3. Види виробничої структури промислового підприємства

Суспільний розподіл праці не обмежується спеціалізацією галузей і підприємств. Цей процес отримує свій подальший розвиток у розподілі праці всередині підприємства, істотно впливаючи на форму побудови його виробничих підрозділів. Залежно від форми спеціалізації основних цехів розрізняють три види виробничої структури підприємства: технологічну, предметну і змішану.

При технологічній структурі кожен основний цех підприємства спеціалізується на виконанні певної частини (стадії) загального технологічного процесу, здійснюючи її по всіх видах основної продукції, що випускається підприємством. При технологічній структурі цехи і ділянки створюються за принципом технологічної однорідності виконуваних робіт або виробничих процесів з виготовлення різних виробів. Ця структура розвивалася у міру збільшення технічної озброєності і масштабів виробництва. Окремі фази виробництва поступово виділялися в самостійні підрозділи. Наприклад, на машинобудівних заводах організувалися ливарний, ковальський, механічний, складальні цехи, а всередині, наприклад, механічного цеху – токарна, фрезерна ділянки. На текстильних фабриках організовуються прядильні, ткацькі, обробні виробництва.

Технологічна структура характерна переважно для підприємств одиничного і дрібносерійного виробництва з великою і нестійкою номенклатурою вироблюваної продукції. Крім цього технологічна структура застосовується на підприємствах великосерійного і масового виробництва, де через галузеві особливості та специфіку виробничого процесу основні цехи доцільно формувати суто за технологічним принципом (наприклад, металургійні підприємства, текстильні фабрики і ін.).

Переваги технологічної структури:

• забезпечується повніше завантаження устаткування;

• полегшується управління цехом, здійснення єдиної технічної політики в основних цехах;

У той же час технологічній структурі властивий ряд істотних недоліків. Зокрема:

• розташування устаткування за технологічно однорідними групами (що властиво технологічній структурі) призводить до складних маршрутів руху предметів праці, подовжує внутрішні перевезення і збільшує тривалість виробничого циклу;

• знижується відповідальність конкретних осіб за якість продукції і дотримання термінів її виготовлення, оскільки кожен цех виконує тільки окрему стадію технологічного процесу;

• ускладнюється міжцехове внутрішньозаводське оперативно-календарне планування;

При предметній структурі основні цехи спеціалізуються на виготовленні якого-небудь виробу, або групи однорідних виробів, вузлів, деталей із застосуванням найрізноманітніших технологічних процесів. У цехах предметної спеціалізації по можливості здійснюється замкнутий цикл виробництва, тому їх часто називають предметно-замкнутими. Так, на заводі вимірювальних приладів є цехи з виготовлення круглих і плоских калібрів, мікрометрів і др.; на взуттєвій фабриці – цехи чоловічих черевик, жіночого модельного взуття і ін. Предметна форма побудови виробничої структури характерна, в основному, для підприємств великосерійного і масового виробництва. Проте у ряді випадків предметна структура може мати місце в середньосерійному і дрібносерійному виробництві, де на основі широкої уніфікації деталей і вузлів різних виробів створюються умови для їх виробництва в значних масштабах.

Переваги предметної структури:

• підвищується відповідальність робочих і, в першу чергу, керівництва цехів за якісне і своєчасне виготовлення продукції;

• скорочується тривалість виробничого циклу виготовлення продукції (при предметній структурі створюються сприятливіші умови для впровадження нової техніки, модернізації і автоматизації виробництва; розташування устаткування за ходом технологічного процесу створює передумови впровадження потокового методу організації виробництва);

• істотно спрощується міжцехове оперативно-календарне планування і регулювання виробництва.

Недоліки:

• кожен цех повинен мати у власному розпорядженні повний комплект устаткування, необхідний для виготовлення продукції, що призводить до збільшення загальної кількості устаткування на підприємстві. Так, якщо на автомобільному заводі застосовувати в чистому вигляді предметну структуру, то вийде, що в кожному цеху потрібно буде мати ковальсько-пресове устаткування, ділянки формування і литва чавунних, сталевих, бронзових деталей і багато що інше.

• частину устаткування неможливо повністю завантажити із-за відносно невеликого об'єму робіт даного виду в цеху.

