Контрольные вопросы 2-го модуля по дисциплине «инноватика» для студентов 4 курса потоков т, Тс, тд фтс 2013-2014 учебного года

1. Современные виды инновационных структур (зоны высоких технологий):

регион науки, технополис (наукоград), научный (технологический) парк, инкубаторов (бизнес-инкубаторы).

Регіон науки – ЗВТ у вигляді крупного науково-виробничого комплексу з розвинутою

інфраструктурою сфери обслуговування, що охвачує значну територію, границі якої наближено

співпадають з адміністративними границями підрозділу типу району або округу. В економіці

такого району головну роль грають дослідницькі центри, що розробляють нові технології, та

виробництва, які основані на застосуванні цих нових технологій. В складі комплекс

функціонують: щонайменше, один великий вуз (або декілька); дослідницькі державні та

приватні установи національного масштабу; промислові корпорації або їх відділення, які

спеціалізуються на виробництві найновішої наукомоємкої продукції; наукові парки, інкубатори

з їх малими фірмами, а також малі та середні фірми поза парків; повна низка установ

виробничого та побутового сервісу – від банків та страхових компаній до театрів та стадіонів.

Регіон має розвинену сітку сучасних комунікацій з іншими областями країни та міжнародними

науково-промисловими центрами.

Технополіс (наукоград) – ЗВТ у вигляді науково-виробничого комплексу з розвинутою

інфраструктурою сфери обслуговування, що охоплюють територію окремого міста, як правило,

в економіці якого головну роль грають дослідницькі центри, що розробляють нові технології, та

виробництва, що ці технології використовують. Технополіс – це територіальне формування

міського (селищного) типу, яке орієнтоване на реалізацію активної взаємодії та

міждисциплінарного синтезу науки та промисловості, а також комерційного освоєння

результатів фундаментальних та прикладних досліджень та підтримки малих, науково-

дослідницьких, дослідно-виробничих підприємств в сфері високих технологій, нової

конкурентоспроможної продукції та інших інновацій.

Науковий (технологічний) парк – ЗВТ у вигляді н7ауково-виробничого (як правило,

територіального) комплексу, що містить дослідницький центр та розташовану поряд компактну

виробничу зону, у якій на умовах оренди розміщуються малі науково ємкі фірми. Проте,

сучасні засоби комунікацій дозволяють об’єднувати територіально розрізнені елементи

технопарку в одне ціле, не скупчуючи їх територіально. Вже існують «віртуальні» об’єднані в

якості самостійних та впливових технопарків.

Наукові або технологічні парки за звичаєм розміщуються в регіонах з високою

концентрацією науково-технічного потенціалу з метою подальшого «акумулювання» та

реалізації високих промислових технологій. Парки здебільшого орієнтовані на сумісне

функціонування університетів, науково-дослідницьких центрів та лабораторій, передових

виробничих фірм, венчурних компаній та бізнес-структур різного рівня.

В складі парку необхідно реалізувати повний інноваційних цикл «дослідження –

розробка – серійне виробництво». Наявність в технопарку фінансово-комерційних структур

дозволяє надавати необхідну підтримку виробництвам, які розвиваються, передачі та реалізації

високих технологій та інших інновацій. В процесі утворення та діяльності технопарків, як

правило, обов’язково беруть участь міські та центральні органи влади, підприємства та

підприємницькі структури.

Більшість технопарків мають технологічні бізнес-інкубатори, які не тільки створюють

нові підприємства, але і являються фактично ініціаторами, економічним важелем розвитку

регіонів свого розташування.

Технопарки – це структури яким відповідають найбільш високий рівень технологій,

порівняно з бізнес-інкубаторами, які направлені на створення малого та середнього бізнесу з

метою комерційної реалізації ідей.

Технопарку більше бізнес-інкубаторів, до їх складу входять не тільки тимчасові, але й

постійно діючи компанії без обмеження терміну функціонування. Частіше, бізнес-інкубатори

являються складовою частиною технопарку, навпаки – ніколи.

Інкубатори (інноваційні центри, інкубатор технологій , бізнес –інкубатор, науковий

готель тощо) можуть виступати в ролі:

самостійної організації, яка підтримує нове науковоємке підприємництво;

складової частини технопарку, яка виконує ті ж функції, але вже в оточенні інших

технопаркових структур.

Бізнес-інкубатор – будівля або декілька будівель, в яких на обмежений термін

розміщуються знову створені малі фірми-клієнти. Інкубатори часто називають також

інноваційними центрами. Як правило, вони створюються як один з компонентів наукового

парку, його початкова ступінь, але буває що справа закінчується з організацією інкубатору.

Таким чином, інкубатор можна розглядати як зародиш парку, або як урізаний його варіант.

Завдання інкубатору – дати можливість тільки що створеній фірмі встати на ноги, організаційно

окріпнути, отримати фінансову міцність та знайти своє місце на ринку. На це їй відводиться 2-3

роки, іноді до 5 літ. Після цього часу вона повинна покинути інкубатор. Вдалі клієнти, які

зуміли добре поставити справу, орендують більш просторові приміщення або на території

парку, частиною якого є інкубатор, або поза неї. Невдахи просто вибувають з гри.

Основними елементами парку являються: територія та будівлі; науково-дослідницький

центр з його кадровим та науковим потенціалом; промислові підприємства та фірми, які

перетворюють науковий потенціал дослідницького центру в ринкову продукцію;

адміністративно-управлінська структура, що забезпечує функціонування всього комплексу як

єдиного цілого; установи інфраструктури підтримки – виробничої та побутової.

При створенні наукового (технологічного) парку в якості дослідницького центру можуть

виступати: вищі учбові заклади (університети), державні лабораторії або інститути, науково-

дослідницький підрозділ організації державного або приватного сектору.

Дослідницький центр є ключовим елементом наукового (технологічного) парку, що

витікає з самої ідеї створення таких організацій та з тих цілей, які вони підтримують:

організаційними, економічними, політичними та адміністративними засобами інтенсифікувати

процес розробки та, що більш важніше, реалізації нових науково ємких технологій з метою

економічного зростання. Щоб мати досягнення науки, їх треба спочатку отримати.

Створюються же вони , як правило, в дослідницьких центрах, і це само по собі ставить такі

центри в положення провідного компоненту паркового комплексу.