6. Шляхи вдосконалення організації інструментального господарства
Основними шляхами вдосконалення організації інструментального господарства та підвищення ефективності його функціонування є:
у галузі проектування виробленої продукції і технології її виробництва – спрощення конструкції (структури) продукції, її уніфікація й стандартизація, типізація технологічних процесів, контроль технологічності конструкцій, впровадження при проектуванні продукції наукових підходів і методів оптимізації;
у галузі проектування та виробництва технологічного оснащення – уніфікація та стандартизація оснащення, його складових та конструктивних елементів, впровадження систем автоматизованого проектування на основі класифікації та кодування технологічного оснащення, скорочення тривалості розробки й виготовлення технологічного оснащення;
у галузі менеджменту – впровадження наукових підходів і методів, розробка маркетингових досліджень, виявлення конкурентних переваг підприємства, вдосконалення обліку, контролю, аналізу й мотивації робіт;
у галузі експлуатації, ремонту й відновлення оснащення – забезпечення нормальних умов роботи центрального інструментального складу, інструментально-роздавальних комор, організація забезпечення робочих місць, організація централізованої заточки інструменту, посилення технагляду, впорядкування нормативного господарства, поліпшення оперативного обліку і витратних лімітів, підвищення ефективності ремонту.
Тема 7. Організація діяльності ремонтного господарства промислового підприємства
Склад і завдання ремонтного господарства промислового підприємства.
Система планово-запобіжного ремонту та її нормативна база.
Планування ремонтних робіт.
Організаційні форми виконання ремонту устаткування.
Система показників ефективності діяльності ремонтного господарства.
Основні напрями вдосконалення ремонтного господарства.
1. Склад і завдання ремонтного господарства промислового підприємства
Ремонтне господарство – це сукупність загальнозаводських і цехових підрозділів, які здійснюють комплекс заходів щодо догляду і нагляду за станом устаткування, а також з його ремонту.
Розвиток промислового виробництва супроводжується швидким зростанням основних виробничих фондів і, в першу чергу, їх активної частини – машин і устаткування. В процесі експлуатації устаткування погіршуються і повністю втрачаються його технічні характеристики. Із-за зносу і руйнування окремих деталей і вузлів втрачаються точність, потужність і продуктивність устаткування. Для усунення наслідків фізичного зносу, повернення втрачених у ході експлуатації параметрів, а також компенсації морального зносу устаткування проводять його ремонт і модернізацію.
Невчасний ремонт призводить до прогресуючого зносу устаткування і передчасного виходу його з ладу, що спричиняє за собою скорочення терміну служби і неповне відшкодування його вартості. Погана організація ремонту спричиняє відмови і аварії устаткування, збільшення його простою в ремонті, зниження рівня використання виробничої потужності підприємства, збільшення витрат на ремонт.
У машинобудуванні щорічні витрати на ремонт і обслуговування устаткування складають 10-25% від його первинної вартості або 6-8% від собівартості машинобудівної продукції. Чисельність ремонтних робочих складає 20-30% від числа допоміжних робочих і 10-15% від загальної чисельності робочих у промисловості.
Для виконання всього комплексу робіт по ремонту і обслуговуванню устаткування на кожному промисловому підприємстві створюється ремонтне господарство. Основним завданням його діяльності є забезпечення постійної працездатності устаткування при мінімальних витратах на ремонт. Досягнення вказаного завдання передбачає вирішення ряду робочих завдань, зокрема:
монтаж знов придбаного або виготовленого на самому підприємстві устаткування;
здійснення технічного обслуговування і всіх видів ремонту устаткування;
модернізація устаткування;
виготовлення запасних частин і вузлів (в т.ч. і для модернізації устаткування);
зберігання запасних частин і змащувальних матеріалів;
планування всіх видів робіт з обслуговування і ремонту устаткування;
розробка заходів щодо підвищення ефективності діяльності ремонтного господарства підприємства.
Склад ремонтного господарства підприємства наведений на рис.7.1
Головний
механік
Бюро планово-запобіжних
ремонтів (БПЗР)
Планово-виробниче бюро
(ПВБ)
Група
кранового устаткування
Конструкторсько-технічне
бюро (КТБ)
инспекторская
Учета и хранения оборудования
По запасным частям
Ремонтно-смазочная
Інспекторська
По
запасних
частинах
Ремонтно-змащувальна
Обліку
та зберігання устаткування
Рис.7.1 Структура відділу головного механіка.
Склад і структура ремонтного господарства залежать від характеру вживаних знарядь праці, об'єму ремонтних робіт, рівня заводської і внутрішньозаводської спеціалізації і кооперації, типу виробництва, розміру підприємства та інших чинників.
Загальне управління діяльністю ремонтного господарства здійснює головний механік підприємства, який підпорядкований головному інженерові. На крупних підприємствах ВГМ складається з бюро планового ремонту (БПЗР), конструкторсько-технологічного бюро (КТБ), планово-виробничого бюро (ПВБ) і групи кранового устаткування.
До складу БПЗР входять групи: інспекторська, обліку і зберігання устаткування, по запасних деталях і ремонтно-змащувальне господарство.
Інспекторська група планує, контролює і враховує виконання всіх видів ремонтних робіт по заводу в цілому; інспектує правильність експлуатації і розробляє інструкції по догляду за устаткуванням. За кожним інспектором групи закріплюється устаткування з певним числом ремонтних одиниць залежно від виду устаткування.
Група обліку і зберігання устаткування веде облік устаткування, стежить за його переміщенням, контролює стан зберігання і якість консервації невстановленого устаткування, проводить щорічну інвентаризацію і одноразові переписи устаткування.
Група по запасних деталях визначає номенклатуру, терміни служби, норми витрати і ліміти на запасні деталі та купувальні матеріали; планує і контролює виготовлення запасних деталей і керує коморами запасних деталей.
Група ремонтно-змащувального господарства контролює стан ремінного і змащувального господарства, якість і виконання графіка змащування устаткування; встановлює ліміти цехам на обтирально-змащувальні та ремонтні матеріали, на збір відпрацьованого масла і його регенерацію.
Конструкторсько-технологічне бюро здійснює всю технологічну підготовку системи ПЗР і всіх видів ремонтних робіт, включаючи модернізацію.
Планово-виробниче бюро планує і контролює роботу ремонтних цехів і цехових ремонтних баз, здійснює матеріальну підготовку ремонтних робіт, складає звіти щодо виконання планів ремонтних робіт по заводу в цілому і проводить аналіз техніко-економічних показників ремонтного господарства заводу.
Група кранового устаткування стежить за експлуатацією і станом всіх підйомно-транспортних механізмів і підкранових шляхів, планує і контролює виконання планів ремонту підйомно-транспортного устаткування.
На невеликих заводах у складі ВГМ створюються БПЗР, конструкторсько-технологічне бюро і бюро енергетики, що виконують функції відділу головного енергетика, який на таких заводах відсутній.
Ремонтне господарство в цеху очолює механік цеху. Йому підкоряються майстри і бригади, яким, у свою чергу, підкоряються чергові слюсарі.