8 клас рельєф України. Рельєф – це сукупність форм земної поверхні , що утворюються під дією внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних ) сил .

Основними формами суходолу є гори і рівнини . Формування рельєфу закономірно пов’язано з будовою земної кори .

Платформам ( давнім, стійким і вирівняним ділянкам ) у рельєфі відповідають рівнини,

а областям складчастості ( рухомим ділянкам земної кори ) – гори.

Україна на південному заході Східноєвропейської платформи =

95 % рівнини, середня висота рівнинної частини – 175 м, найвища точка – г. Берда – 515 м. Низовини = 1)Поліська ( відповідає Прип'ятському прогину) – 150 – 200м § - похил з заходу на схід, вали і горби льодовикова та вітрова діяльність; 2) Придніпровська – 50 – 170 м, максимальна – 236 м, добре розвинута яружно – балкова мережа, в північній – льодовикові та водно – льодовикові форми рельєфу/* в межах Донецько – Дніпровської западини /; 3)Причорноморська = 10 – 120 м* відповідає Причорноморській западині ; 4) Закарпатська - є частиною Середньодунайської височини , 100 – 120 м, найбільша висота – Берегівське горбогір'я – до 369 м. - * відповідає Закарпатській западині ; 5) Північнокримська( відповідає Скіфській молодій платформі)- 40 м.

Височини =

1)Подільська – обмежена долиною Південного Бугу , долиною Дністра - 580 км на 180 км, висоти = 280 – 320 м на півночі до 150 – 170 м на півдні виділяють окремі горбисті пастма: Кременецькі гори, Голгори ( г. Камула – 471 м) , Вороняки, Опілля, Розточчя, Товтри (Медобори – залишки вапнякових бар’єрних рифів неогенового періоду ), на височині виділяють карстові печери в гіпсах/* відповідає Волино – Подільській плиті/; 2) Волинська = 200 км на 40 – 50 км = 220 – 250 м, найвища точка – Мізоцький кряж – 342 м. Поверхня височини дуже розчленована долинами, балками, ярами, поширені карстові форми рельєфу * відповідає Галицько – Волинській западині/; 3)Хотинська = 50км на 22 км, висоти – 350 – 400 м, г. Берда – 515 м; 4) Придніпровська = висоти – 150 – 170 м на півдні до 220 – 240 м на півночі, найвища точка – 323 м, похил на південний схід – плоска, хвиляста , розчленована на півдні глибокими річковими долинами, на сході – ярами і балками; 5) Приазовська = виступ Українського кристалічного щита, висоти – 200 – 300 м, переходить у Приазовську низовину, на поверхні - кристалічні породи, найвища точка – г. Бельмак - Могила ( 324м); 6) Середньоруська = відроги на 1000 км, 190 – 200 м. максимальні – 234 м, рельєф горбистий, ерозійні форми рельєфу – яри, зсуви, карстові явища / відповідає Воронежській антеклізі /; 7)Донецька височина = * Донецька складчаста структура, 350 км на 150 км, 170 – 300 м, найвища – г. Могила – Мечетна – 367 м , яри, балки, осипи, зсуви, карстові , антропогенні – терикони, відвали, кар'єри виділяють: Донецький кряж , Бахмут – Торецька рівнина . Гори –

* 5% - перетинає Україну альпійський пояс складчастості, в рельєфі – 2 гірські системи . Карпати – на Україні – Українські, або Лісисті Карпати = 280 км на 100 км =

3 частини =

1)Карпатські гори,

2)Передкарпатська Підвищена рівнина

3)Закарпатська низовина.

Північний схід –

Зовнішні Карпати = Бескиди Східні, Горгани та Покутсько – Буковинські Карпати;

центр = Верховинський Вододільний хребет;

на пд. – зх від нього найвища частина Карпат - Полонинсько – Чорногірські гори, центральним у них є Полонинський хребет , найвищий масив регіону – Чорногора з вершиною Говерла – 2061м .

Крайній південний захід – Вулканічні гори, на півдні – Рахівський масив і Чивчинські гори . Кримські гори – три паралельні пастма з стрімкими півд. – сх. схилами і пологими пн. зх. , найвище Головне пасмо – 1200 – 1500 , пересічна висота гір – 440 м. Антропогенні форми – терикони шахт , кар’єри, земляні насипи і виїмки .

