2.3. Художнє плетіння 1920 – 1990-х рр.

У 1920 – 1930 рр. внаслідок громадянської війни зменшується попит на вироби, що обумовлює згасання промислів плетіння. Впродовж 1932–1933 рр. відбувається заснування цілого ряду артілей (Боромля, Великобагачка, Гола Пристань, Корсунь-Шевченківський, Сухолуч, Троєщина, Чернігів та ін.) Далі відбувалося розгортання виробництва плетених виробів у 1950–1960-х рр. Організовувалися фабрики лозоплетіння. Засновано лабораторію рослинної сировини Українського науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту, а також закарпатські центри лозоплетіння (Хустське виробниче об’єднання художніх виробів, Тячівська фабрика художніх виробів, Іршавський райпромкомбінат, колгосп в с. Іза та ін.). В 1990-х рр. спостерігаються кризові явища у художній промисловості, розпад фабричного виробництва. З’являються малі приватні майстерні плетіння, звужується асортимент виробів. Проте в цей час відбувається формування традицій і новаторства. З’являються дизайнерські тенденції у виробництві плетених предметів.

Таким чином, типологія плетених виробів сформувалась у ранньому середньовіччі. З XVI ст. Україна належить до провідних країн, де інтенсивно розвивається плетіння з рослинних матеріалів. У кін. XIX – поч. XX ст. плетені предмети виготовляють у майстернях і на фабриках, твори відзначаються мистецькою довершеністю, експортуються у західноєвропейські країни.

РОЗДІЛ 3

Матеріали , технологія та засоби художньої виразності.

3.1. Естетичні характеристики матеріалів

Природа щедро постачає необхідну для цього сировину: соломку, комиш, очерет, лозу та інші болотні рослини. При їх заготівлі звільняється місце для молодої порослі, попереджується стихійне заростання, захаращення, "здичавіння” природних водоймищ, забезпечується процес їх очищення, оздоровлення. Отже, плетіння з болотних рослин не потребує значних фінансових витрат і, разом з тим, сприяє покращенню екологічної якості довкілля.

3.2. Технологічні прийоми плетіння

Існує понад десять технік плетіння, які візуально за характером плетеної конструкції поділяють на суцільне плетення, візерунчасте й ажурне. Найбільше технік плетіння налічує галузь деревоплетіння. Існують техніка простого плетення прямими рядами, спіраллю, прошаркові плетення через один стояк, рядами, квадратне, “мотузкою”, ажурне з відкритими “чарунками”, поєднання техніки в “косичку”; просте переплетення з рогози у поєднанні “в косичку”, “в зубчики”, “ланцюжком”. Галузь соломоплетіння застосовує “валкове” та спіральне плетення.

3.3. Засоби художньої виразності

Концепцію мистецької виразності складають закони, прийоми та семантичні засоби. Важливою є роль ритмічності і метричності стояків та інших каркасних одиниць плетених виробів, їх симетрії й асиметрії, текстури переплетення та ажурності “чарунків”. Отже, естетичні характеристики виробу залежать від фактури, кольору, пластичності матеріалів тощо. Технологія плетіння поділяється на просту і складну, що поєднує численні варіанти переплетень. Художня виразність творів плетіння залежить від тектоніки, ритмічності, симетрії, ажурності, текстури та інших засобів.

РОЗДІЛ 4