26. Природно-правова концепція сша

У останнє десятиліття у правовій теорії спостерігається повсюдне відродження

концепції природного права. Характерна особливість цього процесу полягає в тому,

що сучасні представники школи природного права беруть на озброєння категорію

цінності, яка проголошується фундаментальним поняттям філософської думки.

В результаті поєднання ідеї природного права з поняттям цінності виникають

різновиди природно-правової теорії, однією з яких є концепція одного з провідних

американських теоретиків права післявоєнного періоду Джерома Хола. Взявши за

основу своєї теорії природно-правову концепцію, Дж. Хол прагне, об’єднавши на її

базі інші школи права, створити нову філософію права – «інтегративну

юриспруденцію».

Визнаючи свою теорію як природно-правову Дж. Хол в основу свого тлумачення

природного права бере поняття цінності, яку він розглядає як етичну категорію або

етичні принципи. Природне право ототожнюється з системою етичних цінностей, що

містяться в діючому, позитивному праві.

Норма права, будучи імперативно-гіпотетичною думкою, «містить в собі певні

етичні принципи і завдяки цьому є цінністю. Норми права є певною актуалізацією

поняття цінності».

Згідно з концепцією Дж. Хола, етичні принципи історично мінливі. Тому він не

приймає ідеї вічного, незмінного природного права. Природне право – це система

втілених в праві етичних принципів даної епохи. Особливість концепції природного права полягає в тому, що вона завжди

конструює два незалежних один від одного правових ряди – природне право і

позитивне право, діюче право. При цьому природне право оголошується критерієм

справедливості, розумності позитивного, і відповідає на питання, яким повинне бути

право. Від традиційного зіставлення природного права позитивному Дж. Хол рішуче

відмовляється.

27. Офіційна ідеологія 18в Россія

Державно-правові погляди другої половини XVIII ст„ можна поділити на три основні течії: офіційну ідеологію; консервативно-аристократичну ідеологію; політико-правову ідеологію Просвітництва.

Офіційну, тобто державну політико-правову ідеологію, було закріплено у практичній діяльності імператриці Катерини II (1729—1796).

Державно-правові погляди другої половини XVIII ст„ можна поділити на три основні течії: офіційну ідеологію; консервативно-аристократичну ідеологію; політико-правову ідеологію Просвітництва.

Офіційну, тобто державну політико-правову ідеологію, було закріплено у практичній діяльності імператриці Катерини II (1729—1796).

Вона здійснювала заходи щодо укріплення абсолютизму та розширення меж імперії за рахунок насильницького приєднання до Росії Північного Причорномор'я та Криму, Північного Кавказу, західноукраїнських, білоруських та литовських земель. Щоби зняти соціальну напруженість у суспільстві, Катерина II взяла на озброєння деякі ідеї західноєвропейського Просвітництва і робила спроби пристосувати їх для збереження абсолютизму.

З цією метою 1767 р. наказом цариці було створено "Комісію про створення проекту нового Уложен-ня", до якої входили виборні депутати від дворян, міст, урядових установ, козаків та деяких категорій вільних селян.

Наказ Катерини II був, власне, концепцією освіченої монархії, себе вона називала прибічницею природного права, а метою держави визначала загальне благо, що створюється завдяки мудрому правителеві.

Причиною виникнення другого напрямку політичної думки — консервативно-аристократичої ідеології стало свавілля імператриці, зростання ролі дворянського бюрократизму, а також побоювання старого родового дворянства за його майно та привілеї.