Тема 2. Формування і вдосконалення виробничої структури промислового підприємства

1. Загальна і виробнича структура промислового підприємства. Характеристика елементів виробничої структури.

1.1 Організація та обслуговування робочих місць.

2. Чинники, що впливають на виробничу структуру.

3. Види виробничої структури промислового підприємства.

4. Розміщення цехів і служб підприємства.

5. Показники, що характеризують виробничу структуру.

6. Шляхи вдосконалення виробничої структури підприємства.

1.Загальна і виробнича структура промислового підприємства. Характеристика елементів виробничої структури

Виробничий процес на кожному підприємстві визначає склад основних цехів, виробничих ділянок і робочих місць, а також характер виробничих зв'язків між окремими робочими місцями, виробничими ділянками і цехами. Ефективна робота підприємства в значній мірі визначається раціональним поєднанням вхідних в його склад виробничих підрозділів. Це досягається в процесі формування і вдосконалення виробничої структури підприємства.

Під виробничою структурою підприємства розуміється склад керованих ланок виробничої системи, форми побудови, кількісні співвідношення, технологічні та кооперовані взаємозв'язки виробничих підрозділів підприємства (цехів, служб, ділянок).

Разом з виробничою структурою розрізняють і загальну структуру промислового підприємства. Крім виробничих підрозділів загальна структура включає відділи апарату управління підприємством (конструкторський, технологічний, планово-економічний, фінансовий і так далі) і підрозділи з обслуговування працівників підприємства та їх сімей (ЖКГ, підрозділи громадського харчування, дитячі дошкільні заклади, клуби, стадіони і тому подібне).

Первинним елементом просторової організації виробництва, а рівно і виробничої структури підприємства, є робоче місце. Робоче місце – це неподільна в організаційному відношенні (у даних конкретних умовах) ланка для виконання однієї або декількох виробничих або обслуговуючих операцій, оснащене відповідним устаткуванням і технологічним оснащенням.

Робоче місце може бути простим (один робочий обслуговує один агрегат), багатоверстатним (один робочий обслуговує групу машин), комплексним (колективним) (група робочих обслуговує один агрегат).

Прості та багатоверстатні робочі місця характерні для дискретного виробництва. Комплексні робочі місця створюються, в основному, в галузях з використанням апаратурних технологічних процесів (хімічна, металургійна, харчова промисловість). Такі робочі місця обслуговуються групою робочих з певним розмежуванням виконуваних ними функцій.

Робоче місце може бути стаціонарним або рухомим. Стаціонарне робоче місце розташоване на закріпленій за ним виробничій площині, обладнаній відповідним устаткуванням, а предмети праці подаються до робочого місця. Рухоме робоче місце пересувається разом з устаткуванням у міру обробки предметів праці.

Залежно від особливостей виконуваних робіт робочі місця підрозділяються на спеціалізовані та універсальні.

На робочих місцях здійснюється безпосередня взаємодія матеріальних і трудових чинників виробництва, на рівні робочого місця заключені основні резерви зростання продуктивності праці.

Від рівня організації робочих місць, обґрунтованого визначення їх кількості, узгодження їх роботи в часі, раціонального розташування на виробничій площі істотно залежать кінцеві результати діяльності підприємства.

Ділянка - це виробничий підрозділ, об'єднуючий ряд робочих місць, згрупованих за певною ознакою, здійснює частину загального виробничого процесу з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва. Розрізняють виробничі (або технологічні), допоміжні та обслуговуючі ділянки.

Цех – це організаційно відокремлений підрозділ підприємства, що складається з виробничих, допоміжних і обслуговуючих ділянок, виконує певні виробничі функції, обумовлені характером внутрішньозаводської кооперації. Цех – найбільш складна система, що входить у виробничу структуру, включає в якості підсистеми ділянки і служби. Всі цехи промислового підприємства підрозділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. На окремих підприємствах створюються також підсобні та побічні цехи.

До цехів основного виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства. На машинобудівних підприємствах до них відносяться цехи:

• заготовчі (ливарні, ковальсько-пресові, штампувальні, пластмасові);

• оброблювальні (механічні, термічні, деревообробні, зварювальні);

• складальні (вузлової збірки, складання готової продукції, малярні);

у чорній металургії - доменні, сталеплавильні, прокатні, трубопрокатні цехи;

на підприємствах легкої промисловості - прядильні, ткацькі, фарбувальні, оторочні, пошивочні цехи і так далі

Основне завдання допоміжних цехів – виробництво запасних частин і виконання всіх видів ремонту устаткування, виготовлення інструменту і виробництво енергетичних ресурсів. До допоміжних цехів відносять: ремонтні, інструментальні та енергетичні.

Призначення обслуговуючих цехів – забезпечення всіх підрозділів підприємства складськими і транспортними послугами.

До підсобних цехів відносяться: тарний цех, цехи, які здійснюють здобич і обробку допоміжних матеріалів (наприклад, кар'єр з добування формувальних земель; вогнетривкий цех - на металургійному заводі); цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів (наприклад, копровий цех, забезпечуючий доменний, сталеплавильний і ливарний цехи металобрухтом).

Побічні цехи – це цехи, в яких виготовляється продукція з відходів виробництва, або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів. Наприклад, цехи з виробництва товарів народного споживання на машинобудівних підприємствах, цех регенерації формувальної землі, масел, обтиральних матеріалів).

Перелік цехів залежить від виду продукції, що виготовляється, і рівня спеціалізації підприємства. На крупних підприємствах однорідні цехи, як правило, об'єднуються в корпуси.

У рамках виробничої системи організація виробництва здійснюється на декількох рівнях:

- на робочих місцях;

- усередині цехів;

- між цехами.