24. У чому полягали особливості процесу індустріалізації в Україні?

У 1920-ті роки за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн Європи. ВКП(б) узяла курс на «побудову соціалізму в окремо взятій країні», перетворення СРСР на мілітаризоване індустріальне суспільство. У грудні 1925 року на ХІУ з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на проведення індустріалізації. ХУ з’їзд ВКП(б) у грудні 1927 року ухвалив генеральну лінію на прискорення індустріалізації народного господарства. 1929 року на Пленумі ЦК ВКП(б) ухвалено рішення: «Будь якою ціною прискорити розвиток машинобудування та інших галузей важкої промисловості» ( 2, 542). Широким масам комуністів Й. Сталін заявив: «Ми відстали від передових країн на 50 – 100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за 40 років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть» ( 2, 542).

Індустріалізація – це система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни. Під час сталінської індустріалізації ставилися завдання:

• перетворити аграрну країну на могутню індустріальну державу;

• здобути техніко-економічну незалежність СРСР;

• забезпечити всебічну обороноздатність Радянського Союзу, перетворити його на наймогутнішу державу світу.

Здійснюючи індустріалізацію, радянський уряд не міг сподіватися на зовнішню допомогу, тому джерелами індустріалізації в СРСР стали:

• пріоритетне фінансування галузей важкої промисловості за рахунок легкої та харчової;

• продаж сільськогосподарської продукції та сировини й одержання валютних надходжень для індустріалізації;

• усебічне застосування командно-адміністративних важелів управління народним господарством і державою;

• використання безкоштовної праці в’язнів сталінських таборів;

• розгортання соціалістичного змагання в усіх галузях народного господарства.

Індустріалізація здійснювалася відповідно до п’ятирічних планів розвитку господарства.

Україна розглядалася керівництвом СРСР як база для розгортання процесу модернізації. Це пояснюється тим, що на початку індустріалізації в Україні були найсприятливіші для цього умови. А згодом зростаючі масштаби реконструкції, реальна загроза війни змусили союзне керівництво подумати про індустріальний розвиток Уралу.

Сталін акцентував: «Зараз… наша промисловість, як наше народне господарство, спирається в основному на вугільно-металургійну базу на Україні. Зрозуміло, що без такої бази немислима індустріалізація країни» ( 3 ).

Головними особливостями індустріалізації в Україні були:

1. Залучення в промисловість республіка відносно більшої частини коштів ніж в інші республіки. Так в першій п’ятирічці 1928 – 1933 роки України отримала 20% всіх капіталовкладень в промисловість СРСР.

2. Побудова в Україні промислових гігантів. У промисловості СРСР в 20 – 30-х роках ключовими вважалися 35 об’єктів вартістю понад 100 млн. крб.. кожний, з них в Україні розміщувалось 12 ( Запоріжсталь, Криворіжсталь, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівельний завод та інші).

3. Нерівномірність в часі процесу здійснення індустріалізації. Так, в роки першої п’ятирічки з 1500, що споруджувались в СРСР, в Україні побудовано 400, в другій п’ятирічці з 4500 – 1000, в третій, незавершеній з 3000 – 600.

4. Поява в республіканському комплексі нових галузей: маргаринова, молочна, комбікормова, хлібопекарська, електрометалургія.

5. Витіснення приватного сектору в економіці України йшло вищими темпами, ніж в цілому по СРСР.

6. Індустріалізація в Україні вела до перекосів і деформацій у розміщенні продуктивних сил: прискорювався промисловий розвиток Дніпро-Донецького регіону, а інші регіони України значно відставали.

7. Завдяки модернізації промисловість групи «А» (виробництво засобів виробництва) значно випереджала промисловість групи «Б» ( виробництво предметів споживання) – 87,5% і 12,5% відповідно.

Таким чином, до наслідків індустріалізації в Україні можна віднести якісно новий рівень промислового розвитку. За рівнем розвитку промисловості Україна випередила кілька розвинених країн Європи. Вона посідала 2-е місце в Європі після Німеччини за виробництвом чавуну, 3-е місце за виробництвом сталі, 4-е - за видобутком вугілля. Докорінно змінилася структура народного господарства України: зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства у загальному обсязі валової продукції, але домінування промисловості групи «А» над групою «Б» вело до недостачі на ринку необхідних товарів вжитку, до тотального дефіциту. Дрібна промисловість була витіснена великою, що привело до побудови підприємств – монополістів та викликало значне перевантаження екосистеми України, гігантоманія привела до замороження 40% капіталовкладень. Посилюється процес урбанізації, який привів до швидкого формування національного робітничого класу. Жорстка централізація управління промисловістю зумовили відчуженість робітничого класу від засобів виробництва, зниження життєвого рівня народу.

Отже, процес індустріалізації в Україні мав свої особливості, а її наслідки були суперечливими.