2900 Об./хв.). Іноді наводять характеристики і для нижчої частоти обертання.
Якщо серед наведених характеристик немає значень Q і H, необхідних для
даних конкретних умов роботи, їх перераховують для іншої частоти обертання
за співвідношеннями (1.15).
Хоча, як зазначалося вище, характеристики Q–H будують при роботі насо-
су на воді, їх можна використати і для рідин з іншою густиною, оскільки у ха-
рактеристиках значення Q наведено в об'ємних одиницях, а H – у метрах стовпа
рідини. Значення потужності, визначене за кривою Q–N, корегують шляхом
множення на густину рідини.
В'язкість рідини також суттєво впливає на показники роботи насосу. При
зростанні в'язкості зменшуються його всмоктувальна здатність, продуктивність,
напір і ККД, а споживана потужність збільшується. Тому при виборі насосу для
перекачування в’язких рідин теж виконують перерахунок.
1.4. Послідовність виконання лабораторної роботи
1. За макетом, демонстраційним стендом і схемами вивчити будову і принцип
дії відцентрового насосу.
2. Оволодіти методикою розрахунків основних робочих параметрів відцентро-
вого насосу.
3. Одержати допуск до виконання лабораторної роботи.
4. Виконати розрахункову частину лабораторної роботи.
5. Оформити та захистити звіт лабораторної роботи.
6. Прибрати робоче місце.
1.5. Розрахункова частина лабораторної роботи
Завдання 1. Визначити повний напір, який створює насос з витратою Q,
діаметром всмоктувального патрубка d1 і діаметром нагнітального трубопрово-
15
ду
d2.
Покази манометра становлять Pман,
вакуумметра Pвак.
Відстань по верти-
калі
від точки приєднання вакуумметра до
осі стрілки манометра Δh. Вихідні
числові
дані вибрати за таблицею 1.1.
Таблиця
1.1
Остання
цифра
номера
залікової1
книжки
48Q, л/с
238d1, мм
188d2, мм
Передостання
цифра номера за-1
лікової книжки
5,2Pман, кгс/см2
2
0,22Pвак, кгс/см
0,28Δh, м
2
50
240
190
2
5,4
0,24
0,30
3
52
242
192
3
5,6
0,26
0,32
4
54
244
194
4
5,8
0,28
0,34
5
56
246
196
5
6,0
0,30
0,36
6
58
248
198
6
6,2
0,33
0,38
7
60
250
200
7
6,5
0,35
0,40
8
62
255
205
8
6,8
0,37
0,42
9
64
260
210
9
7,0
0,40
0,44
0
66
265
215
0
7,2
0,42
0,46
Завдання 2. Визначити подачу Q і споживану потужність N поршневого
одноциліндрового насосу подвійної дії з діаметром циліндра D, діаметром што-
ка d, ходом поршня L, частотою обертання вала n та об’ємним ККД ηоб = 0,92.
Насос створює напір Н при повному ККД η = 0,8. Вихідні числові дані вибрати
за таблицею 1.2.
Таблиця 1.2
Остання цифра
номера залікової1234
книжки
0,12 0,14 0,15 0,16D, м
0,02 0,022 0,025 0,028d, м
0,14 0,16 0,17 0,18L, м
Передостання
цифра номера за-1234
лікової книжки
75788083n, об/хв.
62646668Н, м. вод. ст.
5
0,18
0,03
0,20
5
85
71
6
0,19
0,035
0,22
6
87
73
7
0,2
0,04
0,25
7
90
75
8
0,22
0,042
0,27
8
92
77
9
0,24
0,045
0,30
9
95
80
0
0,25
0,05
0,32
0
98
82
1.6. Контрольні запитання
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
Які машини називаються насосами?
Класифікуйте насоси за принципом дії.
Назвіть основні типи насосів.
Назвіть основі вузли поршневого насосу.
Назвіть основі характеристики насосів.
Що називається напором насосу?
Що називається висотою всмоктування насосу?
Як визначити корисну потужність насосу?
Як визначити дійсну подачу поршневого насосу простої дії?
16
10. Як визначити дійсну подачу поршневого насосу подвійної дії?
1.7. Список літератури
1. Смислов В.В. Гідравліка та аеродинаміка. К.: Вища школа, 1971. – С. 211-
217.
2. Фартушок І.М., Павловський Ю.В. Гідравліка: рекомендації та завдання для
самостійної роботи студентів. – Дрогобич: РВВ ДДПУ, 2009. – С. 35-40.
3. Цыбин Л.А., Шанаев И.Ф. Гидравлика и насосы. – М.: Высшая школа,
1976. – С. 187-251.
4. Черняк О.В., Рибчинська Г.Б. Основи теплотехніки і гідравліки. – К.: Вища
школа, 1982. – С. 52-75.
1.8. Форма звіту лабораторної роботи
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Інженерно-педагогічний факультет, група _______________
шифр групи
Виконав студент ________________________________________ _____________
прізвище, ім’я, по батькові
дата
Звіт повинен містити:
1) назву лабораторної роботи;
2) мету і завдання лабораторної роботи;
3) схему та опис принципу дії поршневого насосу;
4) розрахункову частину;
5) висновки.
17
ЛАБОРАТОРНА
РОБОТА № 2. ВИВЧЕННЯ БУДОВИ ТА ПРИНЦИПУ
ДІЇ
ДВИГУНА ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРАННЯ
Мета
роботи: Ознайомитися з будовою, принципом
дії, особливостями
експлуатації
та контролю за робочим процесом двигуна
внутрішнього згорання,
методикою
розрахунку його робочих характеристик.
2.1.
Прилади та обладнання
1.
2.
3.
4.
Макет
поршневого двигуна.
Стенд
«Будова карбюраторного двигуна
внутрішнього згорання».
Стенд
«Цикли двигунів внутрішнього згорання».
Плакати.
2.2.
Знання та уміння
Після
виконання лабораторної роботи студент
повинен ЗНАТИ:
1) будову і класифікацію двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ);
2) індикаторну діаграму і робочі цикли ДВЗ;
3) основні параметри робочого процесу ДВЗ;
4) методику проведення теплового розрахунку ДВЗ;
5) методику визначення ККД ДВЗ;
6) шляхи підвищення ККД ДВЗ.
ВМІТИ:
1) керувати роботою ДВЗ;
2) вимірювати параметри теплового балансу ДВЗ і визначати його ККД.
2.3. Основні теоретичні відомості
Двигуном внутрішнього згорання (ДВЗ) називається теплова машина, в
якій паливно-повітряна суміш згорає безпосередньо у робочому циліндрі. Вна-
слідок цього у циліндрі різко зростає тиск продуктів згорання, який діє на по-
ршень і змушує його рухатися. За допомогою кривошипно-шатунного механіз-
му зворотно-поступальний рух поршня перетворюється на обертальний рух ко-
лінчастого валу.
Карбюраторні двигуни є найпоширенішим типом ДВЗ. Їх особливістю є
зовнішнє сумішоутворення (легке рідке паливо і повітря змішуються не в сере-
дині циліндра, як у дизелі, а поза ним – у карбюраторі).
Завершальним етапом процесу створення будь-якої машини є її випробо-
вування. ДВЗ випробовуються з метою перевірки стабільності їх роботи та ви-
значення робочих характеристик. Основними показниками, які характеризують
роботу ДВЗ, є коефіцієнт корисної дії, потужність, витрата пального тощо.
18
