Категорія "матерія" у філософії. Сучасна наука про основні форми й структурність матерії.

Матерія як філ. категорія – не закостеніла, незмінна форма або вмістилище всього існуючого у світі. Вона визначає найбільш суттєві властивості обєктивно-реального буття світу – пізнаного і ще не пізнаного. До таких ознак належать: цілісність, невичерпність, мінливість, сист. упорядкованість та ін. Системність в орг-ї категорії – не тільки її фундаментальна властивість, вона також визначає методологію сучасних наук пізнання структурних рівнів категорії:

• Неорганічний (мікро-, макро-, мегасвіти)

• Органічний (організмений, підорганізмений, понадорганізмений)

• Соціальний (особистість, родина, племя, народність, клас, суспільство, людство, нація)

Одже, поняття категорії проходить складний шлях, постійно уточнюється, поглиблюється, збагачується новими властивостями, відображає рівень розвитку пізнання людиною світу. Поширене визначення матерії як філософської категорії для означення обєктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, відображається нашими відчуттями та свідомістю й існує незалежно від них, певною мірою є обмеженим. Якщо не зосереджуватись тільки на гносеологічному визначенні, а розглядати матерію, враховуючи розвиток сучасної науки і філософії, то можна відокремити:

• онтологічні складові: рух та його форми, простір, час, детермінація

• гносеологічні принципи: пізнаваність, обєктивність, реальність

Одже, узагальнене визначення категорії “матерія” має базуватися на тому, що це - обєктивно-реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і безпосередньо чи опосередковано пізнаване людиною. Сучасна наука виділяє 2 основні види матерії:

1. Речовина. Може бути в твердому, рідкому або газоподібному стані. Найбільш розповсюджений стан матерії у Всесвіті – плазма (газоподібний стан, створений електрично-зарядженими частинками). Вчені передбачають наявність ще одного стану – епіплазми (надплазми).

2. Поле. Виділяють гравітаційне, електро-магнітне, ядерне, мезонне, електронно-позітронне тощо. Є складними утворенями.

Отже матерія невичерпна в своїх конкретних виявах і формах, все, що здатне викликати в людині певні психологічні реакції, є матерія. Як філософська категорія матерія є гранично широка і містка абстракція, яка охоплює всю різноманітність речей, явищ, процесів. Ці різновиди зводять до 3-х типів систем:

• Системи неживої природи (електронні частинки і поля, атоми, молекули, макрокосмічні тіла, космічні системи, Земля, Галактика, Всесвіт).

• Біологічні системи (вся біосфера від мікроорганізмів до людини).

• Соціально організовані системи (людська особистість, сімя, різні колективи, обєднання, організації, партії, нації, класи, держава, людство взагалі).

35.

Рух як спосіб існування матерії та його основні форми. Рух і розвиток. Специфіка соціального руху.

Рух – найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і суспільстві. У загальному випадку рух – будь-яка взаємодія матеріальних обєктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як немає і руху без матерії. Тому рух вважається абсолютним, на той час як спокій – відносним: спокій – лише один з моментів руху. Рух виявляється у багатьох формах. В процесі розвитку матерії зявляються якісно нові і більш складні форми руху. Кількість форм руху безкінечна, рух невичерпний за своєю багатоманітністю як і матерія.

Ф.Енгельс виділив 5 форм: Механічну, Фізичну, Хімічну, Біологічну, Соціальну

Особливість механічної форми руху (переміщення матеріальних обєктів у просторі) в тому, що включається як момент в усі інші форми руху, хоча чим складніша форма руху, тим менше вона може бути зведена до механічного переміщення.

Фізична форма руху охоплює цілий комплекс різних видів руху. Це й процеси, які відбуваються всередині атома, його ядра, рух електричних частинок, полів тощо.

Біологічна форма руху – процеси,які здійснюються в живому організмі; рух білкових тіл.

Хімічна форма руху – рух, який здійснюється на молекулярному рівні.

Сучанс наука виділяє геологічний, демографічний, лінгвістичний рух тощо.

Соціальна форма руху – найвища форма руху; всі процеси, які виникають і відбуваються в суспільному житті, включаючи і духовну його сферу. Відмінність між формами руху, повязана з різними рівнями і типами організації матерії, лежить в основ класифікації фундаментальних наук. Форми руху, які розрізняються за ступенем складності, повязані між собою так, що форми нижчого порядку є підпорядкованими моментами, сторонами форм вищого порядку.

Рух і розвиток

Рух – будь-яка зміна матерії. Розвиток є тільки тим типом руху, який характеризує перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового, або є удосконаленням даного стану і даної якості, сходження на новий, вищий ступінь. В залежності від якісної специфіки і форми матерії відрізняють: розвиток неорганічної матерії, розвиток органічної матерії, розвиток суспільної форми матерії (суспільства), розвиток свідомості і її форм.

Розвиток завжди зв’язаний із внутрішніми суперечностями і перетвореннями в структурі системи, речі, явища, характеризується поступальністю і ступінчатісю, етапністю. І в кінцевому вигляді має форму спіралі.

Властивості розвитку:

1. Відтворення старого: незворотність, спрямованість, закономірність (необхідність)

2. Виникнення нового.

Слід вважати розвиток вищою формою руху і зміни, точніше сутністю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища чи предмета. Рух – зміна взагалі.

Специфіка соціального руху

Соціальна форма руху – вся різноманітність практично-предметної діяльності людини, вся система суб’єктивно-об’єктивних відносин, тобто відносин людини. Соціальних груп, суспільства до навколишнього світу.

Носій соціальної форми руху – людина – розумна суспільна істота, дії якої носять цілеспрямований, усвідомлений характер.