46. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії на початку XX ст. Столипінська аграрна реформа та її наслідки в Україні.

Початок ХХ ст. позначився в українських землях розгортанням процесу індустріалізації, що передбачало подальший розвиток великої машинної індустрії та створення нової структури економіки. Найбільш потужно ці процеси розгортались у Наддніпрянській Україні, У межах загальноімперської економіки Україна виступала як головна вугільно-металургійна база, найпотужніший виробник цукру та провідний регіон товарного зерна. На початку ХХ ст. пожвавився розвиток більшості галузей харчової промисловості, насамперед цукрової, борошномельної, спиртогорілчаної тощо. Працювало п’ять полотняних фабрик, орієнтованих на потреби внутрішнього ринку. 

Придушивши революцію 1905-1907 pp., царський уряд розумів, що одними репресіями зняти соціальну напругу в суспільстві неможливо. Однією з головних причин революції було аграрне питання, вирішити яке запропонував голова ради міністрів і міністр внутрішніх справ П. Столипін. У листопаді 1906р. ним було видано указ, який був затверджений царем і став законом 14 червня 1910 р. В указі містились основні положення реформи.

Столипінська аграрна реформа передбачала:

— руйнування общини, яка відіграла активну роль у виступах селян під час революції, і закріплення у приватну власність за кожним домогосподарем земельної ділянки, яка йому належить;

— надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк;

— переселення селян у малоземельні райони Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії.

Чисто економічні наслідки реформи були вражаючими: збільшилось виробництво товарного хліба, місто, за рахунок розорення частини селян, поповнилось дешевою робочою силою, були освоєні нові території на Сході.

47. Лютнева революція 1917 р. В Росії та її вплив на національно-визвольний рух в Україні. Створення Центральної Ради, перші кроки її діяльності. Відродження державності України.

Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога в Росії Лютневої демократичної революції 1917 р., яка поклала край багатовіковому монархічному режимові династії Романових. Склалися сприятливі умови для піднесення національно-визвольного руху пригноблених народів. 17 (за н. ст.) березня 1917 р. у Києві виник ще один впливовий політично-координаційний центр

— Українська Центральна Рада, який, репрезентуючи інтереси українського народу, за короткий час свого існування — з березня 1917 по квітень 1918 р.

— пройшов складний шлях від громадської організації до фактичного парламенту України. Рада була створена групою національно свідомої інтелігенції з Товариства українських поступовців. Оглядом сил українства, засобом його подальшої організації став Український національний конгрес, який проходив у Києві 19—21 квітня 1917 р. В його роботі взяли участь бл. 1500 осіб, які представляли всі губернії України, а також Петроград, Москву, Крим, Кубань, Холмщину. Отже, конгрес був справді всеукраїнським. Делегати конгресу визнали Центральну Раду представницьким органом України та переобрали її головою М. Грушевського. Наприкін. травня 1917 р. до Петрограда прибула українська делегація Центральної Ради на чолі з В. Винниченком. Висловивши прихильність до Тимчасового уряду, вона запропонувала надати широку автономію Україні в межах федеративної Росії. Однак домагання української делегації були відхилені..

48. Універсали Центральної Ради, їх зміст та політична оцінка.

1 універсал 10 червня (23 — за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат. Зміст: Проголошення автономії України в складі Росії; Джерелом влади в Україні є український народ; Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент); Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України; Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

2 універсал 3 липня (16 — за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зміст: Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні; Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд; Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

3 універсал 7 листопада (20 — за новим стилем) 1917 — проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання. Зміст: Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії; До установчих зборів в Україні вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату; Скасовується право приватної власності на землю; УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками; Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.; Запроваджується 8 годинний робочий день; Встановлюється державний контроль над виробництвом; На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.

4 універсал 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Зміст: УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян.

49. Причини падіння Центральної Ради. Гетьманський переворот.

Падіння Української Центральної Ради спричинили:

— розкол в українському суспільному русі;

— політична недосвідченість і наївний романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції;

— утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері;

— відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях;

— однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переростала в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією;

— запізніле усвідомлення лідерами УЦР необхідності сильної виконавчої влади;

— анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно-державного життя;

— небажання і невміння створити регулярні збройні сили, інші силові відомства у державі.

УЦР виявилась нездатною для виконання цих завдань. Тоді командування німецьких військ, які фактично здійснювали окупацію України, почало виношувати плани здійснення державного перевороту.

