3. Професіоналізм і моделі фахівця

А.К. Маркова у зв'язку з характерною роллю людини в процесі діяльності й відносини до неї виділяє різні види праці, що відбивають особистісну й професійну зрілість людини, етапи його сходження на вершину професіоналізму:

Праця по самообслуговуванню	Людина – індивід
Потребительный праця	Людина – працівник
Суспільно-корисна праця	Людина – соціальний індивід
Виконавча продуктивна праця	Людина – діяч
Кваліфікована продуктивна праця	Людина – фахівець
Спільна організована продуктивна праця	Людина – учасник спільної праці
Вільна самостійна продуктивна праця	Людина – суб'єкт праці
Професійна продуктивна праця	Людина – професіонал, компетентний діяч
Творча продуктивна праця	Людина – Творець – винахідник, новатор, суперпрофесіонал

Професіоналізм розуміється як сукупність особистісних характеристик людини, необхідних для успішного виконання праці ("нормативний професіоналізм"); "реальний професіоналізм" відбиває факт володіння людиною необхідним нормативним набором психічних якостей, коли професіоналізм стає внутрішньою характеристикою особистості. Суміжним із професіоналізмом є поняття компетентності – сукупності знань, поінформованості, авторитету в якій-небудь області.

Виділяють наступні види професійної компетентності:

• спеціальна компетентність – високий рівень володіння професійною діяльністю, здатність проектувати свій професійний розвиток;

• соціальна компетентність – володіння прийомами професійного спілкування, співробітництва, що дозволяють успішно виконувати спільну діяльність, відповідальність за результати своєї професійної праці;

• особистісна компетентність – володіння прийомами самовираження й саморозвитку, засобами протидії професійної деформації особистості;

• індивідуальна компетентність – володіння прийомами самореалізації й розвитку особистості в рамках професії, уміння раціонально організувати свою працю – без перевантажень, хронічної утоми, вікового зниження продуктивності.

Структура й зміст професійної компетентності багато в чому визначаються специфікою праці. У професіях типу "людина-людина" особливого значення набуває підсистема психологічної компетентності, що забезпечує ефективну взаємодію в суб'єкт-суб'єктних відносинах. Психологічну компетентність розуміють як систему знань про людину як індивід, суб'єкт, особистість та індивідуальність, включену в міжособистісну взаємодію, що забезпечує його ефективність. У свою чергу в психологічній компетентності розрізняють кілька підсистем:

• соціально-перцептивну (знання людей у силу спостережливості й проникливості);

• соціально-психологічну (знання закономірностей поведінки й діяльності людини, включеної в соціальну групу);

• аутопсихологічну (самопізнання, самооцінка, самоконтроль емоцій, станів, працездатності, поведінки, а також самоефективність);

• комунікативну (знання стратегій і методів ефективного спілкування);

• психолого-педагогічну (знання методів здійснення впливу).

При акмеологическом підході професіоналізм розуміється не тільки як умова досягнення високих професійних результатів, але й у широкому змісті – як успішність реалізації людини в житті; професіоналізм розуміється як своєрідність психологічної організації особистості, у тому числі як відношення людини до праці й стану своїх професійно важливих якостей. Тому можна розрізнити дві сторони професіоналізму:

• стан мотиваційної сфери людини (мотиви, мети, задоволеність працею);

• стан операційної сфери (прийоми, засоби діяльності, здібності, знання, уміння, навички).

Інтеграція вищеназваних складових виражається в понятті "модель фахівця".

У моделі фахівця відбиваються обсяг і структура професійних і соціально-психологічних якостей, знань, умінь людини, які у сукупності характеризують її як члена суспільства.

Розрізняють модель фахівця та моделі підготовки фахівця, моделі починаючого, досвідченого й успішного фахівця.

Модель фахівця може включати наступні компоненти:

• професіограму (опис психологічних вимог професії до діяльності й особистості людини);

• професійно-посадові вимоги (опис конкретного змісту діяльності фахівця, його професійних завдань в умовах конкретної посади – на даному робочому місці);

• кваліфікаційний профіль (сполучення необхідних видів професійної діяльності й ступені їхньої кваліфікації, кваліфікаційні розряди).