1. Основні поняття Основ і фундаментів. Значення курсу основи і фундаменти у сучасному будівництві

2. Основні поняття механіки грунтів, основ і фундаментів. Історичний розвиток

3. Фізичні властивості грунтів

4. Характеристики механічних властивостей грунтів що застосовуються для оцінки фільтраційних властивостей грунту.

5. Методи визначення механічних властивостей грунту.

6. Нормативні та розрахункові значення характеристики грунтів.

7. Водопроникність грунту.

8. Модуль деформаціїгрунтів.

9. Гранулометричний склад грунтів.

10. Процеси утворення ґрунтованих відкладів, їх будова та склад.

11. Класифікація грунтів.

12. Похідні фізичні характеристики грунтів.

13. Основні фізичні характеристики грунтів.

14. Основні типи будівель і споруд за жорсткістю.

15. Навантаження і впливи при розрахунку основ і фундаментів.

16. Інженерно гелогічна оцінка території будівельних майданчиків.

17. Розподіл напружень під підовою фундаментів.

18. Види навантажень, що діють на основи і фундаменти.

19. Порядок проектування основ і фундаментів.

20. Види навантажень що діють на основу.

21. Оцінка будівельі споруд за жорсткістю. Види деформацій будівель і споруд.

22. Оцінка інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов площадки будівництва.

23. Проектування і розрахунок гнучких фундаментів за деформаціями.

24. Принципи проектування С за граничними станами.

25. Класифікація фундаментів.

26. Проектування центрально навантажених стрічкових фундаментів.

27. Особливості проектування фундаментів під колони.

28. Граничні стани основ і фундаментів.

29. Розрахунок основ за несучою здатністю.

30. Конструкції фундаментів мілкого закладання.

31. Вибір глибини закладання фундаментів з точки зору інженерно геологічних умов.

32. Розрахунок основ за деформаціями.

33. Вибір глибини закладання фундаментів з точки зору кліматичних умов будівництва.

34. Вибір глибини закладання фундаментів з точки зору конструктивних особливостей.

35. Розрахунок осідань фундаментів методом пошарового підсумовування

36. Проектування фундаментів під колони.

37. Гідроізоляція підвальних приміщень при різному положенні рівн грунтових вод.

38. Проектування позацентрово-навантажених фундаментів мілкого закладання.

39. Визначення форми і розмірів підошви мілких фундаментів.

40. Класифікація паль і пальових фундаментів.

41. Умови роботи одиничної палі і групи висячих паль з грунтами основи.

42. Розрахунок паль- стійок за несучою здатністю.

43. Розрахунок висячих паль за несучою здатністю.

44. Визначення несучої здатності паль.

45. Типи паль і види пальових фундаментів.

46. Палі що виготовляються в грунті.

47. Розрахунок несучої здатності паль під дією горизонтальних і висмикуючи Визначення осідань пальових фундаментів.

1. Основні поняття Основ і фундаментів. Значення курсу основи і фундаменти у сучасному будівництві

2. Основні поняття механіки грунтів, основ і фундаментів. Історичний розвиток

3. Фізичні властивості грунтів

Найбільш важливими фізико-механічними властивостями є пластичність, липкість, набухання, усадка, зв'язність, твердість і стиглість. Велика частина цих властивостей пов'язана з кількістю глинистих або мулистих часток і вологістю грунту.

Пластичність - здатність вологого грунту необоротно міняти форму без утворення тріщин після впливу певного навантаження. Пластичність характеризується числом Аттеберга. Верхньою межею пластичності вважають вологість, при якій грунт починає текти, а нижньою - вологість, при якій грунт перестає скочуватися в шнур без тріщин діаметром більше 3 мм. Піски мають число пластичності - 0, супіски - 0-7, суглинки - 7-17, глини - понад 17. Пластичність грунту широко використовується при визначенні механічного складу грунтів методом скочування шнурів та куль, при розрахунках тягових зусиль із обробки грунтів.

Липкість - властивість вологого грунту прилипати до інших тіл, зокрема до поверхні сільськогосподарських знарядь, вона вимірюється навантаженням в паскалях, необхідним для відриву металевої пластинки від вологого грунту. Липкість залежить від механічного складу грунтів, оструктуреності, кількості органічної речовини, насиченості грунтів різними катіонами. Грунти супіщані і піщані, оструктурені, багаті органікою мають меншу липкість. За липкістю грунти поділяються на гранично липкі (> 147 Па), сильно в'язкі (49,0-147 Па), середні (19,6-49,0 Па), слабо в'язкі (19,6 Па).

Набухання - властивість грунтів і глин збільшувати свій об'єм при зволоженні. Воно залежить від вмісту мулистої частини грунту, її мінерального складу, складу обмінних катіонів. Більше набухають глини, особливо складені монтморилонітом і насичені Na або Li. Набухання виражають в об'ємних % по відношенню до вихідного об'єму. Усадка - скорочення обсягу грунту при його висиханні. Це явище зворотне набуханню, залежне від тих самих умов, що й набухання. Вимірюється в об'ємних % по відношенню до вихідного об'єму. При усадці грунт може покриватися тріщинами, можливі формування структурних агрегатів, розрив коренів, посилення випаровування. Усадка викликає зміну процесів розкладання органічних речовин, збільшення аеробіозису грунту.

Зв'язність - здатність грунтів чинити опір розриваючому зусиллю. Вона обумовлена силами зчеплення між частинками і залежить від складу колоїдів і катіонів. Найбільш зв'язними є глини, малооструктурені грунти, насичені одновалентними катіонами. Зв'язність вимірюється в Па при випробуванні зразків на зсув, розрив, вигин, розчавлювання. У легких грунтах органічна речовина і деяка вологість збільшують зв'язність, в суглинистих, навпаки, зменшують. Зв'язність грунту впливає на якість обробки і опір впливу машин і знарядь.

Твердість грунту - здатність чинити опір стисненню і розклинюванню. Вимірюється за допомогою твердоміру і виражається в Па. Твердість грунту залежить від механічного складу, складу катіонів та вологості. У міру зволоження грунту його твердість зменшується, при насиченні одновалентними металами - збільшується, малогумусні грунти твердіші сильно гумусованих, оструктурені грунти менш тверді, ніж неоструктурені. Твердість може бути використана при визначенні необхідної сили тяги при обробці грунту.