Рельєф України( довідник Пасенко)

Лежить на Східноєвропейсь­кій рівнині, зокрема в південно-західній її частині.

95% від земельної площі країни займають рівнини, (70% з них — це низовини, 25% — височини.

Рівнинна частина України має середню абсолютну висоту приблизно 170 м.

Найбільші висоти на рівнинах сягають 400 м, максимальна від­мітка — 515 м (г. Берда на Хотинській височині).

На узбережжях морів абсолютні висоти становлять 10—15 м, міні­мальна — 5 м нижче від рівня моря (на узбереж­жі Куяльницького лиману).

5% території = гірські системи, що входять до альпійсько­го поясу складчатості.

На заході України = гори Карпати (Українські, або Східні Карпати) заввишки 1 500-2 000 м.

У Карпатах — г. Говерла (2 061 м).

На півдні України = Кримські гори з ви­сотами 1 500 м та найвищою вершиною г. Роман-Кош (1 545 м).

Низовини

По­ліська низовина

Північ України = південна частина По­ліської низовини, Українське Полісся. Низовина утворена дав­німи льодовиковими відкладами та річковими наносами.

Загальний нахил поверхні спрямований із захо­ду на схід. Абсолютні висоти становлять 150-200 м. На Овруцькому кряжі — Словечанська (316 м).

Низовин­ний рельєф порушується горбоподібними підви­щеннями, валами, горбами, моренними пасмами, озами. Там, де на поверхню виступають кристаліч­ні породи, розміщуються друмліни.

Характерними також є еолові форми рельєфу (бархани з кварцових пісків, дюни, горби, вали). Досить поширені карстові форми рельєфу, де утворилися великі озерні улоговини карстового походження.

Придніпровська низовина

Північно-східну частину України займає Придніпровська низовина з середніми висотами 100-150 м та загальним нахилом на південний захід. Поверхня низовини складена лесом і лесоподібними суглинками, тому тут добре розвинута яружно-балкова мережа.

На схилах ярів спостерігають зсуви, обвали, інтенсивний змив ґрунту. У північній частині низовини розвинуті льодовикові й водно-льодовикові форми рельєфу, де великі площі зайняті моренними рівнинами.

Причорноморська низовина

На півдні України лежить Причорноморська низовина, яка на півдні закінчується невисокими крутими уступами. Загальний нахил поверхні спрямований на південь. Поверхня низовини майже плоска, середні висоти — 120-150 м. Най­вища точка (179 м) лежить на Тарханкутському півострові АР Крим. Характерною ознакою При­чорномор’я є наявність водно-ерозійних, водоакумулятивних та суфозійних форм рельєфу, трап­ляються різні за розмірами степові блюдця та поди з пологими схилами.

Оскільки Причорноморська низовина в старо­давні часи декілька разів була морським дном,

вона складена вапняками, лесовими пісками, гли­нами та суглинками. Ці пухкі породи розчленовані балками та ярами.

Закарпатська низовина

Крайню західну частину України займає Закарпатська низовина, яка є частиною Середньодунайської рівнини, із середніми висотами від 100 — 200 м. Низовина складена переважно вулканічними породами, що пере­криті глиною та лесом.

Височини

Значну частину території України займають височини.

Волинська височина

Волинська височина розміщена на заході і є хвилястогорбкуватим пла­то з поверхнею, розчленованою звивистими річковими долинами, балками та ярами.

Середні висоти Волині — 200-300 м. Найвища точка (342 м) розміщена на Мізоцькому кряжі. Волинська височина складається з вап­няків та мергелів, тому тут наявні карстові форми рельєфу.

Подільська височина

На південному сході Волинська височина поступово переходить у Подільську. Подільська височина є найвищою частиною Східноєвропейсь­кої рівнини на південному заході. Середні висоти Поділля — 300-400 м.

Північну частину Західного Поділля займає Гологоро-Кременецький кряж.

У центральній частині вузькою смугою простягаються Товтри — горбисте підвищення, яке складається з твердих вапнякових порід.

Крайню захід­ну частину Поділля утворює Опілля — пересічена територія, на якій ле­жить найвища точка Подільської височини — г. Камула (471 м).