24 квітня 1918 р. генерал-фельдмаршал Ейхгорн зустрівся з генералом П. Скоропадським — командиром 1-го Українського корпусу — восени 1917 р. На цьому побаченні німецька сторона висунула умови, за яких вона готова підтримати переворот П. Скоропадського. Вона вимагала визнання Брестського (Берестейського) миру, розпуску УЦР і відміну довиборів до Установчих зборів, відновлення приватної власності на землю, ліквідації земельних комітетів, оплати перебування німецьких військ в Україні.

29 квітня 1918 р. відбувся хліборобський конгрес, на якому було прийнято рішення про передачу влади П. Скоропадському.

У ніч на 30 квітня прихильники П. Скоропадського оволоділи державними установами.

50. Внутрішня зовнішня та політика Української держави П.Скоропадського.

Внутрішня

Після ліквідації в Україні радянської влади відновлювалася приватна власність на землю. Політика уряду стосовно робітників виявилася невдалою. Власники підприємств одержали право збільшувати робочий день до 12 годин, знижувати й нерегулярно видавати зарплатню, не виконувати умови трудових договорів, проводити локаути У фінансовій сфері було налагоджено грошовий обіг, введено нову валюту — гривню, відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії тощо.

Метою військової реформи було створення національної армії. Найбільш вдалою та послідовною була політика у галузі культури. Було прийнято закон про обов'язкове вивчення української мови, історії та географії України. За часів гетьманату було створено понад 150 українських гімназій, близько 50 нових українських шкіл

Зовнішня політика була спрямована на підтримку дипломатичних відносин із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею. Урядові вдалося налагодити добрі відносини з урядами держав, які постали на території колишньої Російської імперії: Фінляндії, Литви, Грузії, Кубані, Дону, Криму. Однак вирішити бессарабське і кримське питання уряду П. Скоропадського не вдалося, Підляшшя та Холмщина продовжували залишатися у складі Польщі.

51. Утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), її керівні органи та діячі.

13 листопада 1918р. проголошено нове державне утворення ЗУНР.Керівництво на чолі з Петрушевичем прийняло низьку важливих документів: закон про організацію війська, про тимчасову адміністрацію, про державну мову, про громадянство, про земельну реформу.Реальне існування протягом 8.5 місяців поставило на практичний грунт в українському рухові гасло соборної української держави. Досвід зунр підтвердив що відстояти незалежне національне існування можливо тільки завдяки обєднанню сил усіх соціальних верств і подітичних сил нації.

52. Доба Директорії. Акт злуки 22.01.1919 р. в Україні та його історичне значення.

Директорія-тимчасовий орган влади метою якого було відновлення унр. Законодавча влада-тимчасовий уряд. Виконавча влада-рада народних комісарів.

Внутрішня політика: Ухвалил закон про передачу поміщенської землі селянам.Вживались заходи для надання допомоги безробітним. Вводився робочий контроль у промисловості. Відновлювалась чинність законів унр.

Причини поразки: внутрішня суперечність між членами директорії. Захоплення лідерів директорії лівою фразеологією, слабке розуміння нагальних проблем населення. Розвал української армії. Невдала зовнішня політика. Відсутність міжнародної підтримки.

Головним наслідком діяльності директорії стала повна трата контролю українських сил над територією україни.

22 січня 1919р на софіївському майдані у києві проголошено договір про злуку двох українських республік. Укладання петлюрою з пілсудським варшавської угоди яка передбачала визначення прав польщі на галичину . Після цієї угоди скасовувалось рішення про злуку.

53. Україна в радянсько-польській війні 1920 р. Варшавський договір. Поразка національно-визвольної боротьби. Ризький мир.

Польсько-радянська війна 1920 — війна між Польщею і Українською Народною Республікою, з одного боку, і РСФРР та Українською Соціалістичною Радянською Республікою, з другого, у квітні-жовтні 1920. Це була спроба радянської армії прорватися через Польщу доНімеччини, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу.

Згідно з умовами Варшавського договору 1920 уряд Юзефа Пілсудського відмовився від претензій поширюватися до кордонів Речі Посполитої 1772 р. (тобто до першого поділу Речі Посполитої) і визнав територію Надніпрянської України, що була окупованабільшовицькими військами, за УНР.

Воєнні дії на польсько-радянському фронті були припинені після укладення 09 листопада 1920 польським і більшовицьким керівництвом перемир'я. Проте вже наступного дня в районіШаргорода червоноармійці підступно контратакували українські дивізії, прорив фронту у напрямку на Копайгород на праве крило, яке тримала 5-а Херсонська дивізія армії УНР, та у напрямку на Лунинець, де знаходилася 2-а Залізна дивізія та Кулеметна дивізія армії УНР

В березні 1921 у Ризі між Польщею, з одного боку, та РСФРР і УРСР з другого, підписано Ризький мирний договір 1921.