У міру розвитку спеціалізації виробництва, стандартизації та уніфікації виробів і їх частин технологічний принцип формування цехів все більш доповнюється предметним принципом. Наприклад, на автомобільному заводі створюється декілька металоскладальних цехів, кожен з яких спеціалізується на виготовленні певного агрегату (цехи моторів, шасі і так далі); на швейній фабриці можуть створюватися декілька пошивочних цехів (цехи жіночого, чоловічого, дитячого одягу і тому подібне).

Найбільшого поширення на практиці набула змішана (предметно-технологічна) структура, за якою частина основних цехів побудована за технологічним принципом, а частина – за предметним. Так, на машинобудівних заводах заготовчі виробництва і цехи будуються за технологічним принципом (ковальсько-пресовий, ливарний сірого чавуну, сталеливарний), а оброблювальні та випускаючі об'єднуються в предметно-замкнуті ланки. Ця структура особливо характерна для машинобудівних заводів з масовим і серійним типом виробництва.

Залежно від підрозділу, який береться в основу побудови виробничої структури, вона може бути:

• цехова;

• безцехова;

• корпусна;

• комбінатська.

Залежно від наявності та повноти обхвату основних і допоміжних процесів розрізняють підприємства:

• з комплексною структурою, що характеризується наявністю всього комплексу основних і допоміжних цехів;

• зі спеціалізованою структурою, що характеризується наявністю лише частини основних і допоміжних цехів.

Кожен цех залежно від типу і масштабу виробництва, способу організації виробничого процесу підрозділяється на виробничі та допоміжні ділянки. За характером спеціалізації виробничих ділянок, також як і для підприємства в цілому, розрізняють три види виробничої структури цехів: технологічну, предметну і змішану. Наведені вище класифікації і характеристики технологічних і предметних цехів повністю відносяться і до виробничих ділянок.

Різним видам виробничої структури цехів властиві свої особливості побудови ділянок. Вони зводяться до певного поєднання робочих місць, що входять до їх складу. Існує два основні принципи (способи) побудови виробничих ділянок: груповий і предметний.

1. Груповий принцип використовується в тих випадках, коли на робочих місцях виконуються технологічно однорідні операції над різними деталями. Ділянка з груповим поєднанням робочих місць об'єднує однорідне устаткування і робочі місця. Застосовується даний спосіб у цехах одиничного виробництва. Його недоліки полягають в ускладненні шляхів проходження деталей в процесі виробництва, збільшення тривалості виробничого циклу, ускладнення внутрішньо цехового планування виробництва і взаємної ув'язки роботи суміжних ділянок. Разом з тим при груповому методі поєднання робочих місць полегшується технічне керівництво і обслуговування устаткування, а також забезпечується швидка зміна об'єктів виробництва без перестановки устаткування.

2. Предметний принцип використовується в тих випадках, коли на робочих місцях здійснюються виробничі процеси над одним і тим же виробом, вузлом, деталлю. При цьому створюються предметно-замкнуті ділянки,які об’єднують різне устаткування і робочі місця, необхідні для повного виготовлення (обробки або складки) продукції в рамках даної ділянки.

Розрізняють декілька способів предметного поєднання робочих місць:

• предметно-груповий;

• предметно-ланцюговий;

• предметно-потоковий.

а) При предметно-груповому способі поєднання робочих місць на ділянці об'єднуються різні групи однорідного устаткування, необхідного для закінченого циклу обробки деталей. Застосовується даний спосіб у дрібносерійному і серійному виробництві.

б) При предметно-ланцюговому методі угрупування робочих місць устаткування розміщується за ходом технологічного процесу виготовлення провідних деталей. В якості провідних зазвичай приймаються найбільш трудомісткі та уніфіковані деталі. Інші деталі, що обробляються на ділянці, можуть мати деякі відмінності в послідовності виконання операцій, а, отже, і деякі поворотні рухи в процесі їх обробки. Проте, основна група деталей передається в порядку розташування устаткування. Даний спосіб, що має декілька різних форм його конкретної реалізації, використовується в серійному, крупносерійному і масовому виробництві.

В) При предметно-потоковому способі робочі місця розташовуються строго за ходом технологічного процесу оброблюваної деталі або оброблюваного виробу. Даний спосіб застосовується у крупносерійному і масовому виробництві при використанні потокових методів його організації.