орденом та Литвою, а також підтримували постійні дружні відносини з Польщею, Угорщиною, Візантією і навіть з Римом, що підсилювало її значущість.

Після занепаду Галицько-Волинської держави у період польсько-литовського панування ці землі отримали назву воєводства Руського (полякам ця назва підходила більше, бо не нагадувала про минулу славу Галича). Проте у 1772 року, після входження до складу Австрійської імперії земель Галичини та Волині, їм було повернуто давню назву „Королівство Галіції та Лодомерії" з приєднанням окремих південнопольських (точніше давніх хорватських) територій. Ця тривала традиція і бажання галичан мати свою державу на початку XX століття вилилась у проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) зі столицею у Львові, що став наступником Галича. Подальшим кроком цього ряду мало б бути утворення незалежної Галицької республіки, чого добивались провідники ЗУНР до 1923 року, або створення Галицької автономії у складі незалежної України. Однак, не підтримані на початку 90-тих років минулого століття ідеї українського федералізму звели нанівець потуги так званої Галицької Асамблеї. Проте, ця сторінка галицької історії, очевидно, ще не завершена, адже у пресі час від часу з'являються статті про галицьку окремішність. Можливо й тому, мусимо відмітити, що навіть у цьому контексті значення Галицько-Волинської держави важко переоцінити. Адже зрозуміло, що без неї не було б усіх вище перелічених державних формувань на території сучасних західноукраїнських земель.

Висновок: загибель Галицько-Волинського князівства:смерть української незалежої державності чи тансформація середньовічного політичного об’єднання? Однозначно відповісти на це питання я не можу,але я вважаю, що,будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії: – зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов'янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності; – стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя; – модернізувало давньоруську державну організацію; – розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічності візантійського впливу; – продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, що 100 років після становлення золотоординського іга з честю представляло східнославянську державність на міжнародній арені