16

Лекція 13. Професійне консультування в системі профорієнтації

ПЛАН

1. Розвиток психологічного профконсультування.

2. Основні напрямки профконсультування.

3. Типи профконсультації.

4. Психотехнології профконсультування.

5. Психодіагностика в професійному консультуванні.

6. Етичні проблеми професійного консультування.

Литература

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию – М., 1994.

2. Гейжан Н.Ф. Теория и практика профессиональной консультации. М., 1991.

3. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов.– 2-е изд., перераб., доп.– М., 2003.

4. Профессиональная ориентация учащихся / А.Д.Сазонов, В.Д.Симоненко, В.С.Аванесов, Б.И.Бухалов – М., 1988.

5. Психологическое сопровождение выбора профессии / Под ред. Л.М.Митиной – М., 1998.

Професійна консультація – це метод психологічної допомоги людям у професійному самовизначенні, плануванні професійної кар'єри, а також подоланні труднощів професійного життя Професійна консультація проводиться з обліком фізичних і психологічних індивідуальних особливостей клієнта, його загальних і професійних інтересів, схильностей і здібностей, загальної й фахової освіти й підготовки. При проведенні консультації враховують також потреби ринку праці, можливості працевлаштування, професійного росту, умови праці й т.ін. Психологічний зміст консультації полягає в тому, щоб допомогти людині самій вирішити виниклі проблеми.

Психологічна профконсультація будується на основі наступних положень:

1. Принцип активності суб'єкта професійної діяльності. Це положення вказує на активність суб'єкта, що реалізується при виконанні їм хоча б двох наступних вимог: по-перше, консультуємий повинен відчувати потребу в одержанні допомоги й інформації від психолога-профконсультанта; по-друге, він повинен самостійно ухвалювати рішення щодо способів подолання проблем професійного становлення, консультант же тільки допомагає йому усвідомити свої інтереси й здатності й виробити сценарій професійного розвитку.

2. Принцип комплексного підходу до суб'єкта професійного становлення. Відповідно до цього принципу, повинні досліджуватися різні по складності психічні властивості і їх взаємозв'язки.

3. Принцип добровільності участі в консультуванні. Неприпустимо будь-який примус до тестування й анкетування з метою з'ясування інтересів і професійних намірів без згоди людини.

4.Принцип індивідуального підходу. Варто підходити до кожній особистості індивідуально й у процесі діагностики й консультування виходити з її інтересів і схильностей. Інакше кажучи, у першу чергу проводиться діагностика тих пізнавальних здатностей і властивостей особистості, які необхідні для професії, що цікавить цю особистість.

5. Принцип персональної відповідальності. Відповідно до його психолог несе персональну відповідальність за правильність постановки психологічного діагнозу, адекватність використовуваних діагностичних методів і корекційних заходів.

Таким чином, професійне консультування спрямоване на рішення проблем, пов'язаних із професійним самовизначенням, вибором професії й місця роботи, шляхів самореалізації особистості в професійній праці, із професійною адаптацією й професіоналізацією, прогнозуванням кар'єри, подоланням труднощів, криз і конфліктів, а також із професійною реабілітацією працівників, що частково втратили працездатність.