11. Українські землі під владою Литви та Польщі. Кревська та Люблінська унії (початок XIV - перша половина XVI ст.) та їх наслідки для України.

Період з 1340-1569 коли українські землі входили до складу литви більшість дослідників називають «оксамитовим».

Кревська унія 1385р. угода про династичний шлюб між великим князівством литовським і польщею одруження ягайла і ядвіги. Ягайло став королем польськм, ягайло мав запровадити католизму на литовських і українських землях, обєднання збройних сил обох держав.

Люблінська унія 1липня 1569р. Литва і Польща обєдналися, введення католицизму як державної релігії , урівняння в правах литовської і польської шляхти, спільні сейм і сенат зовнішня політика грошова система.

Польське проникнення в українські землі кардинально відрізнялося від литовського: польський уряд з самого початку утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією навязати польське право та адміністративну систему витіснити православя шляхом утвердження католицизму що викликало опір місцевого населення.

12. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої. Перехід до панщинно-фільваркового господарства (XIV - XVI ст.). Магдебурзьке право.

Еволюція феодальних відносин зумовила зростання великого феодального землеволодіння.

В цей період формуються шляхетський та міщанський стани. Православне духовенство починає втрачати позиції і активно витісняється католицизмом. Різні верста населення перетворюються на одну верству –кріпаків.

Активна урбанізація зумовила появу нових суспільних явищ та тенденцій: поглиблення спеціалізацій ремісництва, утворення цехів,виникнення перших зародків мануфактурного виробництва тощо.

Магдебурське право-звід законів за якими може управлятися торго-промислове місто.Суть: звільнення міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на створення органів місцевого самоврядування. У великих містах органом була міська рада.

13. Суспільно-політичне життя в Україні другої половини XVI - першої половини XVII ст. Братства. Берестейська церковна унія та її наслідки для України.

Захоплюючи українські землі й посилюючи кріпосницький гніт, поляки намагалися також змусити український народ зректися рідної мови, культури та церкви, ставили за мету остаточну його денаціоналізацію. Така політика мала забезпечити завойовникам безперешкодний доступ до економічних багатств України, підпорядкування їм політичного та культурного життя українців.

Однак найбільш яскравими виявами і водночас організаційними осередками загальнонародного руху проти польсько-католицької експансії стали братства — релігійні та культурно-просвітницькі організації. Особливу увагу братства приділяли духовній сфері життя, слушно вважаючи, що моральному та ідейному чинникам у протиборстві належить вирішальна роль, а тому з кін. XVI ст. розгорнули широку культурно-освітню діяльність. Своєю подвижницькою діяльністю братства спричинилися до національно-культурного відродження України наприкін. XVI ст. Вони зміцнили українське суспільство, яке тепер могло спертися на мережу шкіл, друкарень, освічених людей.

Берестейська унія 1596р. утворення уніатської(греко-католицької) церкви, збереження православного обряду і православної церковної служби, збереження юліанського календаря, уніатська церква визнавала владу Папи Римського.

Отже, Берестейська унія не тільки не подолала розкол у 1054 р., а й розширила його: до двох церков — католицької та православної додалася третя — уніатська, або греко-католицька, як її згодом стали називати. Не принесла вона єдності й українському суспільству, розділивши його на дві частини: з одного боку — православна більшість на чолі з двома владиками, що відмовилися від унії, з другого — уніатська меншість разом із митрополитом та рештою єпископів.