1)Головне (1 200-1 500 м); 2)Внутрішнє (400-600 м); 3)Зовнішнє (250-300 м).

Пасма розділяють поздовжні зниження. Ха­рактерною ознакою рельєфу є асиметричність схилів: південні схили короткі й обривисті, пів­нічні — довгі й похилі. Утворення пасом і широ­ких знижень між ними пов’язане зі скидовими підняттями Кримських гір та інтенсивним еро­зійним розчленуванням в антропогені.

Найвищі точки Кримських гір лежать на Го­ловному пасмі: г.Роман-Кош (1 545 м), г.Демір- Капу (1 540 м) та г. Еклізі-Бурун (1 527 м). Голов­не пасмо складається з дислокованих і метоморфізованих осадових порід переважно мезозою — глинистих сланців, пісковиків, конгломератів і вапняків. Головне пасмо Кримських гір пред­ставлене окремими платоподібними масивами — яйлами: Бабуган-Яйла, Нікітська Яйла, Читир даг, Демерджі-Яйла, Ай-Петринська Яйла, Бай дарська Яйла, Ялтинська Яйла, Гурзуфська Яйла, Карабі-Яйла. Поширені вулканічні форми рельєфу, серед яких знамениті моноліти: Аюдаг, Кастель, Плакка.

Внутрішнє й Зовнішнє пасма складені верхньомезозойськими, палеоге­новими та неогеновими відкладами. Це куести з характерною асиметрією схилів. Висота й розміри куесту збільшуються з південного сходу на північ­ний захід. Відносні висоти Внутрішнього пасма змінюються від 10-15 м у середній частині до 200-250 м на заході. Найвища точка Внутрішнього пасма — г. Кубалач (738 м). На поверхні пасма виділяють вапнякові денуда­ційні гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен, Ескі-Кермен.

Відносні висоти Зовнішнього пасма становлять 100-200 м на заході, на сході пасмо менш виражене в рельєфі.

У формуванні сучасного рельєфу Кримських гір велике значення мають ерозійні, зсувні, обвальні та абразивні процеси. Неабиякого розвитку на­були й карстові процеси: кари, колодязі, шахти, гроти, печери та ін.

Кримські гори відіграють важливу кліматотвірну функцію — вони за­хищають від впливу північних холодних повітряних мас вузьку при­морську смугу — Південний берег Криму — чудовий куточок української природи із середземноморським кліматом.

Генетичні форми рельєфу України

В Україні поширені такі генетичні типи рельєфу: тектогенні, вулканогенні, денудаційні, водно-ерозійні, гравітаційні, еолові, карстові, льодовикові та водно-льодовикові, суфозійні, техногенні (антропогенні).

1)Тектогенні форми рельефу сформувалися під дією ендогенних процесів. Це низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська), які приуро­чені до відповідних тектонічних западин. Придніпровська та Приазовська височини приурочені до Українського щита, Подільська височина — до

Волино-Подільської плити, Волинська височина — до Галицько-Волинсь­кої западини (це єдиний в Україні приклад оберненої відповідності), До­нецький кряж — до Донецької складчастої області, західні схили Середньо- російської височини — до Воронезького кристалічного масиву, гори Кар­пати і Крим — до рухомих складчастих поясів.

2)Вулканогенні форми рельєфу поширені в Карпатах (Вигорлат-Гутинський вулканічний хребет), на Закарпатті (Берегівське горбогір’я), у Крим­ських горах (Карадаг, Аюдаг як приклади складних лаколітів).

На Керченському півострові поширений грязьовий вулканізм. Його ви­никнення зумовлене особливостями геологічної будови та нафтогазонос­ністю цього району. Грязьові вулкани — різні за формою геологічні утво­рення, з яких постійно або періодично вивергаються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки тощо.