Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця туристичного бізнесу Лекція 3. Специфіка мовлення фахівця туристичного бізнесу (2 год.)

1. Мова і професія.

2. Майстерність публічного виступу.

3. Види підготовки до виступу.

4. Управління мовленням та його структурування.

5. Тактичні та мовні засоби в межах вербального спілкування - срс. Література до теми

Основна

1. Ділова українська мова: Навч. посіб. – За ред. О.Д. Горбула. – К.: Знання, 2002. – С. 201-209.

2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: фахове і нефахове спілкування. – Донецьк: ТОВ»ВКФ «БАО», 2011. – С. 11-36.

3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. — Чернівці: Книги –ХХІ, 2011. – С. 41-118.

4. Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1998. – С. 5-13, 379-388.

5. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практ. посіб. – К.: Либідь, 2000. – С. 43-44.

6. Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посіб. – К.: МАУП, 1999. – С. 14-15.

7. Сербенська О.А. Культура усного мовлення: Практикум. – К.: 2004. – С. 18-21.

8. Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс: Підручник. — К.: Літера, 2003. – С. 346-388.

Додаткова

1. Брус М.П. Українське ділове мовлення: Навч. посіб. – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – С. 28-154.

2. Косенко Н.Я., Вакуленко Т.М. Як правильно говорити українською: Практ. посіб. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. – С. 6-105, 220-230.

3. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Вища шк., 2006. – С. 90-110.

Словники

1. Головащук І.С. Словник-довідник з правопису та слововживання. - К., 1989.

2. Головащук І.С. Складні випадки наголошення. Словник-довідник. — К., 2001.

3. Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. — К., 1995.

4. Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування / За ред. Тараненко А.А. — К., 1996.

5. Словник іншомовних слів. / За ред. О.Мельничука. — К., 1985.

6. Словник-довідник з культури української мови / Д.Гринчишин, А. Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. — К.: Знання, 2006.

7. Тараненко А.А., Брицын В.М. Русско-украинский словарь для деловых людей. — К., 1992.

1. Мова і професія

Для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і слухача.

Виділимо, насамперед, правила для мовця:

1. Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата.

2. Необхідно виявляти доречну в певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо). Треба знімати надмірну категоричність.

3. Мовцеві не рекомендується ставити в центр уваги своє “я”, нав'язувати свої думки й оцінку подій.

4. Необхідним для мовця є відокремлення власного “я” слухача в центр уваги.

5. Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові.

6. Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не суперечили задуму бесіди.

7. Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття й концентрації уваги у слухача обмежені.

8. Мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації.

9. Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові, культуру поведінки.

Правила для слухача:

1. Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця.

2. Слухаючи, необхідно доброзичливо, із повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним.

3. Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння.

4. Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси.

5. Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.