На Подільській височині досить поширені карстові форми рельєфу — тріщини, колодязі, численні гіпсові печери (Кришталева, Оптимістична, Мокра).

Хотинська височина

Хотинська височина невелика за площею, розміщена в межиріччі Пру­ту та Дністра. На ній лежить найвища точка рівнинної частини Украї­ни — г. Берда (515 м). Переважають горбисто-пасмові ерозійно-зсувні фор­ми рельєфу.

Придніпровська височина

Придніпровська височина — найбільша за площею, лежить у централь­ній частині країни. Загальний нахил спрямований на південний схід. Се­редня висота становить 200 м. Максимальної висоти досягають Канівські гори — 253 м. Поверхня рівнини горбиста з розвинутою яружно-балковою мережею. У північній частині височини трапляються льодовикові форми рельєфу.

Приазовська височина

Приазовська височина лежить на південному сході України, розміщуєть­ся поряд з південно-східним виступом Українського щита. Середні висоти становлять 200-300 м, найвища точка — г. Могила-Бельмак (324 м). Висо­чина розчленована багатьма долинами та балками.

Донецька височина

Донецька височина з висотами 200-250 м лежить на сході України. У межах височини виділяється Донецький кряж з найвищою точкою Лівобе­режної України — г. Могила-Мечетна (367 м).

У межах Донецької височини й Донецького кряжу трапляються різно­манітні форми рельєфу: яри, пасма, куести, осипи, обвали, кари, давні воронки. Рельєф височини змінений діяльністю людини, поширені терико­ни, відвали, кар’єри.

Середньоросійська височина

Середньоросійська височина, якій властиві ерозійні форми рельєфу, лежить на північному сході України. Тут поширені горби, зсуви, карст. Середні висоти становлять 180-186 м. Найвища точка лежить біля с. Високе (246 м). Основна частина цієї височини лежить у межах Російської Федерації, в Україні — південно-західні відроги Середньоросійської височини.

Гори

Гори = 5% території України: їхня площа разом із Передкарпаттям і зоною Карпат становить 37 тис. км²: площа Карпат стано­вить 24 тис. км², площа Кримських гір — 7,9 тис. км².

Українські Карпати

Українські Карпати є частиною гірської дуги Карпат, у межах якої виокремлюють три складові:

1)3ахідні Карпати (Словаччина, Угорщина та південь Польщі);

2)Південні Карпати (Румунія);

3)Східні (Лісисті) Карпати (на заході України).

Українські Карпати простягаються з північно­го заходу на південний схід неширокою смугою (100-110 км) на відстань 280 км.

Виникнення Карпат пов’язане з альпійською епохою горотворення.

Становлення гірського рельєфу тривало про­тягом пізньоолігоценового-ранньоміоценового ча­су, до якого приурочена головна фаза складко­утворення, підняття флішевих Карпат, заро­дження Передкарпатського прогину й Закарпат­ської западини. Головну роль у геологічній бу­дові відіграють осадові флішові товщі крейди, утворені глинистими сланцями, мергелями, піщаниками. Давнішими породами складено Рахівський кристалічний масив. Тут поширені про­терозойські гнейси й сланці, палеозойські вапняки, філіти та кварцити, тріасові та юрські конгломерати, доломіти, якими Передкарпаття й За­карпаття складені за допомогою піщано-глиняних соленосних неогено­вих порід.

Сучасних геоморфологічних ознак Українські Карпати набули внаслі­док неотектонічних рухів і декораційних процесів: утворилися поверхні вирівнювання, річкові долини, льодовикові, ерозійні й карстові форми рельєфу.

На південному сході лежить найвища ділянка гір, складена давніми кристалічними сланцями, кварцитами, гнейсами. Тут здіймається г. Говерла (2 061 м). Істотний вплив на формування рельєфу Карпат справило те, що вони складаються з осадових порід — під впливом зовнішніх сил і повільних підняттів гори мають округлі вершини та пологі схили.

Українські Карпати належать до середньовисотних гір (800-2 000 м). У їхньому рельєфі переважають паралельні, з пологими схилами невисокі хребти, які розділяють мальовничі гірські долини чи котловини.

За характером рельєфу Українські Карпати утворюють